II Нульова суфіксація девербативів у сучасній українській мові

Віддієслівні іменники утворюються внаслідок відсікання частини дієслівної основи. Твірними для дериватів цієї групи виступають безпрефіксні (рідше) і префіксальні дієслова. Утворюються, як правило, іменники зі словотвірним значенням «результат дії, знаряддя, засіб дії», в тому числі й терміни. Нараховується понад 4600 утворень, серед яких переважають похідні, мотивовані префіксальними дієсловами (Третевич, 1979: 28). Розрізняють декілька основних моделей.

1. Модель «ДО+Ø_с+Ø_ф» утворює незначну кількість іменників чоловічого роду II відміни від:

а) безпрефіксних дієслів:

бігти → біг;

ходити → хід;

пускати → пуск;

б) від префіксальних дієслів:

вибухати → вибух;

вилітати → виліт;

добирати → добір;

переписати → перепис.

Ця модель найпродуктивніша в сучасній українській мові. Похідні іменники мотивуються дієсловами з різними префіксами: в- (впускати → впуск), ви- (випускати → випуск), від- (відварити → відвар), до- (дотикатися → дотик), з-/с- (злітати → зліт), за- (загинати → загин), на-(написати → напис), над- (надкусити → надкус), недо-(недопалити → недопал), о- (описувати → опис), об-(обривати → обрив), пере- (перетинати → перетин), під-(підпалити → підпал), по- (починати → почин), при-(припливати → приплив), про- (пропускати → пропуск), роз- (розглядати → розгляд). Загальна кількість таких похідних, за даними досліджень, становить близько 1400 одиниць (Третевич, 1979: 28).

Похідні іменники утворюються і від дієслів, у морфемній структурі яких наявні два і більше префіксів (перерозподілити → перерозподіл, здогадатися → здогад). Власне дієслівні префікси виступають показником напрямку словотвірної мотивації (описати → опис, вибухати → вибух).

Похідні іменники утворюються як від неперехідних, так і від перехідних дієслів. При визначенні мотивуючого дієслова треба вважати на звуковий збіг твірної та похідної основ: вираз ← виразити, виражати. Тому мотивуючі дієслова можуть бути або одного виду (недоконаного — виверт, вигрів; або доконаного — вимолот, вибій); або обох видів (випит, виріз).

2. Модель «ДО+Ø_с+-а_ф» репрезентує деривати жіночого роду І відміни:

витратити → витрата;

відмовити → відмова;

загородити → загорожа;

носити → ноша.

У цій моделі домінують утворення від префіксальних дієслів. У похідних іменників спостерігається чергування приголосних: г - ж, с - ш.

3. Модель «ДО+Ø_с+Ø_ф» служить для утворення іменників жіночого роду III відміни:

прив'язати → прив'язь; зав'язати → зав'язь.

Однак цей тип утворень непродуктивний. Кінцевий приголосний основи у дериватах палаталізований.

4. Модель «ДО+Ø_с+-и(і)_ф» нечисленна. Утворюються множинні іменники:

вибирати → вибори;

відходити → відходи;

гонити → гони;

ловити → лови.

Таким чином, при нульсуфіксальному способі утворюються іменники. Твірною базою служать дієслова і прикметники (рідше дієприкметники):

1) похідні іменники утворюються шляхом усічення, відкидання не лише дієслівного суфікса, а й тематичного голосного: запливати → заплив, ударити → удар;

2) кінцевий приголосний основи, як правило, не палаталізується (крім названих похідних іменників жіночого роду III відміни): вивозити → вивіз, доносити → донос;

3) утворюються іменники чоловічого та жіночого (спільного) роду з флексією -а: викидати → викид, накипати → накип, заявляти → заява, марудитися → маруда;

4) в утворених іменниках відбувається переміщення наголосу. Наголошеною частіше виступає префіксальна морфема: виходити → вихід, оглядати → огляд, хоч переносити → перенос.

Осново- і словоскладання

Складання (осново- і словоскладання) — різновид морфологічного словотворення, при якому нове слово утворюється шляхом об'єднання в одне ціле двох чи більше основ або слів: жовтогарячий, зубробізон, лісотундра, світловодолікарня, шахтобудівник.

