3.2. Семантичні відношення міме мотивуючим та мотивованим словами

Як зазначалося вище, між членами словотвірної пари мають місце не лише формальні відношення, які дають уяву про словотвірну структуру похідного слова, але й відношення семантичні, за рахунок яких встановлюється семантична структура тою ж похідного слова.

Семантичні відношення між твірним та похідним словами тісно пов'язані з поняттям «мотивація».

Словотвірна мотивація — це відношення між двома однокореневими словами, значення одного з яких або а) визначається через значення іншого; або б) тотожне значенню Іншого в усіх своїх компонентах, крім граматичного значення частини мови.

Наприклад: а) перекладач — «той, хто перекладає», одесит — «той, хто живе в Одесі, студентство — «сукупність студентів, та ін.; б) мокрий — мокрота, крутий — крутизна, бігти — біг, заходити — захід, стукати — стук і т. ін.

З позиції мотиваційних відношень один із членів словотвірної пари називається мотивованим, інший — мотивуючим. Мотивованим с похідне слово, а мотивуючим — твірне.

Визначаючи, котрий із членів словотвірної пари є мотивуючим, а котрий — мотивованим, треба керуватися певними правилами:

а) при умові, коли лексичні значення членів словотвірної пари відрізняються, мотивованим визнається слово, яке характеризується більшою формальною структурою: бігти → вибігти, низ → унизу, ліс → лісовий → лісовик → лісовичок;

б) якщо члени СП мають різне лексичне значення, а у формальному відношенні залишаються рівними, то мотивованим взнається слово, котре с семантично складнішим, тобто його значення тлумачиться через значення мотивуючого слова: агітація → агітатор «той, хто займається агітацією», комерція → комерсант → той, хто займається комерцією»; хімія → хімік «той, хто займається хімією» і т. д.;

в) при однаковій семантичній складності обох членів словотвірної пари мотивуючим визнається слово, лексичне знамення якого ізоморфне його категоріальному значенню частини мови. Наприклад: в парах «дієслово — іменник зі значенням дії» мотивуючим визнається дієслово, оскільки в його семантиці має місце ізоморфність лексичного та категоріального значень: атакувати → атака, збиратися → збори, виходити → вихід і т.д.

Те ж саме стосується і пар «прикметник — іменник зі значенням ознаки»: чорний → чорнота, вірний → вірність, широкий → ширина і т. д.

Наведені приклади свідчать, що в деяких випадках формальна структура слів не враховується;

г) не може бути мотивуючим стилістично марковане слово, якщо другий член словотвірної нари — стилістично нейтральний: вечірній і вечоровий

У словотвірному ланцюжку похідне першого ступеня, виступаючи як мотивоване, водночас с мотивуючим для похідного другого ступеня і т.д. Наприклад: вода → водяний → водянистий → водянистість.

Відношення між мотивуючим та мотивованим словами можуть розрізнятися рядом ознак, на основі чого вчені виділяють такі види мотивації:

а) безпосередні /опосередковані мотивації;

б) вихідні / не вихідні мотивації;

в) одиничні /неодиничні мотивації;

г) регулярні / нерегулярні мотивації. Коротко охарактеризуємо ці типи мотивацій.

1. Безпосередня мотивація — це мотиваційні відношення двох слів, які відрізняються одне від одного тільки одним форматом. Наприклад: вечір → вечір/ній, корова → корів/ник, птах— пташ/иний, лід — льод/овий.

Опосередкована мотивація — це мотиваційні відношення двох слів, одне і яких відрізняється від другого комплексом афіксів. Наприклад: плуг → перед/плуж/ник. щедрий → роз/щедр/и/ти/ся.

Як бачимо, опосередкована мотивація спирається лише на семантичну спорідненість однокореневих слів.

Опосередкована мотивація зумовила появу в українській мові похідних афіксів на зразок префіксів обез-, зне-, суфіксів -ник, тельств-, -тельн- та ін.: знеболити, обезводити, випускник.

