4.11. Основи технологи виробництва молока на промисловій основі

Термін технологія було прийнято в 1967 р. на Харківській сесії ВАСГНІЛ. Під технологією розуміють науково обґрунтовану і взає­мопов'язану систему організаційних, економічних, зоотехнічних, ветеринарних та інженерних прийомів із розведення, годівлі й утримання тварин, будівництва приміщень, комплексної механіза­ції та автоматизації виробництва, яка забезпечує масовий випуск продукції високої якості з мінімальними затратами праці та витра­тами інших матеріальних засобів.

Найважливішими елементами технології виробництва молока є утримання, годівля, доїння корів та видалення гною.

Від звичайних ферм спеціалізовані підприємства з виробництва молока відрізняються концентрацією поголів'я, взаємопов'язаністю технологічних процесів, комплексною механізацією та автоматиза­цією виробничих процесів. Вони бувають павільйонного типу, де тварин розміщують в окремих приміщеннях, і моноблокові з розмі­щенням поголів'я під одним дахом. Кращим варіантом організації промислової технології виробництва молока є спорудження підпри­ємств павільйонного типу.

Будівництво підприємств із моноблоковою системою утримання значно складніше. Воно триває 3 — 4 роки, а створення оптимальних умов утримання тварин потребує значних витрат.

Спеціалізовані молочні підприємства розміщують у місцях, де є можливість створити міцну кормову базу з використанням культур­них пасовищ. Необхідною умовою є обґрунтування їх розмірів із врахуванням матеріальних витрат і затрат праці на виробництво одиниці продукції, обсягів і структури кормовиробництва, складу земельних угідь, рельєфу місцевості, наявності природних кормових угідь та їх розміщення і забезпечення відповідними кадрами. Для роботи на таких підприємствах потрібні висококваліфіковані кадри, здатні організувати й вести виробництво молока в умовах промис­лової технології.

Технології молочних підприємств розроблені на 400, 800, 1200 і 1600 голів та як експериментальні на 2000 корів. Проте найдоціль­ніша концентрація 800 — 1200 голів. Збільшення поголів'я тварин від 400 до 800 голів зумовлює зменшення матеріальних витрат на 9—13%, а на підприємствах із поголів'ям 1200 корів — на 15 — 20 %. Подальша концентрація поголів'я призводить до зростання витрат на одиницю продукції. На підприємствах з кількістю 1200 корів затрати праці на 1 ц молока на ЗО — 35 % нижчі порівняно з підприємствами на 400 корів.

На великих підприємствах із безприв'язною системою утримання використовують типові приміщення на 400, а середнього розміру з

прив'язною системою утримання — на 200 корів. Тварини повинні мати міцну конституцію, бути пристосованими до стійлового групо­вого утримання в приміщеннях із твердим покриттям, мати високі технологічні властивості вим'я.

Основний показник, за яким відбирають корів, — їхня продуктив­ність. Підприємство з промисловою технологією молока ефективне тоді, коли надої не нижчі за 4000 кг молока на одну корову на рік. Корови повинні мати придатне до маптинного доїння вим'я з чашопо­дібною й округлою формою. Тварини з козячим вим'ям для машин­ного доїння непридатні, оскільки частки такого вим'я розвинені не­рівномірно. Дійки повинні бути циліндричної та конічної форми за­вдовжки 6 — 9 см, діаметром 2,5 — 3 і обхватом біля основи 8 — 9 см.

Найоптимальніша відстань між передніми дійками — 10—15 см, задніми — 6 — 10 та між передніми і задніми — 7—12 см. Дійки, розміщені одна від одної на більшій відстані, під масою доїльного апарата згинаються, що призводить до неповного видоювання мо­лока, надто близько — утруднюється надівання доїльних стаканів і виведення молока із вим'я.

Способи утримання корів. На молочних підприємствах про­мислового типу застосовують прив'язний і безприв'язний способи утримання корів. Прив'язний спосіб потребує значних затрат пра­ці з догляду за тваринами і не дає можливості ефективно викорис­товувати засоби механізації.