Складання належить після афіксації до найпродуктивніших способів творення слів у сучасній українській мові. Способом складання утворюються іменники, прикметники, рідше прислівники та дієслова. Складні слова більш повно виражають нові поняття. У складних словах поєднуються стислість і семантична насиченість, проявляється економія мовних засобів (Потіха, 1970: 163). Вони досить широко використовуються у термінології, наприклад, радіоактивний, боєприпаси, зерносховище, лавровишня, качконіс, чорноклен, шлакоблок.

Способом складання утворюються слова, що мають особливу композиційну будову. Відповідно до цього у межах складання розрізняють основоскладання та словоскладання.

Основоскладання

Шляхом основоскладання утворюються складні слова, або композити (лат. compositus — складений з частин).

Основоскладання – це поєднання кількох основ слів (основи та цілого слова) за допомогою інтерфіксів о, є або без них: вівцеферма. доброзичливий, кіноповість, фотовиставка, сухофрукти, всякчас.

Основоскладання виникає на посипанні словосполучень різних типів зв'язку:

а) твірними виступають повні основи слів, співвідносних зі словосполученнями, побудованими за типами підрядного зв'язку: близькоспоріднений, водолікарня, марнословити;

б) твірними виступають основи слів, які співвідносяться зі сполученням компонентів, побудованих за типами сурядного зв'язку: синьо-жовтий, лісотундра, англо-американський, національно-визвольний.

Утворені таким чином композити поділяються на морфеми і характеризуються цільнооформленістю. Основний словотворчий засіб — це наявність у слові кількох кореневих морфем. Допоміжним засобом часто виступають сполучні голосні.

Словосклаланння, або юктапозиція (лат. juxta — поряд. positta — місце) — це поєднання кількох слів в одному складному слові: гуси-лебеді, зайчик-побігайчик, дрібно-дрібно.

Юктапозити утворюються на базі словосполучень при­даткового типу і виражають одне поняття, наприклад: лікар-педіатр, хліб-сіль, хтозна-коли.

За характером твірної бази складні слова (їх те називають складені, або зближення) поділяються на такі групи:

а) синонімічні зближення: стежки-доріжки, часто-густо, нишком-тишком;

б) парні зближення сумарної семантики: батько-мати (рідні), руки-ноги (кінцівки), внуки-правнуки (потомство);

в) поєднання в одне ціле означуваного і означуючого: школа-лабораторія, фільм-опера;

г) повтори, що становлять собою експресивну редуплікацію певного слова: ледве-ледве, жовтий-жовтий, ходив-ходив;

д) найменування з числовим показником: ЛН-24 (лі­так). Київ-10 (фотоапарат).

Складні деривати можуть утворюватися на базі одних і тих же сліп, що виступають родовими назвами, наприклад, токар: токар-оператор, токар-карусельник, токар-швид-кісник, токар-універсал: слюсар: слюсар-електромонтаж-пик, слюсар-ремонтник. слюсар-сантехнік, слюсар-скла-дальиик та ін. Деякі з подібних утворень охоплюють по кілька сотень назв професій. Машиніст, наприклад, групує до 800 найменувань (Клименко, 1991:127).

За допомогою словоскладання виражаються родо-видові відношення (технік-механік, читець-декламатор), частина від цілого (бурят-монгол. комі-перм'як), функціональне призначення (хата-читальня, салон-перукарня), виявляється підсилена ознака (густий-густий. перший-ліпший. повік-віки), невизначеність (згодом-пере­годом, хто та-звідки), визначеність (волею-неволею. навік-віки): утворюються терміни (гамма-проміння, дизель-мотор), народні назви рослин (буркун-зілля, сон-трава).

У науковій і навчальній літературі по-різному визначають твірну базу складних слів (типи словосполучень їх кількість), утворення композитів.

Так, В. Григор'єв вважає, що не кожне слово, яке мас у своїй структурі дві кореневі морфеми, може бути утворене способом складання. Зокрема, слово життєрадісність є суфіксальним дериватом, оскільки твірним до нього виступає складне слово життєрадісний (Григор'єв, 1958: 219). І це цілком справедливо.

