Мал. 3. Ізоляційні заходи в осередку холери.

Серед заходів, спрямованих на розрив механізму передачі, слід виділити такі:

1. Обмежувальні заходи. Забороняють користування відкритими водоймами (купання, риболовлю), з якими ймовірно пов’язаний спалах. 2 Систематичний санітарно-гігієнічний контроль. Щоденно до ліквідації осередку обстежують джерела води (водопроводи, відкриті водойми), стічні води тощо. Стежать за повнотою і своєчасністю санітарної очистки території від нечистот, санітарним станом торгових місць, закладів громадського харчування і харчової промисловості, водопостачання населення. Проводиться гіперхлорація води для пиття. 3. Проведення поточної і заключної дезінфекції. Виділення хворого (кал, блювотиння, сеча) або вібріоносія на 1-2 год засипають гіпохлоритом кальцію (з розрахунку 1 частина препарату на 10 частин виділень) або на 1 год заливають окропом (співвідношення 1:5). Посуд, що використовувався для виділень, занурюють на 30 хв в 1 % розчин хлорного вапна чи 0,5 % розчин гіпохлориту кальцію. Столовий посуд кип’ятять 15 хв у 2 % розчині харчової соди чи іншого детергенту. Натільну і постільну білизну виварюють у розчині будь-якого мийного засобу. Подушки, ковдри, матраци обробляють у пароповітряних або пароформалінових камерах. Громадські туалети дезінфікують 1 % розчином хлораміну, хлорного вапна та ін. 4. Організація санітарно-просвітньої роботи.

Медичний персонал в осередку холери працює у протичумному костюмі полегшеного типу.

Загальне керівництво протиепідемічною роботою здійснює надзвичайна протиепідемічна комісія, а безпосередньо комплекс заходів організує медичний штаб, що призначається нею.

При особливо неблагополучній ситуації за рішенням надзвичайної протиепідемічної комісії усім контактним з хворими (носіями) рекомендують проводити хіміопрофілактику препаратами з групи тетрацикліну, еритроміцином або рифампіцином (з врахуванням чутливості виділених вібріонів до антибіотиків).

Осередок холери вважають ліквідованим через 10 днів після госпіталізації останнього хворого (вібріоносія) і проведення кінцевої дезінфекції.

В Україні розроблено систему санітарної охорони кордонів і території, спрямовану на недопущення занесення холери. Важливе значення мають забезпечення населення доброякісною питною водою, налагодження безперебійної санітарної очистки території населених пунктів, систематичний бактеріологічний контроль відкритих водойм і каналізаційних стоків. У разі виділення холерного вібріона з водойми забороняються забір води для пиття, купання і рибна ловля. Організаційні заходи передбачають постійну підготовку медичних кадрів з питань епідеміології, клініки, діагностики і боротьби з холерою; створення матеріальних резервів (холерних боксів і спеціальних укладок у медичних установах). Слід поліпшувати санітарно-гігієнічний і санітарно-технічний стан підприємств харчової промисловості, а також об’єктів громадського харчування, суворо контролювати стан здоров’я декретованих працівників, прищеплювати гігієнічні навички населенню.

Специфічна профілактика холери в Україні не проводиться. Запропоновані вакцини мають невисоку активність.

Епідеміологічне обстеження осередку холери здійснюють спеціально створені для цього групи, до складу яких входять епідеміолог і його помічник. У картах епідобстеження додатково вказують клінічну форму хвороби, коли і куди виїжджав хворий за 5 діб до початку захворювання, з ким і коли спілкувався за цей час, чи отримував антибіотики, коли, де і яким чином користувався відкритими водоймами, а також відображають факти аварій у водопровідній мережі (коли, характер аварії).

В осередках холери і при загрозі її виникнення перш за все необхідно якомога раніше і повніше виявити хворих на цю інфекцію. З цією метою усіх хворих з будь-якими розладами травлення госпіталізують у діагностичний стаціонар (провізорний госпіталь). Ретельно виявляють усіх осіб, котрі мали контакт з хворим, у тому числі й тих, хто вибув з осередку.

З’ясовують, чим і де харчувалися пацієнти. Уточнюють місце їх придбання, час споживання, особливості кулінарної обробки, умови зберігання. Цікавляться, якою водою користувалися хворі, з яких джерел її було отримано.

Зібрані таким чином дані необхідні для встановлення меж осередку, джерела збудника і факторів передачі інфекції. Насамкінець визначають об’єм і послідовність дезінфекційних заходів, а також ті об’єкти довкілля, які слід обстежити бактеріологічно.

Профілактичному обстеженню на холеру підлягають особи з клінічними показаннями, а також об’єкти довкілля залежно від типу території і пори року. Так, досліджують бактеріологічно хворих з тяжкими формами гострих кишкових інфекцій; усіх госпіталізованих хворих з діареєю, а також залишених вдома; осіб з дисфункцією травного каналу, які госпіталізовуються в установи спеціального режиму, психоневрологічні лікувальні заклади; громадяни України та іноземці, які захворіли на гострі кишкові інфекції протягом 5 діб після повернення з країн, де зареєстрована холера; особи, які перебувають в інфекційних стаціонарах з метою нагляду за хворими на гострі кишкові інфекції (матері та ін.). Бактеріологічному дослідженню на холеру підлягають такі об’єкти довкілля: вода відкритих водойм у місцях скидання господарсько-фекальних стічних вод, вода відкритих водойм у місцях масового організованого рекреаційного водокористування; господарсько-фекальні стічні води на головних очисних спорудах до очищення; стічні води інфекційних стаціонарів. Обов’язково досліджують також трупний матеріал померлих після тяжких форм гострих кишкових інфекцій.

Алгоритм забору матеріалу для бактеріологічного дослідження

Необхідні матеріали	Послідовність дій	Примітка
1. Протичумний костюм полегшеного типу (шапочка або косинка, захисний ком­бінезон, фартух, гумові рукавички, змінне взуття). 2. Корнцанг. 3. Стерильна чашка ємністю 10-20 мл. 4. Стерильні скляні слоїки, пробірки або флакони з корками. 5. Вологовідштовхувальний папір. 6. Стерильний ректальний тампон, або петля (скручений алюмінієвий дріт діаметром 2-3 мм і довжиною близько 30 см). 7. Стерильний фізрозчин. 8. Бікс або інша металева тара. 9. Направлення на дослід­ження.	1. Утримуючи корнцангом стерильну ємність, зібрати 10-20 мл виділень хворого у стерильний скляний слоїк, про­дезінфікований лише фізичними серед­никами (рештки хімічних деззасобів можуть вплинути на результати аналізу). 2. Корок на слоїку обв’язати подвійним шаром вологовідштовхувального паперу. 3. У разі відсутності дефекації здійснити забір матеріалу стерильним ректальним тампоном, який вводять у пряму кишку на глибину 5 см, або петлею, яку попередньо змочують у фізрозчині, і вводять до 10-15 см. 4. Надписати слоїки, пробірки, флакони та інші ємності з матеріалом, покласти їх у бікс або іншу металеву тару. 5. Заповнити направлення на дослід­ження, які не повинні перебувати у транспортній тарі з досліджуваним матеріалом.	Випорожнення і блювотиння хворих для лабораторного дослідження слід за­бирати ще до по­чатку лікування антибіотиками. Усю роботу медсестра здійснює у проти­чумному костюмі полегшеного типу. Транспортують матеріал на служ­бовому транспорті із супроводжуючим.