Найпопшреніший на молочних підприємствах промислового типу безприв'язний спосіб утримання корів. Із його застосуванням зростає ефективність використання засобів механізації, збільшується наван­таження на одного працівника, підвищується продуктивність праці, збільщується рухова активність тварин і реакція їх на споживання ко­рму. Проте ці переваги мають значення тоді, коли в господарстві ство­рена міцна кормова база. Адже витрати кормів на одиницю виробле­ного молока за безприв'язного утримання більші на 10 — 15 %.

У разі безприв'язного способу корів утримують у секціях. Групи формують залежно від віку та фізіологічного стану тварин. Годують корів у приміщенні або на вигульно-кормових майданчиках. Доїння здійснюють у доїльних залах, обладнаних доїльними установками «Ялинка», «Тандем», «Карусель», «Паралель». Залежно від органі­зації відпочинку та годівлі тварин безприв'язне утримання має чо­тири варіанти.

Безприв'яано-боксове утримання корів — найпоширеніша тех­нологія безприв'язного утримання. Вартість будівництва приміщень такого типу дещо більша, але вона компенсується зменшенням за­трат праці і одержанням дешевшого молока. Безприв'язно-боксове утримання застосовують у різних кліматичних зонах із мінімальною витратою підстилки або ж повною й заміною різними синтетичними матеріалами.

Для відпочинку тварин приміщення обладнують боксами зав­довжки 1,9—2,1 і завширшки 1 — 1,2 м (рис. 4.14). Ширина боксу понад 1,2 м призводить до нераціонального використання площі та забруднення боксів і тварин. Перегородки за довжиною такі, як бок­си, або на 10 — 15 см коротші. Підлога має бути вищою від гнойового проходу на 20 — 30 см. Якщо застосовують підстилку, то її вносять один раз на тиждень із розрахунку 2 — 3 кг на бокс або 0,3 — 0,5 кг на одну голову на день.

Рис 4.14. Внутрішній вигляд корівникіч за безприв'язно-боксового утримання корів

Між рядами боксів розміщені двосторонні годівниці з кормовим проїздом посередині. Для роздавання кормів використовують мобі­льні кормороздавачі типу КТУ-10А, КТУ-10Б, КПТ-10, РСП-10, АРС-10, КРС-15А. Якщо кормового проїзду між рядами годівниць не передбачено, використовують стаціонарні роздавачі кормів РВК-Ф-74, КВД-Ф-150-1. Доять корів у доїльних залах.

Прохід для корів і видалення гною завширшки не менше ніж 250 см влаштовують між годівницями та рядами боксів. Застосовують різні способи видалення гною через щілинну підлогу: в підвальні гноєсховища, у канали, де розміщені скребкові конвеєри. Якщо про­хід бетонований, то гній видаляють скреперною установкою чи буль­дозером, начепленим на колісний трактор (МТЗ-80, ЮМЗ-6 та ін.).

Щілинну підлогу влаштовують із металевих решіток завширшки 25 мм і отворами між ними 37 — 40 мм. Планки розміщують щодо кормо-гноєвого проходу впоперек або ялинкою.

За безприв'язно-боксового утримання спостерігається часткове знеособлення тварин. У проектах будівель не закладені переддоїль-ні майданчики, тому корови навіть упродовж одного дня можуть

потрапляти до різних операторів, які доять у різних ритмах, що по-рупгуе у тварин первинний рефлекс молоковіддачі і, як наслідок, може відбуватися їх самозапуск або розвиватися мастит вим'я.

За безприв'язного комбібоксовогоутримання передбачається по­єднання місць відпочинку та годівлі, а доїння корів — у доїльному залі. В приміщеннях, обладнаних комбібоксами, можна розмістити більшу кількість тварин, оскільки немає потреби в широкому кор­мовому проході. Цей спосіб застосовують і на фермах з прив'язним утриманням корів після їх реконструкції. З цією метою знімають прив'язі, а стійла відокремлюють металевими дугами.

Недоліком наведеного варіанта є значне забруднення корів. Під час поїдання корму вони просуваються вперед до годівнищ, а потім відходять назад і лягають у виділені в період годівлі екскременти. Сильні корови витісняють із боксів слабших, що призводить до трав­мування тварин і зниження їх продуктивності. Серед способів усу­нення таких недоліків — фіксація тварин у боксах на період годівлі.

