- •1.Предмет і завдання курсу «Культорологія»
- •2. Етимологія слова і поняття культура «культура».Їх розвиток.Концепції культури
- •3.Функції культури
- •4.Поняття світової, ноціональної, етнічної культури,їх взаємозвязок
- •5.Поняття «культура».Структура, складові частинита форми існування культури.
- •6.Класифікація (типологія) культури.Культурний регіон
- •7.Особливості первісної культури
- •8.Релігія та основні форми в первісному суспільстві.Ритуал та його функції
- •9.Походження мистецтва та його основні функції в первісному суспільстві
- •10.Давньогрецька культура та її характерні риси.Самобутність Давньоримської культури
- •21. Передумови і витоки культури Європейського Просвітництва. Характерні риси культири.
- •22. Основні художні стилі та напрямки культури європейського Просвітництва.
- •23. Характерні риси Європейської культури XIX ст.
- •24. Характерні риси культури XX ст.
- •25. Розвиток літератури України в княжу добу. Найдавніші літературні пам»ятки.
- •26. Прадавня культура східних слов»ян та її вплив на розвиток культури Княжої доби.
- •27. Писемність на Русі. Розвиток освіти та знань в княжу добу. Початок книгодрукування в Україні.
- •28. Розвиток мистецтва та архітектури в княжу добу та литовсько-польський період.
- •29.Реформаційний рух в Україні, його особливості.
- •30. Розвиток освіти та науки в козацьку добу.
- •51//////Моральні цінності в сучасному світі
- •52//////Предмет, завдання і функції етики.
- •54////Первісні форми регулювання людської поведінки.
- •55//////////Мораль як поза інституційна форма нормативної регуляції людської поведінки.
- •56////Мораль і право,мораль і політика,мораль і звичай.
- •57/////Поняття,структура моральної свідомості. Моральні норми й принципи
- •58///////Моральні мотиви й ціннісні орієнтації.
- •59////Добро - провідна ідея моральної свідомості
- •60////Основні категорії моральної свідомості:добро і зло,їх взаємовідношення.
- •61.Основні категорії моральної свідомості: сенс життя і ставлення до смерті.
- •62.Дія і свобода людини.
- •63.Вчинок як основа моральної діяльності.
- •64.Проблема співвідношення цілей і засобів діяльності.
- •65.Мотив і результат дії
- •66.Моральні відносини.
- •67.Розкаяння.
- •68.Поняття моральної самосвідомості.
- •69.Совість- головна складова моральної самосвідомості людини.
- •70. Чесність і гідність.
- •71. Поняття сорому
- •72.Спілкування як царина людської моральності
- •73. Моральні передумови спілкування:повага, співчуття, любов
- •74. Культура спілкування й етикет
- •75. Естетика в структурі міжпредметних зв'язків
- •76. Предмет естетики:проблема термінології,та становлення проблематики естетики.Завдання естетики
- •77. Естетика як самостійна наука
- •78. Естетиче освоєння світу:естетика діяльості, естетика мистецтва,практична естетика, технічна естетика
- •79. Естетична діяльність та її форми
- •80. Естетична свідомість, та її структура:естетичне почуття , естетичний смак і естетичний ідеал, естетичні погляди і теорії
- •81. Категорія "естетиче"
- •82. Категорія "гармонія" і "міра"
- •83. Категорія «прекрасне і потворне»
- •84. Категорія "піднесене", "героїчне", "низьке"
- •85. Категорія "трагічне" і "комічне"
- •86. Естетичні поняття та їх взаємодія з категоріями
- •87. Зміст і форма в мистецтві
- •88. Мистецтво як соціальне явище
- •89. Сутність мистецтва
- •90. Поліфукціональність мистецтва
- •91. Види мистецтва.
- •92. Мистецтво в структурі людської життєдіяльності.
- •93. Художній образ – форма художнього мислення. Його генезис та природа.
- •94. Художня реальність та художній метод.
- •95.Принцип антиномічності побудови та аналізу художнього образу. Художня умовність.
- •96. Асоціативні порівняння.Метафора.Символ.Алегорія.
- •97,98 Закони динаміки художнього процесу. Етапи художнього процесу та його типологія.
- •99. Естетика – філософія естетичної та художньої діяльності.
- •100.Гуманізм — вища мета і сенс естетики і мистецтва.
86. Естетичні поняття та їх взаємодія з категоріями
Серед багатьох понять, за допомогою яких естетика описує свій предмет, особливе місце займають естетичні категорії. Гармонія і міра, прекрасне і потворне, піднесене і низьке, трагічне і комічне тощо –це духовні моделі естетичної практики суспільства, яка створює не тільки світ і багатство естетичних цінностей і потреб, а й систему понять і категорій, в яких закріпленого досвід естетичного освоєння світу людиною. В цих логічних формах представлено весь історичний набуток естетичних діяльності людства, тобто різновиди діяльності закріплені в певних формах думки. Саме тому осягнення основних естетичних категорій, проникнення в закономірності існування основних естетичних явищ є важливим завданням естетичної науки.
Категорії не є якимось нерухомими, незмінними сутностями. Навпаки, вони історично змінюються і розвиваються, відображаючи певні етапи у розвитку людського пізнання.
87. Зміст і форма в мистецтві
За зміст у мистецтві традиційно прийнято вважати усі ті смислово-інформативні компоненти твору, які виражають собою ідею, проблематику, що відображається, ціннісні орієнтири, тематичні і сюжетні лінії, осмислення явищ дійсності в зображенні. Зміст мистецтва у найширшому розумінні – це вся надматеріальна, духовна інформація в її психологічному, моральному та естетичному сплаві, пропущена через людську свідомість і художньо-перетворювальні засоби. Отже, до змісту належить ідейно-емоційне, смислове, інформативно-ціннісне спрямування у відповідному впливі мистецтва; відбувається воно через розгортання у своїй живій реальності таких чинників, як тема, сюжет, думка в їх образно-чуттєвому явленні.
До форми належать зовнішньо і внутрішньо організовані, логічно пов'язані між собою структури. Зміст реалізує себе в конкретно-чуттєвому, знаково-предметному бутті, де знак репрезентує смислову значущість зображуваного, залишаючись при цьому явищем утвореної нової реальності, вираженням традиції побудови художніх систем, а також культурно-естетичного досвіду. Форма у мистецтві – не лише засіб, з допомогою якого можна досягти перетворення реальної одиничності в художньо узагальнений символ мистецтва, відокремлений від первинної основи. Форма є також способом існування твору мистецтва. В ній утримується межа між рельєфністю структурності, матеріальності твору і того іншого, зовнішнього по відношенню до нього, простору.
Зміст і форма взаємодіють між собою, виходять одне з одного.
88. Мистецтво як соціальне явище
Мистецтво – як соціальне явище та форма естетичного освоєння світу людиною, що виникає в процесі художньої творчості – особливого виду людської діяльності і конкретно-чуттєвого, образного відображення дійсності з позиції певних естетичних ідеалів, одна з форм суспільної свідомості. Естетичне освоєння світу здійснюється в мистецтві різними художніми засобами залежно від видів і жанрів. Мистецтво є, насамперед, естетично-пізнавальною діяльністю, відображення певних для людини явищ життя. Спільним для всіх видів мистецтва засобом цього відображення є художній образ, значення якого полягає у неповторності здатності відображати загальне й істотне через конкретне у формі, доступній безпосередньо емоційному сприйняттю. Різноманітні явища життя відображаються в усіх видах мистецтва як прекрасне й потворне, піднесене й низьке, трагічне й комічне тощо, виявляючи через естетичну оцінку їхню суспільну сутність.