Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Комунальний вищий навчальний заклад

« Запорізький педагогічний коледж»

Запорізької обласної ради

Методичний посібник

«Діагностика та розвиток психічних якостей школярів»

Запоріжжя – 2012 р.

Укладач: Бикова Т.Б., викладач вищої кваліфікаційної категорії КВНЗ « Запорізького педагогічного коледжу» ЗОР

Розглянуто і схвалено цикловою комісією викладачів шкільної педагогіки і психології КВНЗ «Запорізького педагогічного коледжу» ЗОР

Протокол №_____від ___________________

Голова циклової комісії ________ Іщенко І.В.

Важливою складовою роботи з учнями є психолого-педагогічна діагностика. Без вивчення різних сторін особистості учня, його пізнавальної, емоційно-вольової сфери, особливостей спілкування та навчальної діяльності, закономірностей розвитку колективу неможливо спланувати і проводити грамотну виховну та навчальну роботу. Посібник «Діагностико-корекційна робота зі школярами» має за мету допомогти педагогічному працівникові, психологу в діагностиці та корекції особистості учня. У ньому зібрані й систематизовані матеріали з характеристики та розвитку різних сторін учнівської індивідуальності (пізнавальні процеси, емоційно-вольова сфера, темперамент, характер, здібності). Матеріал дібраний і систематизований таким чином, що на кожну виділену рису індивідуальності школяра дано коротку психолого-педагогічну інформацію з наукової літератури, а також запропоновано один із варіантів діагностики, виділено шляхи корекції тих якостей, які піддаються педагогічним впливам.

УВАГА

Мета: ознайомити учнів із видами та властивостями уваги, за допомогою запропонованих завдань допомогти дізнатися про індивідуальні особливості властивостей уваги, запропонувати ігри на поліпшення уваги, проаналізувати прийоми, що сприяють розвитку уваги.

Вступне слово

Увага – це спрямованість і зосередженість свідомості на певному предметі, явищі або діяльності (таблиця 1).

Види уваги та їхня порівняльна характеристика

Види уваги	Умови виникнення	Основні характеристики
Мимовільна	Дія сильного, контрастного або значущого подразника, що викликає емоційний відгук	Мимовільність, легкість виникнення й переключення
Довільна	Постановка мети (завдання)	Спрямованість відповідно до завдання. Вимагає вольових зусиль, втомлює
Післядовільна	Входження в діяльність і виникнення у зв’язку з цим інтересу	Зберігається цілеспрямованість, знімається напруження

Властивості уваги

Концентрація (зосередженість). Поринання учня в роботу настільки, що він нічого іншого не помічає, пов’язане з концентрацією уваги.

Ю. Бондарев у романі «Вибір» так описав стійкість уваги свого героя: «… телефон тріскотів дарма, кроки в коридорі наближалися і віддалялися, стукіт у двері лунав і вимогливим напором,і вкрадливим пошкрябуванням. Васильєв не відповідав, він просто не чув цього, зайнятий улюбленою, головною справою свого життя…»

Ступінь зосередженості уваги на об’єкті називається концентрацією уваги.

Обсяг. Якщо на мить показати плакат із зображеними на ньому предметами, цифрами або літерами, то одні люди зуміють назвати більше цих об’єктів, інші-менше. У перших обсяг уваги більший, проте він може і змінюватися. Так, якщо сприймані об’єкти певною мірою пов’язані один з одним, то кількість об’єктів, які помітить людина, буде більшою.

Кількість об’єктів, що можуть бути охоплені увагою одночасно, називається обсягом уваги.

Переключення. Під час діяльності людині час­то доводиться переключати свою увагу з одного об'єкта, дії на інші. Успішність переключення залежить від деталей попередньої та нової діяль­ності і від особливостей людини. Якщо поперед­ня робота виконувалася з інтересом, а наступна діяльність його не викликає, то переключення буде важким. Якщо навпаки, особа охоче береть­ся за справу, то й увага її буде переключатися легко.

Наприклад, переривати читання цікавої книж­ки й почати виконувати домашнє завдання на­багато складніше, ніж навпаки.

Навмисне перенесення уваги з одного об'єк­та на інший називається переключенням уваги.

Розподіл. Часто доводиться зосереджувати увагу не на одному об'єкті, а на кількох і вико­нувати одночасно дві-три дії. Учень на уроці за­писує пояснення вчителя, при цьому він повинен розподіляти увагу, оскільки потрібно одночасно записувати сказану вчителем фразу і слухати, що він говорить далі. Так, граючи у футбол, гравець повинен стежити за переміщенням своїх суперників, партнерів по команді, бачити поло­ження воротаря чужої команди, володіючи при цьому м'ячем. Це також є прикладом розподілу уваги.

У розподілі уваги велике значення має достат­нє знання хоча б однієї з тих дій, які доводиться виконувати одночасно.

Можливість утримувати у сфері уваги кіль­ка об'єктів паралельно називається розподілом уваги.

Стійкість. Вона є важливою властивістю уваги, завдяки якій людина може тривалий час зали­шатися зосередженою на певному предметі або дії. Тривалість зосередження уваги на об'єкті називається стійкістю.

Цікаво відзначити, що дослідження Б. Теп­лова, В. Небиліцина показали, що якість уваги залежить від властивостей нервової системи лю­дини. Установлено, що людям зі слабкою нерво­вою системою додаткові подразники заважають зосередитися, а із сильною — навіть підвищують концентрацію уваги.

Стійкість уваги, як і інші властивості, має здатність розвиватися. Якщо діти у 3 роки відволікаються за 10 хвилин у середньому 4 рази, то діти 5-6 років – лише 1 раз. В учнів 1-го класу максимальна стійкість уваги має місце протягом перших 45 хвилин шкільного дня, у друго- і третьокласників її пік припадає на другий і третій уроки, у п’ятому і старших класах – на другий – четвертий (за О. Єрмолаєвим). Стійкість уваги у підлітковому віці залежить від багатьох чинників, передусім від майстерності вчителя, який не лише викликає, а й довгий час зберігає пізнавальний інтерес. Тривале збереження інтересу і стійкість уваги перебувають у безпосередній залежності одне від одного.

Є люди, у яких пік зосередження уваги, її найвищої продуктивності незалежно від віку припадає на ранковий («жайворонки») або вечірній («сови») час. Оскільки, на думку гігієністів, ці стадії мають фізіологічну природу, вони погано коригуються за допомогою виховних заходів. Слід ураховувати ці особливості в індивідуальній роботі з учнями.