Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Прикарпатський національний університет ім.В.Стефаника

Інститут природничих наук

Кафедра географії і природознавства

Курсова робота На тему :

«Клімат Українських Карпат»

Виконав :

студент групи ГТ-21

Мельничук В.

Науковий керівник:

Закутинська І.І.

М. Івано-Франківськ ,2014

Вступ……………………………………………………....1

Розділ 1.Загальні характеристика……………………….2

1. Рельєф і геологічна будова………………………………..4

2. Внутрішні води…………………………………………….6

3. Фізико-географічне положення…………………………...7

4. Рослинний і тваринний світ……………………………….9

Розділ 2.Просторові зміни клімату…………………….10

2.1 Клімат Закарпатської обл. як частини Українських Карпат…………………………………………………………..13

2.2 Особливості атмосферної циркуляції…………………….15

Розділ 3.Температурні умови…………………………..17

3.1Температурні зони Карпат…………………………………18

3.2 Радіаційний режим………………………………………. 19

Розділ 4.Режим зволоження……………………………24

4.1Вплив геоморфологічної будови гірських хребтів на розподіл атмосферних опадів……………………………………….26

Висновки………………...………………………………27

Використана література………………………………...28

Додатки…………………………………………………..33

Вступ

Клімат Українських Карпат визначається географічним положенням гір та їх висотою над рівнем моря. У горах він холодніший і вологіший, ніж на прилеглих територіях.

Із підняттям на кожні 100 м літо запізнюється на 10 днів і на 5 днів раніше закінчується. Важке холодне повітря нерідко може застоюватися в міжгірних зниженнях, тому температура повітря там буває набагато нижчою, ніжу навколишніх горах. В Українських Карпатах випадає найбільша кількість опадів в Україні.  Якщо у передгір'ях вона становить не більш як 800 мм за рік, то в найвищих масивах — понад 1500 мм.  Найбільше опадів — влітку, найменше — навесні і взимку. Часто бувають грози, завірюхи, навесні сходять снігові лавини. Під впливом текучих вод утворюються селі — грязьо-кам'яні потоки, які виникають в руслах гірських річок. Вони з'являються раптово внаслідок злив або інтенсивного танення снігу і швидко рухаються, набираючи катастрофічного характеру, спричиняючи руйнування.

На клімат Карпат найбільше впливає географічна широта , а також

абсолютна висота над рівнем моря, віддаленість від океану , рельєф , що

оточує області, характер підстилаючої поверхні. Наприклад візьмемо

Коломийський район: він одержує 100-105ккал/см2 сонячної радіації і

лежить в двох кліматичних зонах – теплій (східна рівнинна частина) і

помірний (західна, північна і південна Передкарпатська частина ).

За кліматичним районуванням гори належать до кліматичної підобласті Українських Карпат. Клімат помірно континентальний, теплий, з циклонічними та антициклонічними вторгненнями атлантичного повітря. Температура найтеплішого місяця (липень) у передгір'ях +18…+20 °C, у високогірному ярусі +8…+10 °C, найхолоднішого (січень) — відповідно −3…−6°C і −8…−9°C.

Розділ 1.Загальні характеристика

Українські Карпати — один з найбільш мальовничих регіонів України. Вони характеризуються середньовисотним і низькогірним рельєфом, наявністю великих площ, придатних для господарського, в тому числі й сільськогосподарського освоєння, невисокими зручними перевалами, теплим м'яким вологим помірно континентальним кліматом, чітко вираженою вертикальною поясністю, а також внутрішніми природно-географічними відмінностями. Карпатські гори багаті на різноманітні природні ресурси, мають неповторні гірські краєвиди, низький рівень забрудненості довкілля. Винятково важлива роль належить рекреаційним ресурсам, які освоєні ще недостатньо. Тут надзвичайно сприятливі умови для організації санаторно-курортного господарства міжнародного значення. Перспективними щодо розвитку санаторно-курортного і туристського господарства є всі райони Карпат, особливо райони Трускавця, Моршина, Сваляви, Східниці з їх унікальними водами, що мають високі лікувальні властивості і дуже популярні у світі. Вивчення багатої і різноманітної природи Українських Карпат, їх географії має наукове, пізнавальне і важливе патріотично-виховне значення, сприяє глибшому дослідженню і раціональнішому використанню й охороні їхніх природних ресурсів.

1.1 Рельєф і геологічна будова

Гірська система Українських Карпат простягається смугою завдовжки 280 км і завширшки 100 км. Гори — здебільшого середньовисотні з пересічними висотами 1 000-1500 м, тільки окремі вершини здіймаються більш як на 2 000 м. За віком вони належать до молодих гір (утворені в альпійську епоху горотворення), проте зовнішньо нагадують старі гори з пологими схилами та округлими вершинами. Це пов'язано з тим, що в їх геологічній будові переважають осадові породи (пісковики, глини, глинисті сланці), їх нагромадження відбувалося в морському басейні, який існував на місці гір, шарами: породи по черзі змінювали одна одну інколи сотні разів. Гак виник фліш, який у вигляді зім'ятих складок утворює схили гір, і який легко піддається руйнуванню зовнішніми силами.

