Тема 9. Людський фактор і психологічні аспекти управлінських впливів

9.1. Роль людського фактора в керуванні

9.2. Керування як творчий процес

9.3. Психологічні аспекти прийнятих рішень

9.4. Неформальні аспекти в управлінських ситуаціях

9.5. Поведінка керівника в проблемних ситуаціях

9.1. Роль людського фактора в керуванні

Зростання складності управлінських завдань вимагає удоскона­лювання методів і прийомів їхнього вирішення, спричиняє облік усіх нюансів при розробці і реалізації прийнятих рішень від учасників цього процесу — розробяювачів, керівників, виконавців, до всієї соціотехнічної системи в цілому.

Загальний зміст теорії систем полягає в тому, що при розробці чи дослідженні будь-якої системи варто враховувати взаємозалеж­ності між різними її елементами. У соціотехнічній концепції, зокре­ма, передбачається відношення до організації як до взаємозалежної системи, аналіз як соціальних, так і технічних її компонентів в одна­ковій мірі.

Концепція людських відносин, у якій підкреслюється величезна роль у процесі виробництва соціально-психологічних факторів, стверджує, що на поведінку працівників впливають не тільки еко­номічні стимули, а й соціально-психологічні потреби людей, що бе­руть участь у всіх складових цього процесу.

У системі керування соціотехнічними системами все взаємоза­лежне. Одні люди розробляють і приймають рішення, інші — забез­печують їхню реалізацію, треті — виконують прийняті рішення. Відносини між учасниками цього процесу базуються на людській по­ведінці, її психологічній суті, індивідуальності, її базових і програму­ючих властивостях.

Базові властивості — сплав уроджених і придбаних у процесі виховання і соціалізації рис особистості [34].

Головним рушійним стимулом розвитку індивідуальності є її програмуючі властивості — спрямованість, інтелект і самосві­домість. Індивідуальність має власний внутрішній психічний світ, са­мопізнання і саморегуляцію поведінки, що складаються і діють ор­ганізаційними факторами власної поведінки особистості.

Удосконалювання і зміна програмуючих властивостей особис­тості забезпечує їй повноцінну, плідну тривалу творчу діяльність і впливає на зміни деяких базових якостей, зокрема характеру. Поси­лення інтересу до професії веде до інтенсифікації інтелектуальної діяльності, підвищення мотивації, а розвиток інтелекту — до пошукунових ідей цієї діяльності, формування наполегливості, цілеспрямо­ваності — найважливіших рис сучасного менеджера.

На зміст рішень і їхню якість впливають такі особливості осіб, що приймають рішення, як характер, темперамент, симпатії й анти­патії, прихильності, смаки, розуміння особистого престижу, емоції, самопочуття, настрій і ін.

ОПР може бути переконаним, принциповим борцем, впевненим у важливості і суспільній корисності дорученої йому справи, чи ма­ти риси кар'єриста, що виявляє активність заради особистого вису­вання. Він може мати якості новатора, що сміливо впроваджує все передове й ефективне, чи, навпаки, консерватора, якому важко відмо­витися від звичних методів, навіть якщо вони явно застаріли.

Керівник може мати сильну волю, рішучість і наполегливість у досягненні поставлених цілей чи бути безвладною, слабохарактерною людиною, не здатною піти «проти течії». І, нарешті, ОПР може вияв­ляти жагуче чи холодно-розумове відношення до дійсності, вміти стримувати чи, навпаки, легко чи важко входити в нову обстановку, діяти імпульсивно чи розмірено, обдумано [22].

Великий вплив такі особистісні якості роблять на оцінку вихідної ситуації для ухвалення рішення, особливо в умовах дефіци­ту часу. Неправильна оцінка ситуації може бути наслідком сильного збудження (гніву, страху), коли людина не здатна враховувати всі об­ставини і перекручено уявляє собі обстановку.

У цих умовах у керівника особливо гостро виявляється влас­тивість сприймати не дійсні фактори, а ті, котрі йому хочеться бачи­ти. В результаті рішення приймаються на основі не об'єктивного, а перекрученого, суб'єктивного уявлення про дійсність. Тому керівни­ку, як нікому іншому, насамперед потрібний самоконтроль, на базі якого він може приймати більш об'єктивні рішення.

Менеджеру необхідно знати склад і зміст властивостей особис­тості, що формують її психологічний портрет, володіти прийомами самоорганізації, самоконтролю і самоврядування (поняття «самоме­неджмент», щонайменше, некоректне) з метою ефективного керуван­ня людьми і досягнення запланованих результатів*.