1. Поняття, завдання та основні принципи експертної профілактики

Експертна профілактика має нормативні підстави у вигляді статей чинного Кримінально-процесуального кодексу України і відомчих підзаконних актів. Зокрема, вона передбачена ст. 200 КПК України, де вказується, що коли експерт у процесі дослі­дження виявить обставини справи, відносно яких йому не були поставлені питання, він має право вказати їх у своєму висновку. Спеціальний розділ Положення про проведення експертизи в ЕКП МВС України 1998 р. Серед основних функцій експертно-криміналістичної діяльності вказує на профілактичну функцію — виявлення умов, що сприяли вчиненню злочинів, а також розроб­лення рекомендацій щодо їх усунення. Значення профілактичної роботи можна показати на засобах захисту цінних паперів і бланків документів. Експерти досліджують підроблені грошові знаки, цінні папери, посвідчення на право керування автомобілем, трудові книжки, виявлення способів їх підробки та інформують про них відповідні поліграфічні підприємства, які, у свою чергу, вживають заходів щодо вдосконалення захисту цих об'єктів.

Законодавча регламентація профілактичної діяльності право­охоронних органів недостатня. Стаття 64 КПК України не вклю­чає причини злочину та обставини його вчинення, до обставин, що підлягають доказуванню в кримінальній справі. Стаття 23 КПК України зобов'язує органи дізнання, слідчого, прокурора виявляти причини та умови, що сприяли вчиненню злочину, виявляти, а не доказувати. Це призводить до того, що в поданнях, які виносяться згідно зі ст. 23 КПК України, в обвинувальному висновку та інших документах часто формальною вказується на ці обставини без конкретизації і наведення відповідних доказів, хоча йдеться

185

Лекція 14

Експертна профілактика

про притягнення винних осіб до відповідальності. Відповідні зміни в КПК не внесено, хоча в науково-практичних коментарях до КПК України (наприклад, 1995 р.) при характеристиці обста­вин, які належать до предмета доказування, є обставини, встанов­лення яких необхідно для вжиття процесуальних профілактичних заходів. Така сама думка висловлена М. М. Михеєнком, В. Т. Но-ром, В. П. Шибікою в підручнику «Кримінальний процес Украї­ни» [1, с. 134]. Тому вважаємо більш правильною точку зору ав­торів одного з офіційних проектів КПК України, які стверджують, що при досудовому розслідуванні чи розгляді справи в суді по­винні підлягати доказуванню безпосередні причини злочину та умови, що сприяли його вчиненню.

У доказуванні кримінальних фактів, їх конкретизації суттєву допомогу правоохоронним органам можуть надати судово-екс-пертні органи. Однак, незважаючи на ряд пропозицій, профілак­тична діяльність судових експертів законодавче недостатньо вре­гульована. Україна, яка в цій сфері діяльності посідала провідне місце, нині має лічені профілактичні рекомендації. Міністерство юстиції України і керівники експертних закладів не вживають дієвих заходів для активізації такої роботи. Вона не передбачена навіть в Законі України «Про судову експертизу» 1994 р. зі зміна­ми і доповненнями на 2005 р.

Основними принципами організації профілактичної діяльності е:

• плановість;

• забезпечення контролю за проведенням профілактичних за­ ходів;

• взаємодія експертно-криміналістичних підрозділів з слідчи­ ми і оперативними службами;

• доцільність (з економічної точки зору) профілактичних ре­ комендацій і пропозицій [2, с. 196].