Корми роздають мобільними і стаціонарними кормороздавачами, а гній видаляють дельта-скреперною установкою, бульдозером, на­чепленим на колісний трактор, через щілинну підлогу. Порівняно з прив'язною системою комбібоксове утримання дає можливість під­вищити продуктивність праці в 2 рази.

Безприв'язне змінно-групове утримання корів. Його суть поля­гає в тому, що окремі приміщення мають певні призначення. Відпо­чивають тварини у корівниках, обладнаних боксами, або їх утриму­ють без боксів на підлозі з підстилкою. Приміщення розподіляють на секції, які обладнують груповими напувалками АГК-4.

Між рядами боксів підлога бетонована. Гній видаляють бульдо­зером, начепленим на колісний трактор, у період, коли тварини від­сутні. Влітку корів утримують на вигульних майданчиках, а взимку використовують їх для прогулянок.

Згідно з черговістю виконання технологічних операцій групи ко­рів по обгороджених прогінних дорогах переганяють у інші примі­щення, де їх годують та доять. Для годівлі використовують типовий корівник на 200 голів. Годівниці влаштовують у чотири ряди без розриву посередині приміщення. Одночасно у приміщенні розміщу­ють 320 корів (чотири групи по 80 голів). Годівниці обладнані ав­томатичними фіксаторами на період поїдання корму. Приміщення для годівлі будують із розрахунку одне місце на три корови стада. Групи корів годують у три зміни, а корми роздають мобільними кормороздавачами.

Одну технологічну групу (80 корів) годують протягом 1,5 — 2 год і переміщують її в доїльно-молочний блок, обладнаний установками «Ялинка» або «Тандем». Під час доїння тваринам залежно від про­дуктивності роздають концентровані корми. Після доїння їх перега-

няють у приміщення для відпочинку або на вигульно-кормові май­данчики.

Цей варіант безприв'язного утримання дає можливість тваринам активно рухатися на свіжому повітрі, підвищити продуктивність праці в 1,5 — 2 рази, збільшити кількість головоміспь на 15 — 20 %, підвищити оплату корму молоком на 5 — 6 % порівняно з прив'язною системою утримання. Проте зазначена технологія не набула широ­кого застосування.

Безприв'язне утримання з відпочинком корів на глибокій під­стилці. Технологія передбачає відпочинок корів у приміщенні на глибокій підстилці, годівлю на вигульно-кормових майданчиках, доїння у доїльних залах, видалення гною бульдозером, начепленим на трактор. Приміщення для відпочинку корів розділяють на секції, де розміщують групи тварин різного фізіологічного стану. Для під­стилки використовують солому, яку додають щодня з розрахунку З кг на коясну корову.

До приміщень приєднують вигульно-кормові майданчики з бе­тонним покриттям, де корів годують і напувають протягом року. На них споруджені навіси для грубих кормів, які тварини поїдають че­рез спеціальні решітки. Вигульно-кормові майданчики обладнують годівницями для згодовування соковитих і зелених кормів. У кож­ному окремому загоні майданчика є автонапувалка з електропідіг-ріванням води у холодну пору року.

Доять корів у доїльних залах на установках «Ялинка», «Тандем» чи конвеєрного типу, одночасно згодовуючи концентровані корми. Гній видаляють з приміщення раз на рік, а з вигульно-кормових майданчиків — один раз за 2 — 3 дні.

Таку технологію виробництва молока можна застосовувати в півден­них регіонах за наявності міцної кормової бази та достатньої кількості соломи для підстилки з розрахунку 1 т на корову за рік. Однак вона не набула поширення через технологічні переваги боксової системи.

Приміщення ферми. Велика молочна ферма має приміщення для утримання корів (корівники), родильне приміщення з профі­лакторієм для телят, телятники для молодняку різних вікових груп, пункт штучного осіменіння, доїльно-молочний блок, пункт ветери­нарної медицини, кормоцех, сховище для силосу, сінажу, сіна, коре­небульбоплодів, гноєсховище і побутовий будинок.

