§ 3. Семантичні відношення між твірним та похідним словами

3.1. Словотвірна пара як одиниця словотвору

Як формальна, так і смислова структура похідного слова може бути виявлена лише як результат зіставлення 2-ох одиниць: твірного слова та похідного. Як свідчать диференційні ознаки похідності, а також критерій і. Винокура, будь-яке похідне слово завжди мас поруч зі собою слово твірне.

Твірне слово відображає джерело деривації, а також опосередковано— і спосіб Його творення. Основа похідного слова завжди містить у собі «натяк» на безпосередньо мотивуюче слово, яке цілком або частково входить до семантичної формули похідного слова.

Твірне слово разом із похідним складають таку комплексну одиницю словотвірної системи, як словотвірна пара.

Словотвірна пара — це таке зіставленій однокореневнх слів, при якому одне ї них включає мотиватор, інше, крім мотиватора, — ще й формант.

Наприклад: стіл → столик, міський → приміський, комедія → комедіант, інструмент → інструментарій, шофер → шоферувати, нести → принести, один → одиниця та ін.

Похідне слово своєю структурою і семантикою зв'яза­не з твірним і зумовлюється останнім. Разом з тим, їх зіставлення повинно відповідати певним вимогам:

а) похідне слово за своєю формальною структурою повинно бути ширшим, аніж його твірне. По-іншому, похідне слово — це результат синтагматичного поширення («розгортання») твірної основи. Тому основа похідного слова відповідає формулі «твірна основа афікс», тоді як структура самого похідного слова (а не його основи) відповідає формулі «твірна основа + формант»;

б) похідне слово за своєю семантикою, як правило, ширше, ніж семантика його твірного. Це означає, що значення похідного завжди тлумачиться через значення твірного. Семантичне зіставлення членів словотвірної пари служить доказом діалектичного зв'язку форми та змісту. коли додавання, збільшення ((юрми з необхідністю викликає додавання, «збільшення» змісту. Порівняйте: ключик — «ма­ленький ключ», вимикач — «те, за допомогою чого вимикають», гегельянство — «вчення Гегеля», слухач — «той, хто слухає» і т. д.

Словотвірна пара як комплексна одиниця принципово важлива в системі словотвору. Це пояснюється рядом причин. Так, максимальна об'єктивність результатів словотвірного аналізу слова може бути досягнута лише за умови, коли цей аналіз буде здійснюватися на базі словотвірної пари. Крім того, словотвірна пара займає певне місце в системі Ієрархічно упорядкованих комплексних одиниць. В цьому плані СП розглядається як складова одиниця словотвірного гнізда. Звідси випливає і дещо інше визначення цієї одиниці: словотвірна пара — це мінімальний, бінарний ланцюжок, який є складовим елементом розширеного словотвірного ланцюжка.

У рамках словотвірного гнізда СП набуває нових ознак: ЇЇ компоненти взаємодіють не лише між собою, а й з компонентами інших словотвірних пар, тобто словотвірна пара в гнізді включається в синтагматичні та парадигматичні відношення, якими характеризується словотвірна система.

Похідне та його твірне слово в словотвірній парі мають різний характер. Похідне своєю структурою та семантикою зумовлюється твірним. Це означає, що будь-яке похідне слово за «необхідністю» шукає своє твірне, а тому зіставлення членів словотвірної пари відбувається у напрямку від похідного до твірного, хоча сам процес словотворення відбувається у зворотньому напрямку: від твірного до похідного, наприклад: край —> краянин. Щодо твірного слова, то воно існує лише відносно слова похідного: твірне може реалізувати закладені в ньому словотвірні можливості, а може і не реалізовувати їх. Таким чином, якщо похідне слово має абсолютивний характер, то твірне — потенційний.

В окремих випадках процес словотворення починається і закінчується словотвірною парою (порівняйте: балкон → балкончик). Однак таких випадків в сучасній українській мові небагато.

Вагомість словотвірної пари як одиниці системи словотвору доводиться і тим, що сама вона виступає базовою для встановлення і такої комплексної одиниці, як словотвірний тип.

Таким чином, словотвірна пара як одиниця, в якій відбувається зіставленій твірного та похідною слів, має актуальне значення для словотвору в цілому, оскільки це зіставлення, без сумніву, носить характер закономірності і може пролити світло на невирішені питання семасіології, лексики, слово- та формоутворення, граматики.