Крім цього, у системі складних слів існує чисте основоскладання і змішане (ускладнене афіксами). Тому ускладнені афіксами композити варто розглядати окремо. В основній навчальній літературі, та навіть і в іншій додатковій літературі зі словотвору (див. Клименко, 1991), чисте складання і змішане розглядаються разом, у межах одних типів. Проте, наприклад, у похідних на зразок плоскогубці, старшокласник, криголам маємо складання основ зі суфіксацією (плоск- + -о- + губ- + -ц- + -і, старт- + -о- + клас-ник, криг- + -о- + лам + Ø_С).

У сучасній українській літературній мові є чимало слів, утворених складанням з афіксацією, тому їх типи варто розглядати окремо.

Чисте складання досить продуктивно діє у мові у межах композитних дериватів іменників, прикметників, прислівників. Композитні похідні співвідносяться з кількома типами словосполучень.

Найпродуктивнішими є складні іменники.

До першого типу належать складні іменники, утворені на базі словосполучення іменник + іменник:

ліс і тундра → лісотундра;

залізо і цемент → залізоцемент;

людина і день → людинодень;

Волга і Дон → Волгодон;

увіз і вивіз → увіз-вивіз (імпорт-експорт).

До цього типу відносимо І похідні, в яких у словосполученні один із іменників є вторинним, віддієслівним утворенням і містить у собі афікси, проте ці віддієслівні іменники існують у мові як самостійні слова, наприклад: бурякокопач (← копач буряка), бурякорізка (← різка буряка), вуглеочистка (← очистка вугілля), землечерпалка (← черпалка землі), картоплесортувалка (← сортувалка картоплі), сортооновлення (← оновлення сорту), хлібопостачапня (← постачання хліба), турбобудівник (← будівник турбін), шовкоткацтво (← ткацтво шовку), але результатом складання з суфіксацією будуть композити на зразок китоловØ, сталеварØ, газомірØ, білокрівці ть ін.

До другого типу належать складні іменники, мотивовані сполученням прикметник → іменник:

жовтий цвіт → жовтоцвіт;

вітровий двигун → вітродвигун;

дурний сміх → дурносміх;

довгий носик → довгоносик;

сухі фрукти → сухофрукти;

білі ручки → білоручка;

легкий атлет → легкоатлет.

Утворення на зразок жовтобрюх0, чорнозем0 та ін. належать до змішаного складання (складання з нульсуфіксацією).

До третього типу відносимо складні іменники, мотивовані сполученням числівника і іменником:

перше джерело → першоджерело;

дві крапки → двокрапка;

сорок, ніжка → сороконіжка;

три члени → тричлен, але восьминігØ.

Таких утворень мало.

До четвертого типу зараховуємо Іменники. мотивовані сполученням займенник + іменник, наприклад: самоаналіз. самокритика, самоцвіт. самодіяльність, самоконтроль, самозахист та ін. У цих утвореннях займенник сам набуває значення префіксоїда, однак подібні похідні вважаються композитними. До цього типу дериватів належить і слово всесвіт.

До п'ятого типу належить декілька іменників, утворених на основі сполучення прислівника та іменника. наприклад: багатоніжка.

Отже, при чистому складанні другим опорним компонентом виступає самостійне слово.

Осново- та словоскладання прикметників

Складання у прикметників здійснюється за такими основними моделями:

1. На базі сурядних словосполучень двох і більше прикметників, наприклад: темно-фіолетовий, українсько-англійський, шахово-шашковий, яскраво-синій.

2. На основі підрядних сполучень іменника і прикметника, наприклад: кулеподібний, білогривий, високочолий, жовтогрудий, крутогрубий. Такі деривати ще розглядаються як складно-флексійні, або складно-нульсуфіксальні.

До цього типу належать складні слова з другим компонентом -подібний: людиноподібний, хвилеподібний і т.д. У працях з морфеміки та словотвору цей компонент називають суфіксоїдом (наприклад, Н.Шанські), В.Лопатін та І.Улуханов також вважають афіксоїдами цілий ряд компонентів, що повторюються у багатьох словах, але пропонують їх виділяти як основи складних слів (АГ, 1970:78).

Чисте складання у прислівниках та дієсловах спостерігається рідко. Осново- та словоскладання, наприклад, маємо в словах всякчас, благодіяти, верховодити, марнотратити, хтозна-де, казна-звідки, давно-давно та ін.