Родильне приміщення з профілакторієм для телят до 20-ден-ного віку будують із розрахунку 12 % головомісць від загального поголів'я корів на фермі. Кількість місць для корів і телят має бути однаковою. Телятники розраховані на утримання 100 — 500 голів молодняку до б-місячного віку. їх місткість удвічі менша за все по­голів'я корів.

До доїльно-молочного блока відносять: доїльні приміщення з дої­льними установками, молочарню для приймання, переробки й збе-

рігання молока, пункт штучного осіменіння, службові, побутові та інші кімнати, переддоїльні і післядоїльні майданчики для корів. Молочарня може бути зблокована з корівниками або розташована окремо.

У кормоцеху мелють зерно, миють і подрібнюють коренеплоди і виготовляють кормові суміші, куди додають (за потреби) різні білко­во-мінерально-вітамінні добавки, готують грубі корми до згодову­вання.

Силос і сінаж заготовляють у наземних траншеях завпіирпгки не менше ніж 12 м, із бетонованими стінами і дном, піднятим над зем­лею на 10 — 15 см. Сіно зберігають під навісами вигульно-кормових майданчиків або в спеціально побудованих сіносховищах. Солому скиртують на кормовому майданчику. Коренеплоди зберігають у корене-бульбосховищах або наземних буртах. Гній бажано регуляр­но вивозити за територію ферми і складувати в бурти.

На випадок порушення постачання електроенергії від державної електромережі ферма має бути забезпечена резервною електростан­цією, її територію обгороджують, обсаджують деревами, а на в'їзді споруджують санпропускник. Недалеко від ферми розміщують поля з багаторічними травами і культурними пасовищами.

Особливості годівлі корів. Найраціональніше використовува­ти кормосуміші, які дають можливість забезпечити повноцінну годі­влю й механізувати їх роздавання. Основними кормами є кукуру­дзяний силос, сіно, сінаж, солома, зелені корми та помірна кількість коренеплодів і концкормів. Через високу вартість енергоносіїв на сьогодні корми для годівлі великої рогатої худоби в основному вико­ристовують у натуральному вигляді.

У молочному скотарстві поширені силосно-коренеплід ний, сіно-силосно-коренеплідний, сінажно -концентр атний типи годівлі. Ве­лика даванка силосу коровам не дає змоги збалансувати раціони за вмістом протеїну, цукру, фосфору, а в деяких випадках і каротину.

Концентратний тип годівлі не виправдовує себе внаслідок висо­кої вартості зернових кормів, порушення травлення, зниження про­дуктивності та відтворних функцій корів. Можна застосовувати ціло­річну однотипну годівлю тварин силосом, сінажем, сіном, трав'яною січкою, концкормами. У літній період раціон корів доповнюють зе­леною масою, питома вага якої має становити 15 — 20 % загальної кількості раціону.

За умов промислової технології виробництва молока концентро­вані корми згодовують під час доїння корів з урахуванням продук­тивності. Грубі й соковиті за умов безприв'язного утримання твари­ни поїдають із вільним доступом до них на вигульно-кормових май­данчиках. Груповий спосіб нормованої годівлі найперспективніший, оскільки потребує менше витрат і більше піддається механізації й автоматизації процесу.

Безприв'язне утримання передбачає групову годівлю корів без фіксації та групову режимну нормовану годівлю з фіксацією їх біля годівниць. Корів після отелення групують в однорідні групи від 50 до 100 голів. Для кожної групи складають раціон, розрахований на рівень середньої продуктивності корів.

Метод режимної годівлі з фіксацією їх біля годівниць у спеціаль­них приміщеннях чи відокремлених кормових зонах усередині ко­рівника забезпечує чіткий режим годівлі й підвищує швидкість по­їдання кормів у 2 рази. Корми тваринам роздають згідно з установ­леним розпорядком, недотримання якого призводить до порушення жуйки, неспокою тварин і зниження продуктивності. Нормують го­дівлю корів за кормовими класами залежно від рівня молочної про­дуктивності, часу отелення й періоду тільності, а корми роздають 2 — 3 рази на добу залежно від прийнятої технології.

