43.Дискреційна і недискриційна фіскальна політика,

Дискреционная - государство сознательно регулирует расходы и налоги, преследуя определенную цель.

Введем упрощения:

1.чистый экспорт равен 0. Импорт равен экспорту

2.правительственные расходы не будут вызывать сдвигов графиков потребления и инвестиций;

3.налоги формируются за счет домашних хозяйств (подоходный налог), чтобы выяснить влияние налогов на доходы;

4.независимо от ЧНП правительство получает фиксированные суммы налогов;

5.экономика находится на кейнсианским отрезке совокупного предложения (уровень цен постоянен);

6.фискальная политика оказывает воздействие на факторы спроса.

Равновесие ЧНП при гос. расходах (G)

Существуют 2 модели

Гос. расходы стимулируют развитие производства и увеличение ЧНП.

Равновесие ЧНП и налоги

ЧНП снижается с введением налогов.

Недискреционная политика и встроенный стабилизатор (гафик выше):

Встроенная стабильность возникает в связи с тем, сто в реальности налоговая система варьируется пропорционально увеличению ЧНП. Налоги будут увеличиваться при увеличении ЧНП и наоборот (прогрессивная ставка налога).

44. Фіскальна політика і держбюджет: бюджет.Дефіцит, концепції збалансування держбюджету, джерела дефіцит.Фінансування.

Вплив фіск.політики на економіку здійсн.через держбюджет. Між фіск.політикою і держбюджетом існує пряма і зворотна залежність. З одного боку, держбюджет визначає можливості фіск.політики, з іншого – фіск.політика впливає на стан держбюджету. Бюджетна діяльність держави має бути різною залежно від фази екон.циклу. так, під час скорочення вир-ва доцільною є стимулювала фіск.політика, яка викликає бюджет.дефіцит або збільшує його рівень. Бюджет.дефіцит – величина, на яку держ.закупки перевищують чисті податки. Під час інфляц.зростання ефективною є стримуюча фіск.політика, яка викликає скорочення бюджет.дефіциту або виникнення бюджету з надлишком. Стан держбюджетувизн.за допомогою бюджетного сальдо (BS): BS=T-G. Існує фактичне, потенційне і циклічне бюджетне сальдо. Розрізняють три концепції збалансування держбюджету: 1)на щорічній основі (держ.витрати повинні вирівнюватись з доходами в межах року); 2)на цикл.основі (бюджет повинен балансуватися не щорічно, а в межах екон.циклу); 3)концепція функціональних фінансів (бюджетна ф-ція фіск.політики повинна бути підпорядкована стабілізаційній). Держава передбачає три джерела дефіцитного фінансування: 1) вн.позички. В цьому випадку уряд продає держ.цінні папери, і за рахунок виручки від їх реалізації отримує необхідні кошти в борг; 2) зовн.позички; 3) грош.кредитна емісія (Нацбанк випускає нові гроші, які не забезпечені зростанням товар.маси, і за допомогою певного кредитного механізму фінансує уряд).

45.Зростання податків і держ. Бюдж.

Прихильники теорії вважають, що податковий механізм може впливати й на сукупну пропозицію. На їх думку, збільшення податків викликає інфляцію витрати через зростання середніх витрат на вир-во продукції. Крім того, при збільшенні податків на доходи домогосподарств зменшуються стимули до праці, а зростання податків на прибуток зменшує привабливість інвестиційних проектів, що скорочує сукупну пропозицію. Вони пов’язували стагфляцію з надмірним рівнем оподаткування і виступали за зниження податкового тиску на ек-ку. Пропонують відмовитися від сис-ми прогресивного оподаткування, знизити податкові ставки на підпр-во, на з/п, дивіденди. На їх думку, зниження податків збільшить безподатковий доход і заощадження, знизить рівень %-ставки, внаслідок чого зростуть нагромадження та інвестиції, зниження податків на з/п- стимули до праці.

Оскільки зниження податків веде до скорочення бюджетних доходів, вони пропонують інакше вирішити проблему бюджетного дефіциту: зменшити соц програми, скоротити апарат держ упр-ня, відмовитися від малоефективних держ витрат. За цією теорією зниження податків викличе зростання реального ВВП як податкової бази, що поряд зі зниженням держ витрат забезпечить збалансування держбюджету.

Теорія раціональних очікувань (сер 70-х рр в умовах стагфляції)

Виходять з того, що ек. суб’єкти спроможні діяти раціонально. Аналізуючи ек. ситуацію, вони здатні визначити майбутні зміни. Інакше, ек. суб'єкти настільки раціональні, що можуть у своїх прогнозах враховувати не лише минулий досвід, а й майбутні зміни в ек. кон’юктурі, в тому числі і зміни в ек. пол-ці держави. Володіючи здатністю передбачати майбутні зміни в ек-ці, вони спроможні приймати такі рішення, які найбільшою мірою відповідають їх інтересам. Саморегулююча здатність ек.суб’єктів до рац. дій може бути реалізована практично лише через ринковий механізм, тб без держ втручання. Тому вони виходять з передумови, що всі ринки є високо конкурентними. На таких ринках з/п і ціни високоеластичні одночасно як у напрямі зниження, так і в напрямі зростання. На їх думку, нова інформація, яку одержують ек суб’єкти швидко відбивається на співвідношенні попиту та пропозиції висококонкурентних ринків і завдяки цьому рівноважні параметри ек-ки швидко відновлюються за умови повної зайнятості. Згідно теорії, крива сукупної пропозиції має вигляд вертикальної лінії, яка бере свій початок у точці потенційного ВВП. Раціональні очікування ек суб’єктів виключають можливість виникнення короткострокової сукупнох пропозиції, а існує лише сукупна пропозиція на рівні потенційного ВВП. Звідси висновок: стимулююча пол-ка держави викликає лише прискорення інфляції і зовсім не впливає на рівень вир-ва та безробіття, Тому вона має 2 уразливі елементи: спроможність ек суб’єктів досить правильно передбачати майбутні зміни в ек-ці та ек. пол-ці держави суперечить дійсності; а також насправді переважна більшість ринків не є чисто конкурентними.