- •Передмова
- •Лекція 1
- •Література
- •1. Поняття теорії та її місце в системі наукового знання
- •2. Система і структура загальної теорії судової експертології та її завдання
- •3. Об'єкт і предмет загальної теорії судової експертології
- •4. Суб'єкти загальної теорії судової експертології
- •5. Методи загальної теорії судової експертології
- •6. Функції загальної теорії судової експертології
- •7. Окремі вчення у судовій експертології
- •2 Судова експертологія
- •Література
- •1. Виникнення та основні етапи формування судових експертиз
- •2. Судов о-експертні заклади
- •3. Виникнення і розвиток криміналістики на кафедрах навчальних закладів
- •4. Сучасний стан і перспективи розвитку судової експертології
- •Лекція з Судово-експертна діяльність План
- •Література
- •1. Судова експертиза та судово-експертна діяльність
- •2. Основна мета (завдання) судово-експертної діяльності
- •3. Принципи та особливості судово-експертної діяльності
- •Лекція 4
- •Література
- •1. Поняття і види мови: терміни загальної судової експертології
- •2. Тенденції формування, розвитку та уніфікації наукової мови та її термінологічного апарату
- •Література
- •1. Логічні основи експертної діяльності
- •2. Використання психології в експертній діяльності
- •3. Основні проблеми експертної діяльності, пов'язані з реалізацією логічних і психологічних установок
- •Лекція 6
- •Література
- •1. Поняття «інформація» та «інформаційне забезпечення»
- •2. Інформаційне забезпечення експертної діяльності
- •4 Судова експертологія 97
- •3. Математизація експертної діяльності
- •1. Поняття систематизації наукових знань і види підсистем
- •2. Наукові закономірності та їх види
- •3. Предметні науки і предметні експертизи, підстави їх розмежування
- •Лекція 8
- •Література
- •1. Підстави класифікації судових експертиз
- •2. Види експертиз у кримінальному судочинстві
- •2 Клас. Економічні.
- •3 Клас. Товарознавчі.
- •Лекція 9
- •Література
- •1. Поняття експертного дослідження та його види
- •2. Класифікаційні дослідження
- •3. Ідентифікаційні дослідження
- •4. Діагностичні дослідження
- •5. Ситуаційні дослідження
- •1. Поняття експертної технології та її складові
- •2. Правила призначення судової експертизи
- •3. Загальна характеристика методики судово-експертного дослідження та її стадій
- •Лекція 11
- •Література
- •1. Висновок експерта: сутність, структура, зміст
- •2. Форми і види висновків експерта
- •3. Висновок експерта як джерело судового доказу
- •Лекція 12 Оцінка висновку експерта План
- •Література
- •1. Завдання і види оціночної стадії
- •2. Елементи оцінки висновку експерта
- •3. Порядок оцінки висновку експерта та його наслідки
- •Лекція 13 Експертні недоліки та помилки
- •Література
- •1. Поняття експертних недоліків і помилок
- •2. Причини експертних помилок та їх класифікація
- •3. Способи виявлення експертних помилок та їх профілактика
- •4. Експертна помилка і неправдивий висновок експерта
- •Лекція 14 Експертна профілактика План
- •Література
- •1. Поняття, завдання та основні принципи експертної профілактики
- •2. Форми і стадії профілактичної діяльності
- •3. Виявлення експертом обставин, що сприяють правопорушенням
- •4. Способи фіксації експертної профілактики і шляхи підвищення її ефективності
- •1. Поняття і теоретичні основи прогнозування
- •2. Види, методи і функції криміналістичного прогнозування
- •3. Відмінності експертного прогнозування від криміналістичного
- •4. Основні напрями розвитку вчення про експертне прогнозування
4. Експертна помилка і неправдивий висновок експерта
Експертна помилка — це недолік експертного дослідження ненавмисного характеру, що стала причиною неправильного висновку.
За неправдивий висновок експерта передбачена кримінальна відповідальність ст. 384 КК України. Ця стаття включена в розділ XVII Особливої частини КК України «Закони проти правосуддя», бо цей вид злочину впливає на нормальне функціонування правосуддя (основний об'єкт) і на права і законні інтереси громадян (додатковий об'єкт злочину). Відповідальність настає за дії, які здійснюються експертом у процесі дослідження речових доказів. Вони можуть виконуватися і під час проведення судового слідства або судового розгляду.