Серед складних іменників, прикметників с чимало похідних, утворених за допомогою слів пів- (напів-, полу-) в першій частині, які вважаються префіксоїдами. Однак слова з пів-, напів- тяжіють до композитних дериватів, оскільки пів- означає половина, тобто співвідноситься зі словом. До складних утворень належать і слова з іншомовними елементами гідро-, агро- та ін., значення яких дорівнює відповіднику у рідній мові, наприклад, гідро- — водо-: гідровузол, гідропарк.

Змішані способи творення складних слів

Складні слова в сучасній українській мові часто утворюються у поєднанні з афіксацією — матеріально вираженими і нульовими суфіксами, зрідка префіксами.

Складно-суфіксальний спосіб

Складно-суфіксальним способом утворюються іменники, прикметники, менше дієслова та прислівники. Вони мають свої моделі, які відзначаються регулярністю-нерегулярністю, свої продуктивні і непродуктивні типи. В основі деяких утворень лежить метафора. Так, метафоричними будуть композити буквоїдØ, серцеїдØ, чортаіюлохØ, та ін.

Складно-суфіксальні іменники поширені серед назв рослин на зразок медоносØ, лідорізØ, назв осіб, наприклад, вуглекопØ, землемірØ, киіполовØ та ін.

Скпадно-суфіксальні іменники

I. Слова з опорним компонентом — основою іменника містять початкові компоненти, представлені основами іменників. прикметників, числівників, займенників. Базуючись на словосполученнях, складно-суфіксальні іменники у межах конкретних словосполучень одночасно приєднують певні словотворчі форманти. Відповідно до цього розрізняють Й основні моделі композитних утворень зі суфіксацією:

1. При початковому компоненті-основі іменника як словотворчий формант використовуються такі суфікси:

-ець: народоволець;

-j(а): народовладдя, травопілля.

2. При початковому компоненті-основі прикметника вживаються такі словотворчі суфікси:

-ець: чорноморець, білогвардієць, кінногвардієць;

-j(а): білокрів’я, рідколісся;

-ц(і): білогубці, плоскогубці;

-ник: білодеревник, старшокласник;

-к(а): босоніжка;

-ств(о): красномовство.

3. При першому компоненті-основі числівника

-анин, -чанин: однополчанин, односільчанин;

-ець: однофамілець, двоєженець;

-j(а): двовладдя, сторіччя;

-к(а): п'ятирічка, тритонка, шестиденка;

-ник: другорічник, першорозрядник, тритомник, шестикласник;

-ок: одноліток.

4. При першому компоненті-основі займенника одночасно приєднуються такі суфікси:

-ець: іноземець;

-j(а): всевладдя;

-анин: інопланетянин.

5. При першому компоненті-основі дієслова зустрічається суфікс -к(а) у назвах птахів: трясогузка, вертихвістка.

II. Слова з опорним компонентом-основою дієслова можуть мати початкові (перші) компоненти, які співвідносяться з іменниками, числівниками, займенниками, прислівниками.

1. При першому компоненті-основІ іменника словотворчим формантом виступають суфікси:

-ець: орденоносець, полководець, мореплавець, віршописець:

-ин(а): червоточина:

-j(я): богомілля;

-н(а): винокурня, льонопрядильня, глиновальня, лісопильня:

-ік(а): сінокосилка, снопов'язалка:

-к(а): Ґюрошноїдка, землерийка, плодожерка:

-ник: сталепрокатник.

Існують композити, які однаково співвідносяться зі сполученнями дієслова та іменника + суфікс і двох іменників, наприклад, тепловозобудівник (той, хто будує тепловози і будівник тепловозів). Так само тлумачаться автотягач, бетонорозмішувач, гноєрозкидач. золотошукач, вантажоодержувач, димовловлювач, рудовідкатник. Подібні композити можуть мати подвійну мотивацію, І, отже, бути результатом чистого складання- або складання з суфіксацією. Як правило, назви знарядь дії, пристроїв, машин частіше горнуться до дієслівно-іменникових сполучень, визначаючись за діями, спрямованими на об'єкт, вказаний першою основою дієслова: бурякокопач знаряддя для викопування буряків, картоплесаджалка, бетономішалка і т.д. Отже, подібні утворення будуть складно-суфіксальними. Подвійну мотивацію мають І численні іменники — найменування машин, знарядь і приладів з другим компонентом на -ач, -увач, наприклад, голкотримач, рослинопідживлювач, іскровловлювач. У таких композитах другий компонент може становити самостійне слово (тримач, підживлювач, вловлювач) і водночас може бути дієслівною основою зі формантом -ач, -увач (те, що тримає голку, підживлює рослини, вловлює іскри).

