5.4. Керування ризиками в проблемних ситуаціях

Ситуаційний менеджмент у значній частині розв'язуваних про­блем є ризиковим. У кризових ситуаціях виникає безліч ризиків, різ­номанітних за змістом, джерелом прояву, величиною імовірності і розміру можливих втрат і негативних наслідків для даного бізнесу, а іноді й економіки в цілому. Усе це зумовлює потребу створення сис­теми керування ризиком із залученням кваліфікованих «ризикових менеджерів» — фахівців з керування в ризикових ситуаціях.

Керування ризиком найбільш наочно можна розглянути на ме­тодологічній основі процесу вироблення і реалізації ризикових уп­равлінських рішень. Ризиковими, як уже відзначалося раніше, є рішення при відомій імовірності досягнення результату.

Нагадаємо, що цілеспрямований процес керування допускає ви­конання в логічній послідовності взаємозалежних управлінських функцій (управлінських робіт) з вирішення конкретної проблеми з використанням управлінських засобів і методів впливу на персонал, зайнятий у спільній виробничо-господарській діяльності. Тому ре­зультати процесу керування матеріалізуються в продукті і відбива­ються в підсумкових показниках і соціальних наслідках діяльності виробничо-господарської системи.

Управлінський ризик як багатофакторна категорія менеджменту досліджується в динаміці цілеспрямованого циклічного процесу ке­рування, що має інформаційні, тимчасові, організаційні, економічні, соціальні і правові параметри.

Інформаційний аспект процесу керування ризиком являє собою перетворення інформації про фактори і джерела невизначеності в інформацію про рівні імовірності здійснення умов невизначеності в процесах виробництва і реалізації продукції. Потім отримана інфор­мація перетвориться в інформацію про показники рівня ефективності чи неефективності результатів діяльності в умовах ризику і про нега­тивний вплив діяльності на екологічні і соціальні умови життя.

На схемі (рис. 2.8) наведені функції і засоби керування, що ха­рактеризують зміст процесу керування ризиком. Ліва сторона схеми (по вертикалі) відбиває стадії процесу вироблення і реалізації ризи­кових рішень.

Інформаційний аналіз містить роботи з моніторингу зовнішньо­го і внутрішнього середовища, з виявлення нових джерел ризику і ко­ректування відомих факторів, прояв яких залежить від умов, що змінюються.Діагностика ситуації визначається специфікою розв'язуваного завдання, основний акцент робиться на обліку причин, що виклика­ють зміни ризику, їхньому ранжируванні й оцінці втрат (вигод) при визначених параметрах ситуації. На даній стадії використовуються різні методи виміру й оцінки ризику (математичні, статистичні, інтуїтивні).

Розробка варіантів рішень як стадія процесу керування характе­ризується тим, що для кожного варіанта рішення розглядаються гра­ниці (межі) можливого негативного прояву ризику. Оцінка вироб­ляється за всіма змістовними аспектами ризику: економічним, соціальним, екологічним, організаційним, іміджовим, правовим.

Ухвалення рішення містить комплексне об'рунтування як само­го рішення, так і прийнятої разом з ним ймовірності і параметрів до­пустимого ризику.

Передбачається розробка системи відповідальності з керування ризиком.

Організація і реалізація включають види управлінської діяль­ності з реалізації ризик-рішення, у процесі якої виявляються нові ас­пекти прояву організаційного ризику (невиконання, затримок і т.п.), що вимагає оперативного вживання заходів. Контроль змін у параме­трах ризику і коректування можуть мати істотне значення в ситу­аційному менеджменті. Своєчасність реакцій і дій менеджера— го­ловна умова стабілізації ситуації і зниження загрози втрат.

Права сторона схеми містить основні засоби впливу, які викори­стовує менеджер при керуванні ризиком.

Стратегія керування — політика, що забезпечує правомірність і допустимість ризику конкретного виду в ризикових рішеннях, роз­роблюваних стосовно конкретних соціально-економічних систем і ситуацій.

Критерії вибору ризик-рішення передбачають розробку меж (границь) ризику і динаміку зміни втрат (збільшення, зниження) в за­лежності від обсягу продажів, розміру витрат, зміни цін, інфляції і т.п.

Розробка шляхів і засобів мінімізації втрат, нейтралізації і ком­пенсації негативних наслідків ризик-рішень, страхування й інші мож­ливості захисту від ризику розглядаються в ситуаційному менедж­менті як необхідні умови вироблення і реалізації ризик-рішень і ви­користовуються, у тій чи іншій мірі, при виконанні робіт на кожній стадії процесу керування ризиком. На розглянутій схемі показана ли­ше логіка їхнього використання, тоді як на практиці здійснюється їхнє комплексне застосування.

