4. Сучасний стан і перспективи розвитку судової експертології

Проблемі судової експертології, починаючи із середини 80-х років XX ст., присвячені публікації московської, київської та азербайджанської шкіл криміналістів і експертологів. Автори цих публікацій визнають судову експертологію самостійною га­луззю юридичної науки і вважають, що подальше її становлення вимагає більш чіткого визначення об'єкта, предмета і системи но­вої науки, а концептуальні основи експертної методології по­винні спиратися на універсальну модель експертного пізнання і міжгалузеві вчення, що слугують «онтолого-гносеологічним орієнтиром і «камертоном» для різних видів судових експертиз» (М. Я. Сегай).

Судова експертологія відбулася саме як самостійна наука, що поєднує спеціальні судово-експертні галузі знань з концептуаль­ними засадами єдиної судово-експертної методології.

Закон України «Про судову експертизу» (зі змінами на 2004 р.) до судово-експертної діяльності включив її правові, практичні та організаційні основи, визначення мети такої діяльності — забезпе­чення правосуддя незалежною, об'єктивною кваліфікованою екс­пертизою, орієнтованою на максимальне використання досягнень науки і техніки. Подальшому розвитку підлягає вдосконалення нормативно-правової бази, що регулює судово-експертну діяль­ність, напрями розвитку її теоретичних засад, особливо процесу­альних правовідносин учасників проведення судової експертизи в кримінальному, цивільному, господарському і адміністративному

58

судочинстві; непроцесуальних (адміністративних, трудових та ін.) правовідносин учасників судово-експертної діяльності, атестація судових експертів, їх службова діяльність; правові проблеми міжнародного співробітництва в галузі судової експертизи; узго­дження правового регулювання судово-експертної діяльності в базовому Законі України «Про судову експертизу» і в процесуаль­ному законодавстві.

Заслуговує на увагу питання про утвердження інституції судо­вої експертизи, незалежної від міністерств та відомств, на які по­кладено функції розслідування. Так, на міжнародних науково-практичних конференціях «Теорія та практика судової експертизи і криміналістики» (Харків, 2002), «Експертне забезпечення право­суддя» (Сімферополь, 2006) були прийняті рекомендації про не­обхідність створення єдиної позавідомчої системи державних екс­пертних установ, завданням яких стане проведення експертиз, на­укова і науково-методична робота в галузі судової експертизи і криміналістики.

Міністерство юстиції Республіки Казахстан вперше в СНД реалізувало ідею створення єдиної експертної системи (Указ Пре­зидента від 22 жовтня 1997 р.) шляхом вилучення функції прове­дення судової експертизи від органів кримінального переслідуван­ня з передачею їх єдиній експертній системі Міністерства юстиції Республіки Казахстан. При цьому в Міністерстві внутрішніх справ, Комітеті національної безпеки і Міністерстві оборони країни були залишені співробітники у кількості, необхідній для реалізації різних форм техніко-криміналістичного забезпечення дізнання і попереднього слідства.

Для нормативного забезпечення проведення змін був прийня­тий Закон Республіки Казахстан «Про судову експертизу» (1997), а пізніше нові КПК, ЦП К і Кодекс Республіки Казахстан про адміністративні правопорушення. Таким самим шляхом, тобто через утворення єдиної експертної системи йде і законодавство Республік Азербайджан та Білорусі.

У процесі розбудови незалежної держави України на базі впро­вадження нових та вдосконалення існуючих норм регулювання судово-експертної діяльності активізувалися й творчі процеси, що, у першу чергу, відобразилося на стані міжнародного науково-

59

Лекція 2

го співробітництва в галузі судової експертизи, почали відновлю­ватися міжнародні наукові зв'язки з установами судових експер­тиз, кафедрами криміналістичного профілю інших держав, прово­дитися спільні наукові конференції, симпозіуми, семінари, відно­вився й обмін стажистами, науковою інформацією і друкованими виданнями.

Сама судова експертологія повинна «подбати» про те, щоб її ме­тодологічні основи були затребувані всіма судово-експертними га­лузями знань і дійсно активно використовувалися в їх теорії і практиці. Для цього необхідно до предмету судової експертології включити не тільки розробку її правових, методологічних і науко­во-організаційних основ, але й особливості використання таких засад у конкретних видах судово-експертних галузей знань.

Надалі судова експертологія стане основою, а потім складовою більш загальної юридичної дисципліни «Екпертологія», яка об­слуговуватиме не тільки право, а й потреби управління.

60