У багатьох випадках композити можуть групуватися навколо основи (слова), яка виражає однакову дію над різними об'єктами. Порівняйте, наприклад:

-тримач	бомботримач
	різцетримач
	труботримач
	щіткотримач
-знімач	дернознімач
	пінкознімач
	плодознімач
-укладач	асфальтоукладач
	бетоноукладач
	трубоукладач
	штабелеукладач

2. При першому компоненті-основі займенника використовуються суфікси:

-ець: самодержець;

-к(а): самокрутка.

3. При першому компоненті-основі числівника

можливі суфікси:

-ець: п 'ятиборець;

-ств(о): п 'ятиборство.

4. При першому компоненті-прислівнику зустрічаються суфікси:

-ець: ясновидець;

-к(а): скоромовка, скороварка;

-ок: гуртожиток.

Окремі типи утворень не є продуктивними. Інші можуть мати подвійну мотивацію.

Складно-суфіксальні прикметники

Складно-суфіксальні прикметники будуються на іменникових і дієслівних словосполученнях. Опорними компонентами виступають основи іменників і дієслів.

І. Складно-суфіксальні прикметники, у яких опорним компонентом складання є основи іменників, початковими (першими) компонентами виступають іменники, прикметники, рідше — числівники, займенники. Моделей небагато.

1. При початковому слові-іменнику словотворчим суфіксом виступає -н(ий): паротурбінний.

2. При початковому компоненті-основі прикметника вживаються суфікси -н(ий), -ов(ий), -ськ(ий): далекосхідний, довголітній, короткочасний, минулорічний, правобережний, різнобарвний, високогірний, тонкостінний, короткохвильовий, довготерміновий, середземноморський, південноамериканський.

3. При початковому компоненті-основі числівника використовуються суфікси -н(ий), -ов(ий): двомісний, п'ятихвилинний, двомовний, семимильний, трирядний, восьмигодинний, тридобовий, першочерговий, одноламповий, третьосортний, чотирикілограмовий.

4. При першому компоненті-основі займенника можливі суфікси -н(ий), -ськ(ий); всебічний, іноземний, іншомовний, всеукраїнський.

Отже, продуктивними є типи композитів прикметник + -н(ий).

У складно-суфіксальних іменниках опорним компонентом може виступати дієслівна основа, при цьому першим компонентом будуть іменники, прислівники. У ролі словотворчих формантів використовуються суфікси -н(ий), -ив(ий), -льн(ий), однак найактивніше вживається суфікс -н(ий). У межах цього типу дериватів виділяються лише три моделі:

1. При початковому компоненті-основі іменника виступають словотворчі суфікси -н(ий), -ин(ий), -льн(ий): водоочисний, водоплавний, домобудівний, землерийний, кровопролитний, сльозоточивий, життєдіяльний, снопов'язальний.

Такі складно-суфіксальні прикметники характеризують ознаку через об'єкт дії (водоплавний — «який плаває у воді»).

2. При початковому компоненті-основі прислівника використовуються суфікси -н(ий), -льн(ий), наприклад: легкоплавкий, тиховійний, рівнодіїтий, далекосяжний, легкотравний, далекобійний.

3. При початковому компоненті-основі займенника вживається суфікс -н(ий), наприклад: саморобний, самоочисний, самосійний.

Помічено, що від деяких основ утворюються цілі ряди слів, особливо від основ з об'єктним відношенням, що виступають другим компонентом. Так, наприклад, другий компонент -збиральний виступає у дериватах вовнозбирачьний, зернозбиральний, льонозбиральний та ін.; другий компонент -очисний виявляє себе у таких похідних одиницях: зерноочисний, насіннєочисний, повітроочисний тощо. Часто у ролі другого компонента у складно-суфік­сальних прикметниках вживаються основи -любний {теплолюбний, тіньолюбний, світлолюбний), -будівний {верстатобудівний, машинобудівний, тракторобудівний) (Клименко, 1991:86).