Об'єктивна сторона злочину полягає у наданні експертом явно неправдивого висновку. На відміну від експертної помилки, яка допускається ненавмисно (саме умисел дозволяє відрізнити експертну помилку від неправдивого висновку експерта), неправдивий висновок експерта дається з прямим умислом, бо експерт усвідомлює, що його висновки не відповідають дійсності, усвідомлює злочинний характер можливих наслідків і бажає їх настання. Мета злочину — дати неправдивий висновок, який у подальшому може слугувати виправданню обвинуваченої особи чи буде підставою обвинувачення невинної особи. Ця ознака неправдивості є в кримінальному делікті визначальною і відноситься до інтелектуальної сфери діяльності експерта. Вона є головною ознакою, що
182
дає змогу відмежувати неправдивий висновок експерта від експертної помилки. Отже, суб'єктивна сторона злочину полягає тільки у прямому умислі, оскільки закон вказує на явно неправдивий характер висновку експерта. Мотиви та цілі вчиненого діяння можуть бути різними (заздрість, ревнощі, кар'єризм тощо) і на кваліфікацію злочину не впливають. Лише за умови, якщо при вчиненні діяння судовий експерт керувався корисливими мотивами, його дії слід кваліфікувати не за ч. 1, а за ч. 2 ст. 384 КК України.
Суб'єкт злочину — спеціальний, тобто особа, яка:
а) призначена судовим експертом у встановленому законом по рядку;
б) призначена експертом уповноваженим органом чи службо вою особою;
в) попереджена в порядку, передбаченому процесуальним зако ном про кримінальну відповідальність за надання явно неправди вого висновку.
З метою успішного виокремлення неправдивого висновку експерта від експертної помилки необхідна правильна оцінка його висновку слідчим і судом [8, с. 440].
183
Експертна профілактика
Лекція 14 Експертна профілактика План
Поняття, завдання та основні принципи експертної профі лактики.
Форми і стадії експертно-профілактичної діяльності.
Виявлення експертом обставин, що сприяють правопорушенням.
4. Способи фіксації експертної профілактики і шляхи підви щення її ефективності.
Література
1. Михеєнко М. М., Нор В. Т., Шибіко В. П. Кримінальний процес України. - К: Либідь, 1992. - 420 с.
2. Зинин А. М., Майлис Н. П. Судебная экспертиза. — М.: Право и закон,
2002.-318с.
3. Фридман И. Я. Судебная экспертиза и вопросы предупреждения пре-
ступлений: Автореф. дис.... д-ра юрид. наук. — М., 1974. — 40 с.
4. Фридман И. Я. Использование комплексных знаний при проведении судебных экспертиз документов для выявления обстоятельств, спо собствующих правонарушениям // Криминалистика и судебная экс пертиза: Республ. межвед. науч.-метод. сб. — К.: Вища шк., 1978. — Вып. 18. - С. 69-75.
5. Фридман И. Я. Исходная информация для профилактической работы
судебных экспертов // Криминалистика и судебная экспертиза: Республ. межвед. науч.-метод. сб. — К.: Вища шк., 1985. — Вып. 31. — С. 32-37.
Белкин Р. С. Курс криминологии. — М., 1978. — Т. 2. — 408 с.
Мирский Д. Я., Устянцева Т. В. Создание информационных фондов по
судебной экспертизе и пользование ими // Теоретические и методи-
184
ческие вопросы судебной экспертизы: Сб. науч. тр. ВНИИСЭ. — М.: ВНИИСЭ, 1984. - С. 15-21.
8. Алиев И. А. Проблемы экспертной профилактики. — Баку: Азернешр, 1991.-312 с.
10. Фридман И. Я. Использование данных судебной экспертизы для пре дупреждения правонарушений. — К.: РИО МВД УССР, 1972. — 167 с.
11. Журавель В. А. Проблеми теорії та методології криміналістичного прогнозування. — X., 1999.