Корми роздають мобільними й стаціонарними засобами або ви­користовують їх у поєднанні. Мобільні засоби прості в експлуатації й характеризуються високою надійністю. Стаціонарні дають можли­вість автоматизувати процес годівлі корів, але витрати металу з розрахунку на одну тварину на 10 — 15 % та енергоносіїв на 15 — 20 % більші порівняно з мобільними. Крім того, вони не такі надійні в роботі і в разі виходу системи з ладу організувати годівлю тварин досить складно.

Використання доїльних установок. За умов прив'язного утримання корів доять у стійлах, використовуючи установки з мо­локопроводом. Якщо застосовують напівавтоматичні прив'язі, то до­їння організовують і в доїльних залах. За безприв'язного утримання корів доять у доїльних залах, обладнаних доїльними установками «Ялинка», «Тандем», «Паралель» та ін.

У виробництві використовують два типи доїльної установки «Тан­дем»: УДТ-8 і УДА-8А, які розраховані на обслуговування 200 — 450 дійних корів. Доїльні станки цих установок розміщені паралельно з двох боків по чотири з кожного. Між рядами станків є траншея 0,6 — 0,75 м завглибшки для зручності роботи оператора машинного доїння. Кожний станок обладнаний доїльним апаратом і годівни­цею для концентрованих кормів. Впускають корів у станок та випу­скають із нього індивідуально, що дає можливість затримати твари­ну в станку в разі потреби.

Установку УДТ-8 обслуговують два оператори, які за годину ви­доюють 60 — 70 корів. На установці УДА-8А автоматизовані процеси додоювання, відмикання вакууму, знімання доїльного апарата з вим'я тварини. Доїння корів проводить один оператор, оскільки ча­стина операцій машинного доїння автоматизована.

Із доїльних апаратів молоко по молокопроводу через індивіду­альні лічильники УЗМ-1 надходить до молокозбірників, розташо­ваних у молочному блоці.

На установці типу «Ялинка» досягають вищої продуктивності праці завдяки розміщенню корів під кутом 30° до робочої траншеї оператора й зменшенню відстані між вим'ям двох сусідніх корів до 80 — 100 см. Це дає змогу економити оператору час переходу від од­ної корови до іншої. Корови заходять і виходять із станків групами. Концентровані корми роздають ланцюгово-шайбовим конвеєром, а дозування регулюють із пульта керування. Доїльна установка роз­рахована на обслуговування 400 — 600 корів.

У виробничих умовах використовують доїльні установки типу «Ялинка» в двох модифікаціях: УДЕ-8А та УДА-16, УДА-16А. Доїль­на установка УДЕ-8А забезпечує групову зміну корів, механізоване роздавання концентрованих кормів, дистанційне керування меха­нізованим приводом дверей, автоматизоване циркуляційне проми­вання і дезінфекцію молочної системи (рис. 4.15). Обслуговують її два оператори, які за одну годину видоюють 80 — 90 корів. На уста­новці УДА-16А автоматизовані операції машинного додоювання, вимикання вакууму, знімання доїльних апаратів. Обслуговує уста­новку один оператор і видоює за годину 70 — 75 корів.

Доїння на групових доїльних агрегатах дає можливість не тільки механізувати й автоматизувати доїння та низку допоміжних опера­цій (підмивання вим'я, масаж, додоювання, знімання доїльного апарата з дійок), а й створює умови для підвищення продуктивності праці.

Способи видалення гною з приміщень. У системі заходів що­до одержання високоякісного молока значну увагу приділяють ви­даленню гною. Потрапляння гною в молоко спричинює його псу­вання, оскільки в 1 г гною міститься до 15 млрд бактерій. Застосу­вання того чи іншого способу видалення гною залежить від конст­рукції підлоги. Так, для прибирання приміщень із бетонною підло-

гою використовують бульдозери і скреперні установки УС-Ф-170, УС-10таУС-15.

Мобільними засобами гній видаляють 2 рази на добу {вранці й ввечері). З гнойових проходів його згрібають на поперечний конве­єр, яким завантажують у транспортні засоби, або ж видаляють із приміщення бульдозером, начепленим на колісний трактор, із од­ночасним завантаженням у тракторні причепи. З цією метою ко­рівники розміщують так, щоб їхня торцева частина була на 2 м ви­ща, ніж майданчик для гною. З приміщень гній бульдозером згор­тають на тракторні причепи, розміщені на дні гнойової траншеї.