Складно-суфіксальним способом творяться і дієслова, проте таких похідних у мові небагато. Вони мотивуються прикметниково-іменниковими сполученнями у поєднанні з дієслівними суфіксами, наприклад: лихословити («говорити лихі слова»), славословити та деякі інші.

Абревіація

Цей спосіб полягає в утворенні похідних шляхом скорочення твірних слів, наприклад: радіостанція → рація, стінна газета → стінгазета. Це порівняно молодий спосіб творення абревіатур (лат. abbreviatura — «щось скорочене, коротке»). Твірною базою виступають окремі слова або цілі словосполучення. При абревіації з'єднувані компоненти Їае4айо³0а асемантичними частинами слова або окремими звуками (Горпинич, 1998: 127). Наприклад: метробуд, філфак, ЦДІА (Центральний державний історичний архів). Абревіація діє у сфері іменника.

Джерелами абревіації є науково-технічний прогрес, поява політичних партій, розвиток оперативного ділового спілкування, розвиток реклами тощо. Абревіація поширена серед власних назв: назв держав (США), міжнародних організацій (ООН, НАТО), установ (АН, Укрфільм), машин (ЛАЗ, КРАЗ) політичних партій (НДП).

Абревіатури з'являються у мові досить активно. Особливо активно вони виявили себе у 20-30-ті роки, навіть проникаючи у власні імена людей (Вілор). Протягом останніх років абревіатури знову входять у вжиток. Цьому процесові підлягають слова найрізноманітнішої будови. Абревіація суттєво вплинула на всю систему словотворення. Вона стимулювала скорочення неабревіатурних слів за своїми зразками (Клименко, 1991: 113). Порівняйте: маг (замість магнітофон), член-кор (член-кореспондент Академії наук). На правах самостійних лексем вживається чимало абревіатур на зразок відео, вело, кіно, радіо, стерео, протигаз. Абревіатури стають сталими словами, здатними вживатися поза контекстом. Серед таких назв є терміни, в тому числі й запозичені, на позначення хімікатів, фізичних явищ (позитрон < позитивний електрон), назви приладів (газотрон < газ і електрон), медикаментів (салол < саліцилова кислота і фенол) та ін. Окремі абревіатури міцно закріпилися у мові і послужили твірною базою для похідних слів: Дніпробуд — дніпробудівці, дніпробудівський.

У процесі розвитку мови у багатьох новотворах-абревіатурах з'являються спільні компоненти. Ці компоненти мовознавці називають абревіатурною морфемою (Клименко, 1991: 100-101). Порівняйте, наприклад, усталені компоненти ком- (комітет): виконком, студком, страйком і т. п.; проф- (профспілковий): профком, профбюро, профробота, профрух та ін.; -кор (кореспондент): власкор, робкор, сількор, спецкор, юнкор. Таких морфем у мові з'явилося багато (мед-, рев-, вет-, орг-, спец- та ін.).

Отже, в абревіатурах-новотворах часто повторюються конструкції, схеми побудови одного слова дублюються в інших словах. А коли нова похідна одиниця належить до масового випуску, їй, в основному, гарантоване довше життя, ніж одинокому слову, бо її значення і структура більш зрозумілі і легше розпізнаються. «Скорочення приживається тоді, — зауважує Н.Клименко, — коли воно має подобу слова, часто використовується у мовленні, повторюється в однакових значеннях у серіях слів і різних стилях літературної мови» (Клименко, 1991: 109). Так, наприклад, маємо біля десятка похідних слів зі скороченням пласт- {пластмаса ← пластична маса): пінопласт, склопласт, вініпласт та ін.

Проте серед абревіатур є чимало таких, що, виникнувши «на випадок», не приживаються. Окремі абревіатури-новотвори прочитуються з труднощами, годяться для того, щоб заощаджувати папір (порівняйте: НДІ, Дмаш тощо).