Оцінка ефективності включає визначення ефективності досяг­нутого рівня як відносини упущених можливостей чи втрат до вит­рат на керування ризиком [1].

Як бачимо, оцінка ризику виступає частиною оцінки ефектив­ності управлінського процесу як процесу вироблення і реалізації ри-зикового рішення. Результат оцінки дає підставу для коректування окремих елементів процесу керування ризиком. При керуванні кон­кретними ризиками даний процес деталізується з обліком відповідної ризикової ситуації, внутрішніх і зовнішніх факторів, які прямо чи побічно впливають на її характер, а також тенденцій роз­витку й особливості прояву імовірних наслідків.

У системі керування організаціями формуються гнучкі органі­заційно-управлінські ланки, такі, як «експертиза і прогнозування ри­зиків», «консультаційні служби в галузі ризикової діяльності».

Найбільш простими рішеннями може стати введення посади ри-зикового менеджера в апарат керування і створення органу, що коор­динує дії з керування основними видами ризику всіх підрозділів ор­ганізації.

Професіоналізм у керуванні ризик-ситуаціями в ситуаційному менеджменті набуває виняткового і вирішального значення. Рівень ризику залежить не тільки від об'єктивних факторів розвитку еко­номіки і ринку, айв значній мірі від суб'єктивного сприйняття ситу­ації менеджером, що приймає рішення, від його досвіду, знань, інтуїції. Для успішного керування ризиком необхідне управлінське утворення персоналу, професійні навички і система інформаційного забезпечення, адекватна світовим тенденціям розвитку інфор­маційних технологій.

Захист організації від ризику виступає важливою функцією ке­рування ризиком в умовах ситуаційного керування.

Зарубіжною практикою менеджменту накопичено безліч ме­тодів захисту від ризику. Головна увага ризикового менеджера спря­мована на спостереження за параметрами ризику до розробки й ух­валення рішення і в ході виконання прийнятого рішення на швидке реагування у випадках відхилення параметрів ризику і вживання за­ходів щодо зниження негативних наслідків діяльності. На успішне виконання даних функцій в значній мірі можуть вплинути маркетин­говий підхід у менеджменті й ефективна організація маркетингової інформації і комунікації.

Останнім часом великого поширення набула диверсифікова-ність: розвиток виробництв, що знаходяться на різних рівнях роз-витку чи в різних регіонах країни, напрямок інвестицій в інші сфери діяльності, формування рівнобіжних структур з виготовлення різних модифікацій виробів чи для вирішення однієї складної проблеми.

В українській економіці широко використовують організацій­но-правові форми з обмеженою відповідальністю суб'єкта власності, що ризикує лише виробничими інвестиціями, наприклад, акціями, а не всім своїм майном. Розподіл ризику між партнерами і зниження рівня ризику для кожного партнера сі ворюється при взаємному во­лодінні акціями в умовах об'єднань, корпорацій, фінансово-промис­лових груп (ФПГ). Так, наприклад, промислові організації в складі ФПГ придбають акції банку, захищаючи тим самим свої активи й одержуючи пільги за кредитами. Банківська структура в складі ФПГ придбаває акції промислових організацій, сприяючи тим самим їхньому розвитку і здійснюючи контроль за їхньою діяльністю. Тут мова повинна йти про ефективне використання договірного права, про дотримання взятих зобов'язань перед партнером, про формуван­ня відносин довіри і надійності.

Інформація про потенційного партнера, про конкурента чи клі­єнта повинна містити зведення про можливі ризики у взаєминах. У закордонній практиці така інформація міститься в бізнес-довідках, наданих ринком інформаційних послуг. Для оцінки ризику взаємин становлять інтерес неформальні контакти, «зустрічі без краватки», що дозволяють мати більш повну інформацію про потенційного партнера і вчасно розробити стратегію поведінки з мінімізацією ри­зику.

Мірою захисту і мірою компенсації негативного впливу некеро-ваних факторів виступає страхування. Страхування майна захищає власника від ризику загибелі і псування матеріальних цінностей. Страхування комерційних ризиків включає: ризики орендної плати, передоплати, затримки платежів і неплатежів; ризики засновників; ризики несвоєчасного відвантаження товарів і недопоставки.

Слід зазначити, що розвиток ринку страхових послуг в Україні значно відстає від потреб економіки і суспільства.

На жаль, незважаючи на багато превентивних заходів, прийня­тих виробником, кризи все-таки настають, тому виникає потреба хо­ча б у загальному вигляді з ними ознайомитися докладніше, що ми і зробимо в наступній главі.