4.4. Нормування метеорологічних умов

Нормуються оптимальні та допустимі температури повітря,

відносна вологість і швидкість руху повітря для робочої зони

виробничих приміщень з урахуванням постійних і непостійних

робочих місць. Норми враховують наступні параметри.

Пору року:

• холодний період (сезон) із середньодобовою температурою

зовнішнього повітря нижче +10°С;

• теплий період із середньодобовою температурою +10°С і

вище.

Категорії робіт.

Усі роботи поділяються за витратами енергії на наступні три

категорії:

а. легкі фізичні роботи (категорії Іа, І6):

б. фізичні роботи середньої важкості (категорії ІІа, ІІб)

в. категорія важких фізичних робіт (категорія III).

Оптимальні мікрокліматичні умови - сполучення

параметрів мікроклімату, які при тривалому і систематичному

впливі на людину забезпечують збереження нормального

функціонального і теплового стану організму без напруження

реакцій терморегуляції. Вони забезпечують відчуття теплового

комфорту і створюють передумови для високого рівня

працездатності.

Допустимі мікрокліматичні умови - сполучення параметрів

мікроклімату, які при тривалому і систематичному впливі на

людину можуть викликати такі тимчасові зміни функціонального

і теплового стану організму, що не виходять за межі

фізіологічних пристосувальних можливостей. При цьому не

виникає ушкоджень чи порушень стану здоров'я, але можуть

спостерігатися дискомфортні теплові відчуття, погіршення

самопочуття і зниження працездатності.

У виробничих приміщеннях, де з технічних чи економічних

причин неможливо забезпечити допустимі нормативні показники

мікроклімату (таблиця 4), мають передбачатися заходи щодо

захисту працюючих від перегрівання чи охолодження.

4.5. Захист організму від променистої енергії

Щодо людини джерелами випромінювання можуть бути всі

випромінюючі поверхні виробничого середовища, що мають

температуру понад +36...37°С. Що більша різниця температур

поверхонь випромінюючих та тих, що опромінюються, то

інтенсивнішим є опромінення.

Установлено, що близько 60% усього тепла, що

втрачається, поширюється в навколишньому середовищі

шляхом інфрачервоного випромінювання (ІЧ-

випромінювання).

Довжина хвилі ІЧ-променів зумовлює різну глибину їх

проникнення, у зв'язку з чим ІЧ-хвилі розділяють на три зони.

Зона А (при  = 0,76...1,4 мкм, короткохвильові). Промені

поглинаються шаром дерми, підшкірною жировою клітковиною,

кров'ю, кришталиком ока. Під їхньою дією розігрівається шкіра,

підсилюється обмін речовин, змінюється склад крові і стан

центральної нервової та серцево-судинної систем, підвищується

температура тіла (до +40...41°С) і підсилюється потовиділення;

може відбутися тепловий удар із наступною втратою свідомості;

розігрівається кришталик, що може призвести до його

помутніння (катаракта).

Зона В (=1,4...3,0 мкм, довгохвильові). Промені

поглинаються шаром епідерміса, слизистою рідиною і рогівкою

ока. Під їхньою дією з'являються патологічні зміни очей:

кон'юнктивіти, помутніння рогівки, опік сітківки, «снігова»

сліпота.

Зона С (при >3 мкм, довгохвильові). Дія цих променів є

аналогічною дії променів зони В.

На виробництві найчастіше спостерігаються ІЧ-промені з

довжиною хвилі 0,763 мкм.

Інтенсивність теплового опромінення працівників від

нагрітих поверхонь технологічного устаткування,

освітлювальних приладів, інсоляція на постійному і

непостійному робочих місцях не повинна перевищувати: 35

Вт/м2 при опроміненні 50 % і більше поверхні тіла; 70 Вт/м2 -

при площі поверхні, що опромінюється, від 25 до 50 %; 100

Вт/м2 - при опроміненні менш ніж 25 % поверхні тіла.

Інтенсивність теплового опромінення працівників від

відкритих джерел (нагрітий метал, скло, «відкрите» полум'я та

ін.) не повинна перевищувати 140 Вт/м2, при цьому опромінення

має зазнавати менше 25% поверхні тіла і обов'язковим є

використання засобів індивідуального захисту обличчя й очей.

Із метою збереження балансу в організмі людини під час

роботи й, отже, повної працездатності в цих виробничих умовах

для захисту людини від променистої енергії застосовують такі

способи захисту:

• теплоізоляцію гарячих поверхонь (температура на поверхні

теплоізоляції не повинна перевищувати 45°С);

• охолодження теплоізолюючих поверхонь (водою);

• екранування джерел випромінювання (за принципом дії

екрани діляться на тепловідбиваючі та тепловідвідні, вони

можуть бути непрозорими, напівпрозорими і прозорими);

• повітряне душування;

• засоби індивідуального захисту;

• організація раціонального теплового режиму праці та

відпочинку, тощо.

Крім названого, проводять лікувально-профілактичні заходи,

попередні медичні огляди та медогляди з метою попередження, а

також ранньої діагностики захворювань у працівників.