2. Використання психології в експертній діяльності

Практична експертна діяльність є об'єктом відображення в за­гальній теорії судової експертизи. «Психологія виходить із того, що до змісту діяльності як сукупності дій людини, що спрямована на задоволення потреб і інтересів, входять не тільки зовнішні (фізичні) дії, але й складні внутрішні психічні процеси вольового та пізнавального характеру» [3, с. 118].

85

Лекція 5

Логіко-психологічні основи експертної діяльності

Психологія експертної діяльності визначається психічними якостями суб'єктів, самою діяльністю і має специфічні риси, при­таманні певному виду діяльності.

Під час проведення судових експертиз виникають проблеми, в основі яких лежать психофізіологічні якості експерта і комуніка­тивна діяльність з посадовими особами, які призначили експерти­зу (слідчим, суддею, керівником експертного закладу), з експерта­ми, які проводять комісійну або комплексну експертизу (особиста сумісність під час формування комісії експертів), з особами, щодо яких призначено експертизу, або які мають особистий інтерес (об­винувачений, підозрюваний, свідок, потерпілий), внутрішнє пере­конання (і пов'язані з ним експертні помилки), експертна ініціати­ва, моральні засади експертної діяльності.

Що стосується проблеми комунікативної діяльності між поса­довими особами, які призначають експертизу, і експертом, який її проводить, то тут повинні складатись відносини співпраці. Однак на практиці це зовсім не так. Замість співпраці може виникнути ситуація психологічного тиску у зв'язку з індивідуально-психо­логічними моральними особливостями суб'єктів взаємовідносин і їхньої поведінки, більшим професійним досвідом, вищою освітою і кваліфікацією окремих авторитетів. Особливо ця проблема вини­кає між керівником експертного закладу, який доручає експерту проведення експертизи, і експертом. У законодавчому порядку не вирішено питання, чи має право керівник здійснювати контроль за якістю проведених експертиз. Ні КПК України, ні Закон України «Про судову експертизу» не дають відповіді на це питання. Доцільність надання керівнику права контролю за якістю експер­тиз є очевидною, бо це один із шляхів не тільки встановлення екс­пертних помилок, але й підвищення якості та ефективності екс­пертизи. Однак надання такого права керівнику приводить до колізії з принципом незалежності судового експерта, критерієм внутрішнього переконання експерта у правильності своїх вис­новків.

Які ж шляхи реалізації такого права керівника? Це питання ні в законодавстві, ні в літературі не вирішено.

Серед елементів, які характеризують моральні та психологічні якості і ознаки особи експерта, слід виділити такі: професійні

86

знання, спостережливість, увага, глибина, гнучкість, логічність та критичність розуму, самостійність мислення, чесність, принци­повість, здібності подолати переконання тощо.

Саме ці якості експерта є гарантією його успішної діяльності. Психофізіологічні ознаки — це якості, які знаходяться в тісному зв'язку з нейрофізіологічними особливостями людини і включа­ють емоційну врівноваженість, здібності зосередитись, психічну витривалість. Поряд із психофізіологічними якостями від струк­тури загальних якостей нервової системи залежать і індивідуальні психічні якості особи, її спрямованість, характер тощо. Пси­хофізіологічні особливості суттєво впливають на характер і ре­зультативність будь-якої діяльності, зокрема судово-експертної. Вони можуть як позитивно, так і негативно впливати на весь про­цес дослідження, включаючи й оціночну діяльність експерта. На важливості і складності оціночної діяльності експерта неодноразо­во наголошували у спеціальній літературі. А. І. Вінберг підкрес­лював, що «експерт повинен оцінити зібрані ним дані в усій сукуп­ності і взаємодії» [4, с. 131].

А. В. Дулов, Р. Д. Ратінов, 3. М. Соколовський, О. О. Ейсман [5; 6] наголошували на тому, що експерт не може обійтися у своїй діяльності без оціночного критерію. Особливість оціночної діяль­ності експерта — у відображенні психологічного процесу.