З алежно від того, що береться за основу складових частин— один елемент чи якийсь сегмент— абревіатури прийнято ділити на ініціальні (акроніми) і поскладово-ініціальні (складноскорочені слова). Цю класифікацію можна представити наочно:

Отже, розрізняють такі типи абревіатур: часткові (складово-словесні): будматеріал, дитсадок, райвідділ, сількор, сільрада, спортмайданчик, приватбанк. Залежно від поєднання частин у частковій абревіації виділяється поскладова: Донбас, власкор, виконком, держстрах, Мінфін (Міністерство фінансів); ініціальні: в яких враховуються то букви, то звуки і відповідно розподіляються на:

а) фонемні (вуз ← вищий учбовий заклад, ДАІ ← державтоінспекція);

б) буквені {АТС ← автоматичні телефонні станції, СБУ – служба безпеки України, МВФ ← Міжнародний валютний фонд);

в) буквено-фонемні (ЦДІА — Центральний державний історичний архів);

комбіновані (поскладово-ініціальні). У них комбінуються фонемний та ініціальний спосіб, та фонемний і поскладовий. Відповідно виділяються:

а) поскладово-фонемні абревіатури (райвно ← районне управління народної освіти, КамАЗ ← Камський автомобільний завод);

б) поскладові абревіатури {соцзабез ← соціальне забезпечення);

в) ініціально-цифрові абревіатури (ГАЗ-51, ТУ-134).

Проте в утворенні складноскорочених слів, особливо складених не з частин слів, а з окремих звуків чи букв, необхідна обережність і стриманість, оскільки такі деривати за своєю звуковою формою часто незрозумілі і чужі для української мови.

Отже, абревіація активізувала скорочування як спосіб творення слів. Шляхом абревіації утворюються терміни, які проникають в інтернаціональну термінологію.

Складання з усіченням

У науковій та методичній літературі деривати на зразок хлібороб, лиходій, землемір, вуглекоп відносять до способу синхронного словотворення складання з нульовою суфіксацією.

Складно-нульсуфіксальним називається такий спосіб творення складних слів, при якому основним словотворчим засобом виступає поєднання основ і нуль-суфікса, наприклад: сніг+о+падØ, чудо+дійØ, скло+дувØ.

Цей спосіб ще іменується складно-флексійним, оскіль­ки вважається, що нові слова утворюються шляхом поєднання в одне ціле різних слів чи основ з одночасною зміною системи закінчень (Немченко, 1984; 137). Для складних похідних іменників більше підходить перша назва цього синхронного способу, оскільки панівна частина дериватів цього типу має другий компонент усічений: вітрогонØ, сталеварØ. У прикметниках другий компонент оформляється прикметниковою флексією -ий, наприклад: волоокий, білозубий, круглолиций, тому, можливо, тут більше підходить термін складно-флексійний спосіб.

Однак, виходячи з частіше вживаного у спеціальній мовознавчій літературі іменування способу як складання з нульовою суфіксацією, ми теж будемо дотримуватись загальноприйнятої назви. Складно-нульсуфіксальним способом творяться складні іменники та прикметники. Опорними компонентами складних похідних слів можуть виступати основи іменників та дієслів. Складно-нульсуфіксальні іменники опорним компонентом можуть мати основу іменників. При субстантивній опорній основі першими (початковими) компонентами виступають основи іменників: вуглеводØ, шшіохвістØ, носорігØ; прикметників: гострословØ, косогірØ, суходілØ, чорноземØ, чорносливØ, чорногузØ; числівників: восьминігØ, єдинорігØ; дієслів: лизоблюдØ, скалозубØ.

При дієслівній опорній основі початковими компонентами виступають основи іменників: водопровідØ, кулеметØ, книголю6Ø, пароплавØ, лицемірØ, листопадØ, те/ілохідØ; прикметників: новоселØ, суховійØ; числівників: однолюбØ; займенників: самоскидØ, самолкидØ; прислівників: дармоїдØ, всюдихідØ, тугодумØ, добродійØ.

Серед складно-нульсуфіксальинх іменників у сучасній українській літературній мові — продуктивні типи назв осіб за фахом, ролом занять, а також назви механізмів, пристосувань, у яких часто виступають одні і ті ж усічені другі компоненти -мір (водомір), -мет (міномет), -вар (пивовар), -різ (склоріз), -пад (снігопад) та деякі інші.