Водночас широкі карпатські хребти з м'якими обрисами подекуди порізані глибокими (понад 1 000 м) поперечними долинами із стрімкими схилами. Вони утворилися внаслідок розломів під час новітніх тектонічних процесів і поглибилися річками.

Гірська система Українських Карпат простягається кількома паралельними пасмами, що розмежовані видовженими міжгірними долинами. Північно-східне пасмо називають Зовнішніми (або Скибовими) Карпатами, які підносяться над Передкарпатською височиною крутим уступом. Гірські складки насунуті в бік Передкарпаття, розчленовані чисельними річками і мають вигляд окремих скиб. Вони охоплюють різні гірські масиви.

Вододільна-Верховинські Карпати — середня вісь Українських Карпат. Хоча вони і не найвищі в гірській системі (максимальні абсолютні висоти сягають 1 700 м), проте є головним карпатським вододілом між басейнами річок Дністра і Тиси. Там пролягають найважливіші перевали (Ужоцький, Яблуницький), через які проходять шляхи, що сполучають Передкарпаття із Закарпаттям.

Полонинсько-Чорногорські Карпати— найвищі. Вони охоплюють Полонинський хребет, порізаний долинами річок на окремі масиви-полонини (Рівна, Боржава, Красна), гірські масиви Свидовець і Чорногора та Гринявські гори. Висоти найвищих вершин сягають максимальних значень на Чорногорі, де шість з них здіймаються вище 2 000 м над рівнем моря. Там височить і найвища вершина України — г. Говерла (2 061 м). У цих горах збереглися сліди давнього гірського зледеніння — льодовикові форми рельєфу (цирки і кари).

На південь від Чорногори здіймається Мармароський масив - єдина частина Українських Карпат, де на поверхню виходять тверді кристалічні породи (гнейси, сланці). Масив охоплює Чивчинські і Рахівські гори.   Це найдавніша (хоча й не надто висока) частина Карпат, яка зберігає ознаки, притаманні молодим і високим горам альпійської складчастості. Там поширені гостроверхі пікоподібні вершини, стрімкі й скелясті схили, дуже глибокі річкові долини, виразні льодовикові форми рельєфу. Недарма Рахівські гори здавна називають Гуцульськими Альпами.

2. Внутрішні води

У Карпатах сформувалася найбільш густа річкова мережа в Україні. Головний карпатський вододіл розділяє басейни річок різних напрямків. На північ і північний схід течуть Дністер і його притоки - Стрий, Свіча, Тисмениця, Бистриця, Лімниця і притоки Дунаю — Сере/та Прут із Черемошем, а на південь і південний захід — притока Дунаю Тиса, в яку впадають Тересва, Теребля, Ріка, Боржава, Латориця, Уж. Долини карпатських річок пролягли здебільшого в поздовжніх міжгірних улоговинах і поперечних розломах хребтів. Усі річки мають стрімку течію. Нерідко утворюються водоспади — окраса місцевих краєвидів. Навесні і на початку літа внаслідок танення снігу в горах і великих злив на річках бувають повені і паводки. Вода часто виходить з берегів і завдає значної шкоди населеним пунктам, дорогам, господарським об'єктам. Карпатські річки несуть велику кількість уламкового матеріалу, який відкладають у своїх пониззях. На схилах гір у долинах річок трапляються зсуви.

р.Дністер

У Карпатах чимало озер. Вони, як правило, невеликі за площею, але дуже мальовничі. Найбільшим з них є озеро Синевир, що виникло у верхів'ї р. Тереблі внаслідок завалу в горах. Воно лежить на висоті майже 990 м, має глибину 24 м. Доволі поширеними є озера льодовикового походження — найбільш високогірні в Україні: Бребенескул, Несамовите, Марічейка. Глибокі озера утворилися у бічних кратерах згаслих вулканів Вигорлат-Гутинського хребта.

оз.Синевир

оз.Бребенескул

оз.Марічейка

1.3 Фізико-географічне положення

Східні, або Лісисті, Українські Карпати — частина фізико-географічної провінції великої Кар-патської гірської фізико-географічної країни, що розташована в Середній Європі. Власне гори ма-ють протяжність до 280 км (із північного заходу на південний схід), ширину — до 100—110 км. Східну межу фізико-географічної країни проводять по глибинному тектонічному розлому, який в основному відповідає в рельєфі долині Дністра.

Це середньовисокі гори, які витягнуті з північного заходу на південний схід, паралельні гірські хребти мають асиметричну будову. Напрям простягання гірських хребтів зумовлений розташу-ванням основних тектонічних структур.

Площа цієї провінції складає близько 24 тис. км2. Це дорівнює території Кіровоградської або Миколаївської областей.

Ця провінція охоплює територію Чернівецької та частково Закарпатської, Львівської та Івано-Франківської областей.

1.3 Рослинний і тваринний світ

Висотна ландшафтна диференціація рослинного і ґрунтового покриву досить чітко виражена.

Біля підніжжя на низькогір'ях та горбогір'ях, на схилах гір, росте листяний ліс. Його утворюють осередки первиннихдубових лісів, які доповнюють граб, липа, клен, бук.