Експерту необхідно постійно тримати під контролем усю послідовність дій, які підводять його до певного висновку. Почут­тя впевненості у правильності висновків, яке формується поетап­но, з постановкою і вирішенням окремих завдань, і є психо­логічним аспектом внутрішнього переконання.

Разом з тим, під час оцінювання результатів дослідження у екс­перта можуть виникнути сумніви у правильності пізнання. Усвідомлення цього потребує певної психологічної мобілізації, бо емоційні почуття експерта в такій ситуації набувають негативного характеру. Важливо продовжити дослідження, бо повторність йо­го позбавить експерта сумніву у правильності висновків або зму­сить відмовитися від нього і сформулювати висновок у формі ймовірності. Психологічний процес формування ймовірного вис­новку експерта здійснюється під контролем моральної вимоги до себе. Він відрізняється від формування категоричного висновку

87

Лекція 5

Логіко-психологічні основи експертної діяльності

тим, що експерт розуміє, що неможливо однозначно вирішити пи­тання і необхідно два або більше варіантів рішень (А. Я. Пав-ліашвілі, Ю. К. Орлов) [3; 9].

Внутрішнє переконання експерта в психологічному плані — це його інтелектуально-емоційний стан, що відображає впевненість експерта у зробленому ним висновку; висновки є в цьому випадку правильними і єдино можливими. Це впевненість експерта і в правильності застосування спеціальних знань, експертних ме­тодик, у правильному оцінюванні якостей і ознак експертних об'єктів і зроблених висновків. Проте існують фактори, які негативно впливають на цей процес, навіть за наявності належних моральних установок експерта. Це передусім навіювання.

Навіювання — це такий психологічний вплив на людину, коли вона перестає критично сприймати думки і волю іншої особи, приймаючи їх за власні. Навіювання буває у молодих або недо­статньо досвідчених експертів.

У психології розрізняють пряме (безпосереднє) і непряме (опосередковане) навіювання. Останнє особливо шкідливе, бо навіювач і той, хто підпадає під навіювання, можуть не відчувати і не спостерігати процес навіювання. Таке навіювання відбу­вається щодо судового експерта. Це вплив на експерта матеріалів справи, факторів, що безпосередньо не стосуються дослідження об'єктів, які йому стали відомими з матеріалів справи. На експер­та може вплинути бесіда зі слідчим, підозрюваним, обвинуваче­ним, свідком, потерпілим, які присутні з дозволу слідчого під час проведення експертизи. Можливі випадки і ненавмисного навіювання з боку інших спеціалістів, особливо під час форму­вання колективного переконання при проведенні комісійних і комплексних експертиз [6].

На психологічний процес оцінювання і ходу результатів дослідження, а також на формування внутрішнього переконання негативний вплив здійснює і такий фактор, як наслідування. Такі ситуації, як правило, зустрічаються під час проведення експертиз недостатньо досвідченими експертами, які механічно відтворюють висновки інших експертів на базі своїх досліджень.

На психологічний процес оцінювання і ходу результатів дослідження може впливати і самовпевненість. Впевненість екс-

перта ґрунтується на тому, що правильність висновків може бути практично і теоретично підтверджена. Така перевірка здій­снюється в кримінальному процесі проведенням повторних екс­пертиз або допиту експерта.

Самовпевненість проявляється в позбавленні критичного став­лення до отриманих результатів, відсутності належного аналізу, коли експерт робить швидкі, недостатньо обґрунтовані висновки і сприймає їх як достовірні.

Самовпевненість притаманна недостатньо досвідченим експер­там, які переоцінюють свої знання, а також експертам, що мають значний досвід експертної роботи і вважають, що вона є гарантією від помилок. Це ніщо інше як професійна деформація експерта як особи.

Професійна деформація — це зміна особистих якостей (стерео­типів сприйняття, цілісних орієнтацій, характеру особи, поведінки і спілкування), що відбувається під впливом виконання про­фесійних обов'язків. Професійний тип особи формується як нероз­ривна єдність мислення і діяльності [1]. Професійна деформація особи може мати як позитивний, так і негативний характер. Окремі випадки самовпевненості експерта викликають тверду безком­промісну реакцію колективу або його керівника. Якщо професійна деформація особи експерта має стійкий, глибокий характер і не піддається усуненню, експерту слід подумати про зміну професії.