2. Вихідна мотивація — це мотивація даного похідного немотивованим словом. Наприклад: дерево → дерев'яний, поле → польовий.

Невихідна мотивація — це мотивація даного похідного слова мотивованим. Наприклад: лісистий → лісистість. лісовий → лісовик.

Можна сказати, що лише похідні першого ступеня похідності мають вихідну мотивацію; похідні наступних ступенів похідності мають тільки невихідні мотивації.

Цей тип мотивації вказує на той факт, що ряди однокореневих слів пов'язані між собою відношеннями послідовної похідності, коли мотиваторна частина наступного похідного ускладнюється за рахунок формантної частими попереднього.

Порівняйте: вчити → вчи/тель → вчитель/ка, сніг → сніж/ити → за/сніжити → засніж/ений.

3. Неодинична (множинна) мотивація - це мотивація даного похідною декількома словами, які відрізняються від похідного рівною кількістю формантів.

р озвеселити

р озвеселитися

веселитися

н ерівний

н ерівність

рівність

Всі інші мотивації називають одиничними: брат → братній, великий → завеликий і т. д.

4. Мотивації можуть бути регулярними і нерегулярними.

Регулярна мотивації – це мотивація, у процесі якої члени словотвірної пари розрізняються регулярними словотворчими засобами. Наприклад: суфікси зі значенням діяча (агепса) -ач-, -тель,-, -ист-, -ник-, -ец’-, -щик- та ін. є регулярними в сучасній українській мові, а тому мотивація в парах копати → копач, виховувати → вихователь, гітара → гітарист, піч → пічник грати → гравець, гонка → гонщик, вважається регулярною.

Нерегулярна мотивація — це така мотивація, коли члени словотвірної пари розрізняються унікальними словотворчими засобами. Наприклад: пасти → паст/ух, пошта → пошт/амт, кіоск → кіоск/ер та ін.

Кожну мотивацію можна охарактеризувати за всіма чотирма типами. Наприклад: в парі стіл — столик мотивація безпосередня, вихідна, одинична, регулярна; а в парі добрий — задобрити мотивація опосередкована, вихідна, одинична, регулярна.

Необхідно розрізняти словотвірну і лексичну мотивацію. Функція лексичної мотивації — зумовлення форми слова — мас два важливих вияви: зумовленість номінації тим, що вона називає, а також зіставлення одних одиниць з іншими. Таким чином, лексична мотивація відповідає лексикологічним уявленням про слово як цілісну одиницю.

Словотвірна мотивація передбачає наявність у слові структурного плану, який утворюється мотивуючою базою (представником мотиватора в мотивованому слові) і мотнвантом (компонентом, який розрізняє мотивоване слово і а мотиватор).

Таким чином, специфіка лексичної мотивації зумовлюється тим, що їй відповідає підхід з боку цілісної лексичної семантики; в той час як специфіка словотвірної мотивації зумовлюється орієнтацією словотвору на структурну будову слова.

Більшість вчених-дериватологів схильні вважати, що словотвірну мотивацію доцільно розглядати як один із виявів лексичної мотивації.

Розрізнення лексичної та словотвірної мотивації чітко простежується в наступному визначенні словотвірної мотивованості:

Словотвірна мотивованість — це здатність слова виявляти внутрішню формально-семантичну організацію, яка відображає існуючі способи і засоби для подачі словотвірної інформації.

Виходячи з вищесказаного, зазначимо, що мотивація — це фундаментальне поняття словотвору, через яке відображаються структурні і семантичні зв'язки між твірним та похідним, що складають словотвірну пару — одну з головних комплексних одиниць словотвору. Саме на мотивації ґрунтується і таке важливе поняття, як словотвірне значення, без якого неможливе глибоке розуміння взаємодії всіх наявних у словотворі одиниць.