- •1.Предмет і завдання курсу «Культорологія»
- •2. Етимологія слова і поняття культура «культура».Їх розвиток.Концепції культури
- •3.Функції культури
- •4.Поняття світової, ноціональної, етнічної культури,їх взаємозвязок
- •5.Поняття «культура».Структура, складові частинита форми існування культури.
- •6.Класифікація (типологія) культури.Культурний регіон
- •7.Особливості первісної культури
- •8.Релігія та основні форми в первісному суспільстві.Ритуал та його функції
- •9.Походження мистецтва та його основні функції в первісному суспільстві
- •10.Давньогрецька культура та її характерні риси.Самобутність Давньоримської культури
- •21. Передумови і витоки культури Європейського Просвітництва. Характерні риси культири.
- •22. Основні художні стилі та напрямки культури європейського Просвітництва.
- •23. Характерні риси Європейської культури XIX ст.
- •24. Характерні риси культури XX ст.
- •25. Розвиток літератури України в княжу добу. Найдавніші літературні пам»ятки.
- •26. Прадавня культура східних слов»ян та її вплив на розвиток культури Княжої доби.
- •27. Писемність на Русі. Розвиток освіти та знань в княжу добу. Початок книгодрукування в Україні.
- •28. Розвиток мистецтва та архітектури в княжу добу та литовсько-польський період.
- •29.Реформаційний рух в Україні, його особливості.
- •30. Розвиток освіти та науки в козацьку добу.
- •51//////Моральні цінності в сучасному світі
- •52//////Предмет, завдання і функції етики.
- •54////Первісні форми регулювання людської поведінки.
- •55//////////Мораль як поза інституційна форма нормативної регуляції людської поведінки.
- •56////Мораль і право,мораль і політика,мораль і звичай.
- •57/////Поняття,структура моральної свідомості. Моральні норми й принципи
- •58///////Моральні мотиви й ціннісні орієнтації.
- •59////Добро - провідна ідея моральної свідомості
- •60////Основні категорії моральної свідомості:добро і зло,їх взаємовідношення.
- •61.Основні категорії моральної свідомості: сенс життя і ставлення до смерті.
- •62.Дія і свобода людини.
- •63.Вчинок як основа моральної діяльності.
- •64.Проблема співвідношення цілей і засобів діяльності.
- •65.Мотив і результат дії
- •66.Моральні відносини.
- •67.Розкаяння.
- •68.Поняття моральної самосвідомості.
- •69.Совість- головна складова моральної самосвідомості людини.
- •70. Чесність і гідність.
- •71. Поняття сорому
- •72.Спілкування як царина людської моральності
- •73. Моральні передумови спілкування:повага, співчуття, любов
- •74. Культура спілкування й етикет
- •75. Естетика в структурі міжпредметних зв'язків
- •76. Предмет естетики:проблема термінології,та становлення проблематики естетики.Завдання естетики
- •77. Естетика як самостійна наука
- •78. Естетиче освоєння світу:естетика діяльості, естетика мистецтва,практична естетика, технічна естетика
- •79. Естетична діяльність та її форми
- •80. Естетична свідомість, та її структура:естетичне почуття , естетичний смак і естетичний ідеал, естетичні погляди і теорії
- •81. Категорія "естетиче"
- •82. Категорія "гармонія" і "міра"
- •83. Категорія «прекрасне і потворне»
- •84. Категорія "піднесене", "героїчне", "низьке"
- •85. Категорія "трагічне" і "комічне"
- •86. Естетичні поняття та їх взаємодія з категоріями
- •87. Зміст і форма в мистецтві
- •88. Мистецтво як соціальне явище
- •89. Сутність мистецтва
- •90. Поліфукціональність мистецтва
- •91. Види мистецтва.
- •92. Мистецтво в структурі людської життєдіяльності.
- •93. Художній образ – форма художнього мислення. Його генезис та природа.
- •94. Художня реальність та художній метод.
- •95.Принцип антиномічності побудови та аналізу художнього образу. Художня умовність.
- •96. Асоціативні порівняння.Метафора.Символ.Алегорія.
- •97,98 Закони динаміки художнього процесу. Етапи художнього процесу та його типологія.
- •99. Естетика – філософія естетичної та художньої діяльності.
- •100.Гуманізм — вища мета і сенс естетики і мистецтва.
71. Поняття сорому
Сором - найважливіша високоемоційна форма переживання моральної відповідальності, а також своєї невідповідності велінням обов'язку.
Сором виступає як переживання своєї невідповідності моральним вимогам перед обличчям інших. Інші люди, з якими нас поєднують загальні уявлення про добро і зло, про належне і неналежне, можуть засуджувати й осміювати нас, якщо ми поводимо себе невідповідно до прийнятих моральних норм і зразків. Коли людина боїться, зраджує або виявляє непотрібну агресію, вона зустрічає несхвалення, презирство або глузування оточуючих і соромиться власних учинків, сердиться на саму себе. За висловом К.Маркса, сором - це гнів, повернений усередину. Сором підсилює самокритику і тимчасово викликає почуття безсилля.
У соромі домінують інші, навіть якщо в момент здійснення небажаного вчинку людина одна і ніхто безпосередньо за нею не спостерігає. Їй може бути соромно перед собою, а це почуття - не що інше, як спроектований усередину нашої душі погляд інших. Інші спостерігають за нами з глибини нашого «я», судять нас нашим власним внутрішнім голосом, пред'являють моральний еталон, владно вказують на нього.
Цікаво те, що сором людина може відчувати не тільки від докорів, але і від надлишкових похвал, які, здавалося б, повинні тільки радувати. Зрозуміло, це відбувається лише з дуже совісними людьми, які відчувають незручність, думаючи, що насправді в них немає тих достоїнств, які їм приписують, їм соромно і за тих, хто надто щедро хвалить, і за себе, оскільки вони змушені слухати завищену оцінку. Втім, людині самозакоханій такий вид сорому не загрожує.
Пробудження в людей почуття сорому завжди було формою суспільного впливу. Культурологи відзначають, що більшість відомих культур можна розділити на два види, культури провини і культури сорому. До культур провини звичайно відносять західне суспільство, де акцент морального контролю перенесений усередину людської сутності, а до культур сорому - східне суспільство, особливо давньосхідні цивілізації, наприклад, китайську. Там публічна ганьба була провідною моральною формою регуляції поведінки. Однак не варто недооцінювати різні форми викликання сорому й у європейському суспільстві. Ганьба і тут завжди була страшним покаранням, нітрохи не меншим, ніж фізичний біль. Іноді люди сприймали знеславлення як кару гіршу, ніж смерть, і воліли скоріше погодитися на страту, ніж пожертвувати добрим ім'ям і піддатися публічному презирству. Офіційна влада завжди застосовувала сполучення тілесних покарань і ганьби. Так, якщо людину шмагали, то після здійснення екзекуції її прив'язували до ганебного стовпа, щоб усякий, хто проходив повз, міг засуджувати її, насміхатися і знущатися з неї. Словосполучення «ганебний стовп» стало символічним, що означало вищу міру відчуття презирства від оточуючих і власного сорому.
Утім, завжди існувало чимало тих, хто відчував почуття сорому дуже рідко або зовсім його не відчував. Про таких людей говорять як про безсоромних. Вони, як правило, переслідують свої прагматичні цілі й задовольняють свої різноманітні бажання незважаючи на оточуючих. Такі люди, як правило, не тільки безсоромні але і безсовісні, тобто аморальні. Вони бояться тільки власного дискомфорту.