3.2. Виробнича (операційна) система і її основні функції

Поняття «операційна система» запозичене з закордонних джерел, в першу чергу американських. У вітчизняній науці керування вживається поняття «виробничий процес», «система виробництва», що, на наш погляд, точніше відбивають суть досліджуваного явища. За визнанням самих авторів, терміни «операції» і «виробництво» взаємо­замінні. При цьому під виробництвом вони розуміють випуск товарів і переробку сировини, а термін «операції» — ширший, він включає не тільки виробництво товарів, а й надання послуг, видів діяльності, що входять в операційну функцію [8].

Відповідно до концепції зазначених авторів, «операційна функція містить у собі ті дії, в результаті яких виробляються товари і послуги, що поставляються організацією в зовнішнє середовище». І далі: «Функцію операцій мають всі організації, інакше вони просто не можуть існувати». Якщо в даному судженні термін «операція» замінити словом «виробництво», що відповідає думці самих авторів, то усе стає абсолютно правильним, а наведена нижче схема (рис. 1.9) ніяким чином не вступає в протиріччя з підходом, викладеним у ро­боті [8].

Як видно з наведеного рисунка, виробнича система складається з трьох основних підсистем — переробної, забезпечення і планування.

Переробна підсистема є домінуючою і виконує виробничу робо­ту, безпосередньо пов'язану з перетворенням вхідних параметрів у вихідні результати (чи продукти послуги). Так, наприклад, для будівельної фірми основними результатами її діяльності є готовий бу­динок чи споруда, передані замовнику і введені в експлуатацію. Ма­теріали, що надходять, деталі і конструкції переробляються даною підсистемою. Вона вимагає значних капітальних вкладень, певної кількості трудових і матеріальних ресурсів, витрат на експлуатацію машин і механізмів з основного виробництва. Вагома частка витрат падає на всілякі тимчасові будинки і споруди, необхідні для підготов­ки і здійснення будівництва.

Будівництво споживає значну кількість різних видів енергії, води, великі транспортні витрати, тому підсистема забезпечення відіграє ви­нятково важливу роль. Підсистема забезпечення не пов'язана прямо з виробництвом виходу, але виконує важливі функції забезпечення без­перебійної роботи переробної підсистеми.

Будівництво, приміром, у даний час споживає продукцію всіх галузей народного господарства, використовує понад 26 тисяч найменувань виробів і матеріалів, вироблених різними підприємствами країни.

Особливу роль відіграє транспорт, покликаний забезпечувати будівництво величезною кількістю матеріальних ресурсів. При цьо­му можуть бути задіяні усі види наявного транспорту — залізничний, автомобільний, водний, трубопровідний, тракторний і навіть повітряний.

Варто мати на увазі, що часто функція, що вважається частиною підсистеми забезпечення в одній організації, може бути складовою величиною чи цілком переробною підсистемою в іншій системі. Так, наприклад, проектна організація розробляє будівництвам необхідну проектно-кошторисну документацію (ПКД) і відіграє роль підсисте­ми, що забезпечує. У той же час всередині фірми — проектувальни­ки підрозділу, що розробляють ПКД, відіграють роль переробної підсистеми. Те ж саме можна сказати про транспорт, банки, підприємства оптової торгівлі, субпідрядні організації і т.д.

Система планування і контролю одержує від переробної підсис­теми інформацію про її стан, системи в цілому, стан незавершеноговиробництва. Інформація надходить із внутрішнього середовища ор­ганізації про результати аналізу, результати за звітний період, цілі, політику фірми, хід виробництва, відхилення від графіка і т.п.

Інформація про попит на продукцію, вартість ресурсів, тен­денції розвитку технології, нормативні акти, конкурентів і інші фак­тори надходить із зовнішнього середовища. Підсистема планування і контролю повинна обробити весь обсяг цієї великої і досить складної інформації і видати рішення з організації і коректування роботи пе­реробної підсистеми.

Конкретні питання, що підлягають вирішенню, як правило, включають планування виробничої потужності, планування вироб­ничого процесу, керування матеріально-виробничими запасами, кон­троль виробництва і якості продукції, що випускається.

Численні обов'язки операційних (виробничих) менеджерів мож­на розбити на три основні групи:

1. Участь у розробці і реалізація загальної стратегії фірми й основ­них напрямків її діяльності.

2. Розробка і впровадження виробничої системи, що включає розроб­ку виробничого процесу, рішення про місце розташування вироб­ничих потужностей, проектування роботи підприємства, проекту­вання продукту, введення стандартів і норм на виконання обсягів робіт.

3. Планування і контроль поточного функціонування системи, проек­тування впровадження робіт (ПВР).

Як видно з вищевикладеного, керуючому операціями (вироб­ництвом) приходиться мати справу з великими обсягами інформації. Він повинен мислити аналітично, мати здатність до сприйняття й оцінки нових технологій, вміти швидко і вчасно приймати необхідні управлінські рішення.

У виконанні управлінських функцій зазвичай задіяно більше людей, ніж у будь-якій іншій галузі, тому що саме люди, у кінцевому рахунку, визначають успіх чи невдачу будь-якої виробничої системи. Таким чином, керуючий операціями повинен володіти і вміти корис­туватися широким арсеналом знань і навичок в галузі аналізу, систе­мотехніки, технології, а також поведінкових і соціальних наук.

Для того, щоб краще зрозуміти завдання і складності, що стоять перед керуючим виробництвом, необхідно розглянути основні ор­ганізаційно-технологічні компоненти керованих перемінних в ор­ганізації.