4.5. Поняття словотвірного ряду та словотвірної категорії'

Сучасна теорія словотвору прагне до послідовної реалізації системною підходу в описі мови, виявлення ієрархічної організації словотвірних відношень і заснованих на них класів слів, відокремлення головних і закономірних явищ від другорядних та випадкових, встановленій взаємозв'язків та взаємодії між словотвірними одиницями, побудови обгрунтованих класифікаційних схем {Манучарян, 1981:3).

Відповідно до цього, окрім названих комплексних одиниць системи словотвору, не менш важливу роль відіграють і такі одиниці, як словотвірний ряд та словотвірна категорія.

Тлумачення цих термінів не носить в сучасному мовознавстві однозначного характер), хоча вони і не с новими в мовознавчій науці. Найбільшою мірою це стосується терміна «словотвірна категорія», який зустрічається в роботах Н. Крушевського та В. Богородицького, котрі розглядали це поняття як одне з головних в теорії словотвору. Цей термін зустрічається і в працях О. Потебні, М. Покровського, О.Пешковського, Г.Винокура, В. Виноградова. Однак зміст цього терміна у різних дослідників не мас повної тотожності, він змінювався разом із розвитком словотвірної теорії.

Щодо терміна «словотвірний ряд», то на сьогоднішній день не всі вчені-дериватологи його визнають і вживають у своїх теоріях. Так, І. Ковалик поряд із терміном «слово­твірна категорія» використовує термін «словотвірний розряд», в який складає відмінний від терміна «словотвірний ряд» зміст (Ковшик, 1958; 1961). Не визнає цього терміна і І'.Циганенко, котра поряд Із поняттям словотвірного типу вводить поняття «словотвірний розряд», «словотвірна категорія» та «словотвірний клас», які ієрархічно упорядковані (Циганенко, 1978: 109).

Поняття словотвірного ряду в сучасному його трактуванні введено в словотвір II. Соболевою. Під словотвірним рилом вона розуміє «скінчену множину словотвірних структур, які характеризуються тотожністю останнього дериваційного кроку».

Наприклад, до одного словотвірного ряду будуть належати всі похідні з суфіксом -ник-: проповідник, передплатник, порадник, різник, служник, обмірник, наїзник і т. п.

Як бачимо, всі похідні мають один і той же формант (суфікс) з тим же значенням, в той час як мотиваторні частини кожного з похідних — лексично інші, хоча і належать до однієї і тої ж частини мови. Звідси випливає дещо конкретніше визначення словотвірного ряду.

Словотвірний ряд — це ряд однотипно побудованих слів з одним і тим же формантом та лексично різними мотиваторами.

Словотвірний ряд легко відтворює відповідний ряд твірних, перетворюючись, таким чином, в ряд (сукупність) словотвірних пар:

проповідувати — проповідник

передплачувати — передплатник

різати — різник

служити — служник і т. д.

У словотвірний ряд входять похідні різних ступенів похідності.

За своїми ознаками СР дещо нагадує словотвірний тип, але суттєво відрізняється від останнього перш за все тим, що включає в себе похідні з певним формантом, а не словотвірні пари, які є одиницею словотвірного типу.

Зазначимо, що узагальнююче значення похідних одного словотвірного ряду є власне словотвірним значенням.

Поняття словотвірної категорії було введено в дериватологію чеським вченим М.Докулілом, який вважав, що СК — це одиниця більш загальна, ніж словотвірний тип. Вона відрізняється від останнього відсутністю спільності форманта (чи дериватора), який служить засобом вираження словотвірного значення (Докуліл, 1962: 203).

Словотвірна категорія як комплексна одиниця системи словотвору вивчена недостатньо. Можна виділити два підходи в трактуванні цього поняття. Згідно першого підходу ця одиниця розглядається у єдності плану вираження та плану змісту. Це дає підстави стверджувати, що словотвірна категорія виступає як одиниця «функціонально-формальна». На фоні цього визначення словотвірний тип треба характеризувати як одиницю «формально-функціональну».

Згідно другого підходу план вираження і план змісту в рамках словотвірної категорії розглядаються не в ієрархічній належності, а як рівноправні вияви словотвірної категорії І типу.

В дослідженнях І. Ковалика ця одиниця визначається як сукупність словотвірних розрядів, які, в свою чергу, об'єднують «семантично однорідні» словотвірні типи (Ковалик, 1961 а: II).

До остаточно невизначених питань доцільно віднести також питання про належність твірних до однієї частини мови та питання про спільність способів словотворення.

Найбільш поширеним серед вчених-дериватологів є наступне визначення словотвірної категорії:

СК — це одиниця, яка формується сукупністю словотвірних типів на основі спільності дериваційного значення без врахування формальних засобів вираження даного значення.

«Словник лінгвістичних термінів» дає менш конкретне визначення:

СК — це сукупність похідних утворень зі спільним загальним словотвірним значенням, яке виражене комплексом словотвірних засобів (Ганич, Олійник, 1985: 276).

У І. Ковалика знаходимо наступне визначення:

СК — це таке загальне абстрактне поняття, до складу якого входить сукупність усіх підлеглих словотвірних розрядів, споріднених одним загальним значенням (Ковалик. 1958: 12).

У колективній монографії «Словотвір сучасної української літературної мови» наводиться таке визначення СК:

словотвірна категорія — це сукупність дериватем зі спільним загальним словотвірним значенням, виражений певним комплексом словотворчих засобів (Словотвір, 1979: 34).

Як свідчать наведені визначення, санним, безумовно визнаним всіма авторами, критерієм виділення словотвірної категорії с спільність словотвірного (дериваційного) значення. Таким чином, СК виділяється на основі спільності словотвірного значення, тоді як засоби вираження цього значення до уклін не беруться. Наприклад, одну СК утворюють іменники зі спільним значенням «агентивності» з такими формантами, як –ач, -ник/-івник, -льник, -ар, -чик, -ец', -тел, -ій, -ал', -атор, -ізатор/-изатор, -ант, -ер: різальник, коваль, копач, страйкар, перебіжчик, гонщик кравець, визволитель, водій, меліоратор, механізатор та інші.

Таким чином, словотвірна категорія формується групою словотвірних типів, які об'єднуються спільністю дериваційного (словотвірного) значення. Виступаючи, подібно до граматичної категорії, одиницею двоплановою, тобто такою, що маг як план вираження, так і план змісту, вона базується перш за все на спільності дериваційною значення, тоді як формальні показники цього значення можуть бути різними. Можна сказати, що в рамках словотвірної категорії спостерігається чергування дериваторів (словотворчих засобів) на фоні спільного дериваційного (словотвірного) значення.

Відомий сучасний дериватолог Р. Манучарян вважає, що об'єм і значимість СК не повинні обмежуватися рамками певного способу словотворення. Це означає, що під СК він розуміє «ряди похідних з різними формантами і способами словотворення на основі спільності словотвірного значення» (Манучарян, /981: 201-202). Таке визначення СК значно розширює її рамки.

Стосовно інших комплексних одиниць словотвірної системи словотвірний ряд та словотвірна категорія виступають більш складними й абстрактними одиницями. На відміну від Інших, ці одиниці діють не в рамках одного словотвірного гнізда, а в рамках декількох гнізд одночасно, тобто вони виконують систематизуючу функцію між гніздами.