1.3. Зв'язок словотвору з іншими мовознавчими дисциплінами

Словотвір — це не абсолютно замкнута в собі самостійна мовознавча дисципліна. Вона перебуває у певних відношеннях з фонетикою, лексикологією, граматикою, загальним мовознавством тощо.

Зв'язок словотвору з фонетикою полягає у тому, що людська мова у своїх словотворчих елементах є звуковою. Фонеми як звукові мовні одиниці опосередковано виражають семантику слів, їх форм, вони є мовною оболонкою словотворчих морфем. Так, наприклад, суфікси -ик, -ак, -ок є різними словотворчими афіксами, оскільки в їх складі наявні різні фонетичні елементи и, а, о. Подібне спостерігається і в кореневих морфемах, наприклад: ви-ти, ми-ти, пи-ти.

Зв'язок словотвору з лексикологією відчутний, оскільки слово як одиниця лексичного складу мови є предметом вивчення як лексикології, так і дериватології. Врешті, словотвір поповнює словниковий фонд.

Словотвірна будова слова базується на з'ясуванні семантики слова, що є основою лексикології. Лексичне значення похідного слова зберігається в композитних утвореннях на зразок листопад, водомір, звукозапис.

Споріднює словотвір з лексикологією лексико-семантичний спосіб — існуючі слова через переноси стають назвами інших предметів, понять, установ (апелятив долина і топонім Долина, апелятив дзвін і назва журналу «Дзвін», апелятив пролісок і назва дитсадка «Пролісок»),

Суть усіх словотворчих процесів полягає в постійному творенні нових слів (вторинних найменувань), і саме у цьому бачиться зв'язок словотвору з лексикою та, відповідно, зв'язок дериватології з лексикологією (Словотвір, 1979: 9).

Зв'язок словотвору з граматикою досить яскраво проявляється у зв'язках з морфологією. Словотвір і морфологія мають справу з вивченням морфем. Лише словотвір вивчає словотвірні морфеми, а морфологія — морфеми граматичні (словозмінні, формотворчі). Проте і словотворчі, і граматичні морфеми у багатьох відношеннях схожі між собою: багато словотворчих морфем близькі до граматичних за ступенем регулярності, за семантикою. Так, наприклад, ад'єктивний суфікс -ськ- може приєднуватись до основ власних географічних назв. Деякі суфікси здатні сполучатися з основами іменників чоловічого роду, переводячи похідне слово у жіночий рід, наприклад, суфікс -к(а): гімназист — гімназистка, студент — студентка. Окремі суфікси служать для позначення лексико-граматичної категорії збірності (-в(-а): мушва, -нн(я): вороння) одиничності (-ин(а): картоплина, цеглина) тощо.

Словотвір споріднюється і з синтаксисом, зокрема це яскраво проявляється при морфолого-синтаксичному способі творення слів {учительська кімната і учительська), при способі складання, у якому, як і в синтаксисі, існують зв'язки сурядності і підрядності (сільськогосподарський, .жовто-блакитний) і в яких базою творення виступає саме словосполучення. Крім того, в словотворі є те, що нагадує ознаки, характерні для синтаксису, а саме, двочленність словотвірної структури слів (твірна основа і формант) та двочленність речення (наявність підмета і присудка), абстрактний і узагальнюючий характер словотворчих та синтаксичних засобів (Ковалик, 1961 6: 61).

Дериватологія певним чином пов'язана із стилістикою. Про це свідчать наявні у словотвірній структурі мови утворення з пестливо-здрібнілими чи зневажливо-згрубілими суфіксами у сфері іменників (внучок, листячко, забрьоха, катюга), у сфері прикметників (яснесенький, злющий), у сфері прислівників (гарненько, точнісінько), у сфері дієслів (спатки, питоньки), що використовуються у художніх творах, у побутовому мовленні.

Отже, у словотворі виявляється «живий» зв'язок з іншими дисциплінами.