Особливості психологічної структури експертної діяльності має проведення комісійних і комплексних експертиз.

Специфіка проведення комісійних і комплексних експертиз зу­мовлена її груповим характером, посиленням і загостренням таких якостей експерта, як конформізм, професійна честь, когнітивний захист. Особисті взаємовідносини окремих членів групи також впливають на ту позицію, яку вони займають. Отже, діяльність у складі оформленої невеликої соціальної групи потребує врахуван­ня певних психологічних якостей членів цієї групи. Комісія екс­пертів — це короткотривале об'єднання її членів (у психологічній літературі рекомендується 3-5 її учасників [12, с. 218].

Основними рисами діяльності комісії експертів є:

а) єдність мети діяльності, якій повинні підлягати всі міжосо-бисті відносини;

89

Лекція 5

Логіко-психологічні основи експертної діяльності

б) формальна рівність всіх членів комісії, відсутність службової залежності;

в) необхідність взаємної координації інтелектуальної діяльності всіх членів комісії і прийняття комплексного рішення [7, с. 23-24];

Комісія експертів формується відповідно до постанови слідчо­го (ухвали суду) або розпорядження керівника експертного закла­ду. Тобто створення групи не залежить від бажання її членів, її склад формується виходячи з необхідності вирішення в інтересах правосуддя експертного завдання.

Серед труднощів комплексної діяльності можна вказати на відповідність індивідуальних і спільних дій членів комісії, не­обхідність прийняття самостійних рішень з погодженням кінцево­го колегіального рішення, необхідність перевірки даних, встанов­лених іншими експертами, відчуття постійної напруги при вико­нанні дослідження в присутності інших членів комісії тощо.

Для усунення зазначених труднощів та інших недоліків (нега­тивні наслідки, групове навіювання, конформізм тощо) суттєве значення має морально-психологічний клімат роботи групи. Під час організації роботи групи недостатньо сумісності членів екс­пертної комісії, ЇЇ єдності, взаєморозуміння, взаємної поваги. У цьому може допомогти лідер групи — провідний експерт, який завжди виступає неформальним лідером. Таким може бути й інший експерт, який має великий досвід і авторитет.

їх загальним завданням є така організація діяльності групи, яка б мала стійку психологічну установку на усунення труднощів, що виникають під час вирішення експертних завдань; створення умов для активних розумових процесів, зосередженість, спрямованість пошуку.

Провідний експерт повинен поставити завдання, визначити строки його вирішення, переконати експертів у можливості його розв'язання. Моральним обов'язком провідного експерта є враху­вання у своїй діяльності індивідуальних етико-психологічних особливостей інших експертів.

З метою визначення впливу особи на групу і групи на особу в умо­вах експертної діяльності в Київському НДІ судових експертиз були проведені серії експериментів за відомими в психології методиками. Результати експериментів підтвердили залежність ступеня навіюван-

90

ня і конформізму особи від досвіду її експертної роботи, індивідуаль­них особливостей експерта, кількісного складу групи тощо.

Проведені експериментальні дослідження, як і соціально-пси­хологічний аналіз діяльності комісією експертів, дали змогу сфор­мулювати пропозиції та напрями вдосконалення їх діяльності [8, с. 23-24]:

а) роботу експертних комісій слід організовувати таким чином, щоб забезпечити можливість вільного обміну думками, позбавле­ ного критики опонентів, нав'язування думки більшості експертів тим, хто з нею не згоден;

б) до комісії доцільно включити експертів, які мають приблиз­ но однаковий досвід роботи і склад розуму, щоб знизити навіюван­ ня і вплив групи та експерта з малим досвідом роботи; враховую­ чи можливість мати неформального лідера, слід обережно підхо­ дити до призначення провідного експерта, щоб така можливість не була виключена.