Діагностика темпераменту

Найпростіша діагностика темпераменту, посильна педагогу, запропонована

Є. Жариковим та Є. Крушельницьким. Йдеться про темпераментну структуру, яка включає всі типи. Щоб її визначити, учням пропонується висловити свою згоду (високі бали) або не­згоду (низькі бали) з наведеними тверджен­нями. Система оцінок від 1 до 10.

1. Перед важливою подією я помітно не­рвую.

2. Я працюю нерівномірно, ривками.

3. Я швидко переключаюся з однієї спра­ви на іншу.

4. Якщо потрібно, я вмію спокійно чека­ти.

5. Мені потрібні співчуття і підтримка, особливо у разі невдач і труднощів.

6. З ровесниками я нестриманий і дратів­ливий.

7. Я не вагаючись роблю вибір.

8. Я добре володію своїми емоціями.

Підрахуйте частку кожного темпераменту у вас за формулою: М= 14-5; Х=2+б; С= 3+7; Ф= 4+8.

Відповідні символи запишіть у порядку зменшення. Символи з однаковими значен­нями пишіть один за одним. Ви отримали так звану пріоритетну формулу, наприклад, МХСФ. Таку людину характеризують пе­редусім меланхолійні риси, тому умовно її можна назвати меланхоліком.

Характер

Мета: розкрити сутність характеру, риси та структуру характеру; з'ясувати поняття «акцентуація характеру», навчити виявити тип акцентуації.

У психології характер означає сукупність стійких індивідуальних особливостей особис­тості, що складаються і виявляються в діяль­ності та спілкуванні, зумовлюючи типові для неї способи поведінки.

Знання характеру людини дозволяє знач­ною мірою передбачати і коригувати очіку­вані дії та вчинки.

Характер формується протягом усього життя людини. Велику роль у ньому віді­грають суспільні умови і конкретні життєві обставини, природні якості та результати діяльності особистості. Безпосереднє фор­мування характеру відбувається в різних за рівнем розвитку групах (сім'я, клас, спор­тивна команда). Залежно від того, яка група для учня є референтною, відповідні риси ха­рактеру розвиватимуться і в нього. Характер людини проявляється у:

1. ставленні до людей (можна вио­кремити такі риси, як комунікабель­ність — замкненість, правдивість — брех­ливість);

2. ставленні до справи (відповідаль­ність — недобросовісність, працелюбність — лінощі);

3. ставленні до себе (скромність — само­закоханість, гордість — пригніченість);

4. ставленні до власності (щедрість — скупість, акуратність — неохайність).

Загалом немає абсолютної, універсальної класифікації характерів, поділу їх на типи. Є близько 1500 назв рис характеру у словнику, і кожна з них має різний кількісний ступінь вираження.

Надмірне вираження окремих рис харак­теру називають акцентуацією. У деяких дітей риси характеру загострені (акцентуйовані), що призводить до конфліктів та нервових зривів. Акцентуація — не хвороба, вона про­являється лише у певних ситуаціях.

Найпростіший спосіб виявлення акценту­ації, що не потребує спеціальної психологіч­ної підготовки, — пропонований тест. Його результати дозволяють робити висновки про схильність до певної акцентуації, а глибшу діагностику і більш обґрунтовані висновки має робити психолог.