Скреперною установкою УС-15 гній переміщується із проходів у поперечний канал, з якого похилим конвеєром завантажується у тракторні причепи. Якщо корів утримують безприв'язно на глибокій незмінній підстилці, то гній з приміщень видаляють 1 — 2 рази на рік.

Видалення гною бульдозером, начепленим на трактор, відбува­ється швидше й значно ефективніше, ніж конвеєром ТСН-3,0Б, оскільки майже в 10 разів зменшуються капіталовкладення з роз­рахунку на одну корову. Застосування дельта-скреперних установок знижує на 25 % вартість корівників порівняно із використанням са­мопливної системи.

За безприв'язно-боксового утримання в проходах між боксами влапітовують щілинну підлогу, через яку гній тваринами протопту­ється у бетоновані гноєсховища або траншеї. Основною ідеєю вико­ристання підвальних гноєсховищ було уникнення щоденного вико­ристання різних засобів для видалення гною, що зменшує затрати праці на очищення приміщень. Підвальне гноєсховище будують прямокутної форми, із залізобетону по всій довжині приміщення, завширпіки 5,3 та завглибліки 3,2 — 3,5 м. Із нього гній видаляють 1 раз на рік спеціальною навантажувальною машиною.

Вартість будівництва молочних підприємств промислового типу із підвальним зберіганням гною на 21 % дорожча. На їх споруджен­ня потрібно бетону на 55 % і сталі на 75 % більше, ніж на комплекси з видаленням гною самопливом. Високі капітальні витрати на буді­вництво таких корівників не сприяють їхньому широкому впрова­дженню в практику тваринництва. Проте нижчі затрати праці на виробництво одиниці продукції й кращі зоогігієнічні умови для утримання молочної худоби забезпечують приміщенням такого типу певну перспективу.

Якщо у приміщеннях під щілинною підлогою влапітовують тран­шеї, то на їхньому дні монтують скребкові установки, які згрібають гній у поперечні канали, а з них такими самими установками вида­ляють його у гноєнакопичувач, розташований біля приміщення. З гноєнакопичувача гній вивантажують на транспортні засоби ков­иловим конвеєром і вивозять для складування.

У молочному скотарстві спосіб видалення гною гідрозмивом не застосовують, оскільки поки що не розроблені ефективні способи використання рідкого гною.

4.12. Отримання, обробка та реалізація молока

Молоко належить до цінних продуктів харчування людини, оскіль­ки містить усі необхідні для життєдіяльності організму поживні ре­човини. Енергетичність (калорійність) 1 кг молока становить 2721 кДж (650 ккал). Його складові беруть участь у регуляції кислотно-лужної рівноваги, посилюють опірність організму проти несприятливих умов навколишнього середовища.

Важливим захисним чинником є білок молока, який в організмі зв'язує пари кислот і лугів, нейтралізує важкі метали та інші шкід­ливі для здоров'я людини речовини. За поживністю 1 кг молока прирівнюється до 200 г м'яса. Щоденне вживання 0,5 л молока на 50 % забезпечує добову потребу людини в жирі і на ЗО % у білку тваринного походження.

Молоко використовують для виготовлення кисломолочних про­дуктів (кисле молоко, кефір, ацидофілія, ацидофільне молоко, сир кисломолочний тощо), які добре перетравлюються організмом лю­дини, мають антибіотичні, лікувальні, дієтичні властивості, стиму­люють секреторну діяльність шлунка й згубно впливають на гниль­ну мікрофлору кишок. Для боротьби з передчасною старістю І. І. Мечніков запропонував вживати кисле молоко, виготовлене на чистих культурах молочнокислих бактерій.

Серед цінних продуктів харчування — верпікове масло, сири, згущене молоко тощо. Добова потреба людини в молочних продук­тах у перерахунку на молоко становить 1430 г, а структура вживан­ня така: масло — 27,4 %, молоко питне і кисломолочні продукти — 36,5, сир кисломолочний — 10,0, сир твердий — 13,5, сметана — 10,4, молочні консерви — 2,2 %.