Вище з'являються хвойні дерева — ялиця і ялина європейська (смерека). З листяних переважає бук. Ліс стає мішаним. Підлісок листяного і мішаного лісів утворюють кущі малини, ліщини, ожини, шипшини. На узліссях і галявинах ростуть трав'янисті рослини, більшість з них лікарські. Під деревами багато грибів: білих, підберезовиків, підосичників,маслюків, опеньків. Гірсько-лісові буроземи на схилах середньогірно-полонинських та давньовулканічних ландшафтів.

Вище ліс стає хвойним. Крім смереки і ялиці, у ньому росте модрина. Хвойні дерева холодостійкіші, ніж листяні. Ліс темний й вологий. Ґрунт між деревами вкритий мохом. На галявинах ростуть низенькі кущики брусниці й чорниці. Бурі гірсько-лісові ґрунти на крутих схилах хребтів високополонинських та скидових ландшафтів.

Природна (ландшафтна) верхня межа лісу в Українських Карпатах проходить на висоті 1300–1680 м над р. м. Залежно від зонального поширення деревних порід у високогір'ї виділяють два варіанти верхньої межі лісу в Українських Карпатах: буковий та смерековий. Типи верхньої межі лісу в Українських Карпатах - ландшафтний і антропогенний. У залежності від лімітую чого фактору ландшафтна ВМЛ поділяється на вісім підтипів: термічний, вітровий, лавинний, орографічний, біотичний, торфово-болотний, греготний, шлейфовий.

На високих схилах і вершинах Карпат хвойні ліси змінюються чагарниками та субальпійським криволіссям із сосни гірської, ялівцю, вільхи зеленої та інших порід у карах та високих водозборах.

Найвище розкинулись субальпійські гірські луки та пустища — полонини, вкриті різнобарвно квітучими трав'янистими рослинами. Ґрунти — гірсько-лучно-буроземні.

Карпатським лісам властиві такі домішки порід: граб, явір, ясен, береза. Зрідка можна натрапити на кедр. Лісистість гір перевищує 50 %

У фауні Українських Карпат переважають представники лісового комплексу. Трапляються олень благородний, заєць,лисиця, вовк, ведмідь бурий, кіт лісовий, рись, куниця, видра, дика свиня, борсук, білка. Серед ендеміків: білка карпатська, полівка снігова. З птахів — тетерук, орябок, дятел строкатий і чорний, синиця чорна і чубата, лелека чорна,орел, беркут, шишкар ялиновий, змієїд, багато співочих перелітних птахів. Ендемічний вид — глухар карпатський. Плазунів і земноводних у горах не багато видів: саламандра плямиста, тритон карпатський, полоз лісовий, ящірка живородна, жаба прудка і квакша. У швидких гірських річках водиться форель.

Саламандра

Розділ2. Просторові зміни клімату

Кліматичні умови Українських Карпат, незважаючи на їх відносно невелику площу, надзвичайно різноманітні. Основним фактором диференціації є різка зміна абсолютних висот: від 150 м до 2061 м. Разом з висотою змінюються термічний режим і режим зволоження. Виразно намічається ряд висотних кліматичних зон (за М. С. Андріановим з доповненнями авторів). І. Закарпатська зона дуже теплого, помірно вологого клімату. II. Прикарпатська зона теплого, помірно вологого клімату. III. Передгірна зона помірного, вологого клімату. IV. Низькогірна зона помірного, досить вологого клімату. V. Середньогірна зона прохолодного, вологого клімату. VI. Середньогірна зона помірно холодного, надмірно вологого клімату. VII. Високогірна зона холодного, надмірно вологого клімату. Клімат всередині зон також не залишається однорідним. З північного заходу на південний схід зростає його континентальність. У Закарпатті на загальному кліматичному фоні досить різко виділяється Південно-західний район. Річна сума опадів тут менше 600 мм. Літо іноді буває пекуче. Трапляються посухи. У Прикарпатті виділяються три кліматичні райони: 1) Північно-західний, до м. Стрия, з найбільш "атлантичним" помірно теплим кліматом. Сума активних температур не перевищує 2500°. Зими тут теплі (середня температура січня -3,9°), літо прохолодне (середня температура липня +17°). Район найбільш зволожений -700 мм опадів на рік; 2) Центральний, до м. Коломиї, теплий. Сума активних температур вища - 2600°, опадів менше - 700 мм, відчувається деяка континентальність клімату; 3) Східний, до м. Чернівців, з дуже теплим, але менш зволоженим кліматом. Сума активних температур 2800°, опадів - 600 мм. Середня температура січня -4,8°, липня +18,8°.

Прикарпатське передгір'я також ділиться на три райони: 1) Північно-західний, до м. Болехова, найбільш зволожений, з м'якою зимою і нежарким літом; 2) Центральний, до м. Косова, з більш континентальним і менш вологим кліматом; 3) Південно-східний з найбільш континентальним кліматом. Ще більше на диференціацію клімату впливає рельєф. Кожна улоговина, річкова долина, схили різних експозицій мають свій особливий місцевий клімат.