Для творення складно-нульсуфіксальиих іменників цього типу найчастіше твірною базою виступають словосполучення іменника та дієслова. А для творення назв рос. і ми. тварин твірною базою с сполучення прикметника з іменником чи іменника з іменником (качкодзьоб, качконіс, білозір).

Серед складних прикметників також розрізняють складно-нульсуфіксальні похідні на зразок широкоплечий, сіроокий на тій підставі, що другий компонент с усіченою основою, а флексія -ий виступає формальним показником належності до частини мови.

Як правило, у складно-нульсуфіксальних прикметниках опорним компонентом виявляються основи іменників. Початковим компонентом можуть бути основи іменників: горбоносий, волоокий; прикметників: босоногий, далекозорий, повнолиций, круторогий. чорнобровий, м'якошерстий, довговухий, крутолобий, сизокрилий; числівників: двоокий, двокрилий, одноногий, тисячоголосий.

Отже, найчастіше твірною базою для складно-суфіксальних прикметників виступають прикметниково-іменникові сполучення. Окремі з них послужили твірними для суфіксальних похідних, наприклад: сизокрилий → сизокрилець, чорнобривий → чорнобривець, короткозорий → короткозорість тощо.

Таким чином, при складно-нульсуфіксальному способі дериваційне значення похідного слова виражається за допомогою складання і нульової суфіксації.

Префіксально-складно-суфіксальний спосіб — це вираження словотвірного значення похідного слова за допомогою складання, префікса і суфікса, діє у сфері іменників, прикметників, дієслів.

Префіксально-складно-суфіксальні іменники представлені поодинокими випадками, одиничними моделями: «префікс + прикметник + іменник + суфікс» (Причорномор'я); «префікс + іменник + іменник + суфікс» — (Замоскворіччя).

Префіксально-складно-суфіксальних прикметників теж небагато. Вони мотивуються ад'єктивно-субстантивни­ми сполученнями і мають такі словотворчі форманти:

при- + -ськ(ий): причорноморський;

під- + -н(ий): підноворічний;

поза- + -ош(ий): позакістковомозковий:

по- + -н(ий): потойбічний.

До префіксально-складно-суфіксальних дієслів можна віднести дієслово утихомирити (зробити тихим і мирним), яке поєднує дві ад'єктивні основи з префіксом у- та суфіксом -и-.

У складних похідних словах в основному є власний будівельний матеріал. Проте наша мова також запозичує будівельний матеріал, з якого конструюються нові слова. Це відбувається насамперед через запозичення наукових термінів. Кожна мова поповнює свою лексику за рахунок іншомовних слів, а відтак збільшується кількість їх твірних основ. Іншомовні афікси, основи не запозичуються самі по собі, вони поступово виділяються в засвоєних з інших мов словах і згодом використовуються в словотворенні рідної мови (Клименко, 1991: 39).

Так, наприклад, ми легко виділяємо грецьку основу -метр у назвах внмірюьальннх приладів: амперметр, арифмометр. барометр, ваттметр, вольтметр, гальванометр, електрометр, спідометр, термометр.

Інтернаціональною є основа грецького походження -оїд зі значенням «подібний», яка дає змогу уподібнювати чимало явищ і речей: поверхні, подібні до ...: сфероїд, еліпсоїд, різні речовини, схожі на ...: целюлоїд, кристалоїд та ін. За допомогою основи -оїд творяться терміни-іменники. А термінц-прикметники творяться в українській мові при допомозі основ -подібн(ий) та -видн(ий), які також вказують на уподібнення явищ: дугоподібний, кристалоподібний, мигдалевидний, роговидний та ін. Активність цих основ досить велика.

Взагалі, іншомовні основи часто конкурують із основами рідної мови в утворенні композитів. Зокрема, наприклад, основа психо-, що виступає у препозиції у складних словах, конкурує з основою-відповідником української мови душа. Порівняйте у термінах: психотерапевт, психоневропатолог, психопрофілактика та ін. і в словах нетермінал на зразок душевнохворий, душогуб, душоприказник (Клименко, 1991: 46-47).

Конкуруючи, такі основи розподіляють сфери впливу і загалом мирно уживаються.