Щоб уникнути передчасного псування молока, запобігають по­траплянню в нього мікроорганізмів. Основне джерело забруднен­ня — це вим'я корів, де з брудом накопичується велика їх кількість. У перших цівках молока мікроорганізмів у 40 разів більше, ніж в останніх. Через дійковий канал вони потрапляють у вим'я, тому його необхідно ретельно підмивати, витирати насухо й здоювати перші цівки молока в окремий посуд. Після пастеризації таке моло­ко використовують для годівлі молодняку сільськогосподарських тварин.

Шкіра й волосяний покрив тварин забруднюються гноєм та під­стилкою, в яких міститься багато мікрофлори, особливо кишкової палички і маслянокислих бактерій. У 1 г бруду, що знаходиться на

поверхні шкіри тварин, міститься до 20 млн бактерій. Тому за годи­ну до доїння або після нього корів треба чистити, а забруднені ді­лянки мити теплою водою з милом. Необхідною умовою чистоти є достатня кількість сухої підстилки й своєчасна заміна брудної.

Багато мікрофлори міститься в повітрі приміщення, особливо піс­ля прибирання й роздавання сухих кормів. Разом з пилом вона по­трапляє в молоко, тому доїти корів треба до роздавання таких кор­мів або через 1 — 1,5 год після цього. Перед доїнням приміщення провітрюють.

Згодовування коровам великої кількості соковитих кормів спри­чинює пі лунково- кишкові розлади і створює додаткові умови забруд­нення молока. Джерелом забруднення може бути молочний посуд та апаратура. Після використання їх миють із застосуванням дезін-фікуючих розчинів, споліскують водою, обливають окропом або про­парюють, висушують і перевертають догори дном.

Доїльні установки «Молокопровід», «Ялинка», «Тандем» облад­нані миючим устаткуванням, яке забезпечує циркуляційне проми­вання та дезінфекцію всієї системи, яка стикається з молоком.

Забруднюють молоко і посуд мухи. Одна муха може бути перенос­ником близько 1 млн бактерій. Для боротьби з ними на фермі засто­совують пестициди, а на вікнах, що відкриваються, кріплять мета­леві сітки.

Обслуговуючий персонал має стежити за чистотою рук і спецодя­гу. Особливо багато мікроорганізмів накопичується під нігтями. В

1 г такого бруду їхня кількість може досягати 38 млн. Тому чистоті спецодягу й рук приділяють значну увагу.

Розвиток мікрофлори, яка потрапила в молоко, протягом перших

2 — 3 год пригнічується антибактеріальними речовинами, що міс­ тяться у свіжовидоєному молоці. До них належать лізопими, лейко­ цити, антитіла тощо. Період активної дії антибактеріальних речо­ вин (2 — 3 год) називають бактерицидною фазою молока.

Облік молока здійснюють зважуванням або визначенням об'єму. У першому випадку використовують ваги, в другому — мо­локоміри. Об'ємні одиниці у вагові переводять за середньою густи­ною молока (1,03), але фактична густина може бути більшою або меншою за середню величину. Кількість об'ємних одиниць пере­множують на показник густини молока й одержують вагові одиниці.

Крім простих засобів обліку, використовують індивідуальні та групові лічильники молока (УЗМ-1А). їх застосовують на будь-якій доїльній установці, де є молокопровід. Облік молока можна вести від 50 і більше корів за умови, що на лінії одночасно працює не бі­льше від шести доїльних апаратів. Якщо доїння корів відбувається в молокопровід, а молоко збирають у цистерни чи ванни, то його кіль­кість встановлюють за допомогою вимірювальної лінійки, якою об­ладнано молокозбірний посуд.

На молочних фермах, де доїння корів організовано в доїльних залах, молоко від кожної тварини надходить у прозорий молокозбір-ник із поділками. Після видоювання корови воно відсмоктується вакуумом і по молокопроводу надходить до молочарні.

Крім індивідуального, застосовують груповий облік молока. У мо­лочарню від групи корів, закріплених за оператором, молокопрово­дом молоко надходить у окремі баки. Кількість надоєного молока записують до журналу надою.