Кишкові інфекції

Хвороби, що належать до цієї групи інфекцій, мають різноманітні клінічні прояви і висліди. Однак, усіх їх об’єднує переважна локалізація збудників у травному каналі та виділення їх з калом. Найчастішими факторами передачі є харчові продукти, вода, брудні руки, комахи, побутові речі (мал. 1).

			Харчовий шлях передачі (молоко, молокопро­дукти, овочі, фрукти, м’ясо, риба та ін.)
			Водний шлях передачі (вода відкритих во­дойм, колодязів, водо­гонів та ін.)

Контактно-побутовий шлях передачі (дверні ручки, вимика­чі, предмети домаш­нього вжитку, рушни­ки, посуд, руки)

Мал. 1. Реалізація механізму передачі при кишкових інфекціях.

г

Значна роль у розповсюдженні збудників цих хвороб належить мухам (мал. 2), оскільки вони є механічними переносниками хвороботворних агентів і живляться як продуктами їжі людини, так і різними покидьками. Звичайним місцем, куди мухи відкладають яйця, є гниючі продукти, кухонні залишки, гній, фекалії людини тощо. За один раз муха відкладає до 160 яєць. При сприятливих умовах за добу з яєць виходять личинки, які через 1-2 тиж. заляльковуються, і ще через 1-2 тиж. з лялечки виходить доросла муха. Весь розвиток від яйця до мухи відбувається приблизно протягом місяця.

Необхідним профілактичним заходом при кишкових інфекціях є ізоляція хворих (у стаціонарі  за певних клініко-епідеміологічних показань, чи вдома), а також санація носіїв збудників.

Враховуючи фекально-оральний механізм передачі, особливого значення набувають дії, спрямовані на розрив цього механізму. Основними серед них є санітарно-гігієнічні заходи щодо запобігання забрудненню об’єктів довкілля.

Мал. 2. Хатня муха (а), її яйця (б), личинки (в) і лялечка (г).

г

в

б

а

Імунізація проти багатьох інфекційних хвороб цієї групи на сьогодні не відома або розроблена недостатньо. Використовуються донорський імуноглобулін (гепатит А), створено окремі вакцини (поліомієлітну, бруцельозну, черевнотифозну, сальмонельозну, холерну і ряд інших), однак більшість з них малоефективна і тому має другорядне значення.

Важливою умовою для запобігання кишковим інфекціям є епідеміологічний нагляд. Це система безперервного збору даних про захворюваність, епідеміологічного аналізу та обстеження, контролю за ефективністю профілактичних і протиепідемічних заходів. При такому нагляді постійно співпрацюють спеціалісти епідеміологічного і санітарного відділів санепідемстанції. Санітарним лікарям належить провідна роль у зборі й аналізі інформації про умови довкілля та його санітарно-гігієнічний стан, якість харчових продуктів і води. Епідеміологи стежать за захворюваністю й носійством. Систематично здійснюється епідеміологічний аналіз. Оперативний епіданаліз включає в себе контроль за виконанням запланованих протиепідемічних заходів, станом епідемічно важливих об’єктів, оцінку соціальних і природних чинників, що мають визначальний вплив на епідемічний процес. Поточний аналіз полягає у вивченні випадків захворювань і визначенні інтенсивності епідемічного процесу. Отримана інформація порівнюється з такими ж даними за минулі роки, на основі чого прогнозується рівень захворюваності, а також визначається об’єм і черговість профілактичних заходів.