3.4. Показники тяжкості та напруженості праці.

Критерієм фізичного навантаження на організм людини в

процесі праці є важкість праці, а критерієм навантаження на

нервову систему є напруженість праці.

Важкість праці – характеристика трудової діяльності

людини, яка визначає ступінь залучення до роботи м’язів:

відображає фізіологічні витрати внаслідок фізичного

навантаження.

Фізична важкість визначається робочим положенням,

характером робочих рухів, ступенем напруженості фізіологічних

функцій, процесом зниження витривалості, завантаженістю

робочого дня.

Напруженість праці – характеристика трудового процесу,

яка відображає навантаження переважно на нервову систему.

Напруженість праці визначається ступенем складності

завдання, характером виконуваної роботи, сенсорним

навантаженням (зорові, слухові аналізатори); емоційним

навантаженням, монотонністю навантаження, щільністю

робочого дня. Щоб дати оцінку відповідності праці біологічним

можливостям організму людини та оцінити ступінь потенціальної

небезпеки психофізіологічних чинників для працівника, треба

мати кількісну характеристику небезпечних чинників на

робочому місці і еталон для порівняння, визначений як безпечний

рівень чинників. Таким еталоном є гігієнічні нормативи, які

являють собою кількісні показники, що характеризують

оптимальні чи допустимі рівні важкості та напруженості праці

(“Гігієнічна класифікація за показниками шкідливості

інебезпечності факторів виробничого середовища, важкості та

напруженості трудового процесу від 31.12.1997 р., №382,

затверджено Міністерством охорони здоров'я України).

3.5. Характеристики небезпечних психофізіологічних та

шкідливих чинників

До небезпечних психофізіологічних та шкідливих

виробничих чинників належать фізичні (статичні, динамічні та

гіподинамічні) і нервово-психічні перевантаження (розумове,

зорове, емоційне).

Надмірні фізичні та нервово-психічні перевантаження

зумовлюють зміни у фізіологічному та психічному станах

працівника, приводять до розвитку втоми і перевтоми.

Втома – це сукупність тимчасових змін у фізіологічному та

психічному стані людини, які появляються внаслідок напруженої

і тривалої праці і призводять до погіршення її кількісних і якісник

показників, нещасних випадків. Втома буває загальною,

локальною, розумовою фізичною, зоровою, м’язовою тощо.

Перевтома – це сукупність стійких несприятливих для

здоров’я працівників функціональних зрушень в організмі, які

виникають внаслідок накопичення втоми.

Основною відмінністю втоми від перевтоми є зворотність

зрушень при втомі і неповна зворотність при перевтомі.

Проявами перевтоми є головний біль, підвищена стомлюваність,

дратівливість, нервозність, порушення сну, а також такі

захворювання як вегето-судинна дистонія, гіпертонія, виразкова

хвороба, ішемічна хвороба серця тощо.

Втома характеризується фізіологічними і психічними

показниками її розвитку.

Фізіологічними показниками розвитку втоми є

артеріальний кров’яний тиск, частота пульсу, зміни у складі

крові.

Психічними показниками розвитку втоми є: погіршення

сприйнятливості подразників, зменшення здатності

концентрувати увагу, свідомо її регулювати, посилення

мимовільної уваги до побічних подразників, які відволікають від

трудового процесу; погіршення запам’ятовування, сповільнення

мислення, поява депресивних станів, збільшення часу реакцій на

подразники, зміни гостроти слуху і зору.

Втома буває фізичною та розумовою.

Особливістью фізичної праці є те, що вона викликає фізичне

напруження організму при виконанні роботи. При сильному

напруженні продовження роботи стає неможливим і виконання її

автоматично припиняється, а організм одразу ж переходить у

фазу відновлення працездатності. Відновлення сил іде інтенсивно

і у порівняно короткий час.

Розумова праця не має чітких меж між напруженням

організму і переходом у фазу відновлення. Відновлювані процеси

після розумової праці відбуваються повільніше, ніж при фізичній.

Несприятливі порушення в організмі працівника часто не

ліквідовуються повністю, а акумулюються, переходячи в

хронічну втому, або перевтому та різні захворювання. Втома

породжує у працівників стан, який призводить до помилок в

роботі, небезпечним ситуаціям і нещасним випадкам. Кожному

четвертому нещасному випадку передує явно виражена

перевтома.

Виробнича втома, як наслідок впливу на організм

працівника трудових навантажень і умов виробничого

середовища, в першу чергу, відіграє захисну роль і стимулює

відновлювальні процеси. Тому заходи по запобіганню втоми не

мають за мету ліквідувати це явище. Вони спрямовані на

віддалення у часі розвитку втоми та недопущення глибоких

стадій втоми і перевтоми працівників, прискорення відновлення

сил і працездатності.

Боротьба з втомою зводиться до:

 покращення санітарно-гігієнічних умов виробництва

(ліквідації заруднення повітря, шуму, вібрації,

раціонального освітлення тощо).

 професіонального відбору, оптимальної організаціі

робочого місця, правильного вибору робочого положення,

ритму роботи, раціоналізації трудового процесу тощо.

Стрес – це стан психічної напруженості, викликаний

небезпеками, які виникають у людини при вирішенні важливої

для неї задачі.

За останні роки психоемоційний стрес став глобальною

проблемою виживання людства. Це підтверджується значною

увагою до проблем стресу на міжнародному рівні.

Стрес характеризують як захисне явище, як вісник

захворювання, як причину порушень низки життєво важливих

функцій. Він характеризується зростанням активності мозку,

підвищенням частоти серцебиття, ростом потоку крові,

розширенням кровоносних судин то що. Стрес є не лише

доцільною захисною реакцією організму людини але й

механізмом, який сприяє успіхові трудової діяльності в умовах

перешкод, труднощів і небезпек. Проте стрес позитивно впливає

на результати праці лише доти, доки не перевищено певний

критичний рівень. При перевищенні цього рівня розвивається

процес гіпермобілізації, який викликає порушення механізмів

саморегуляції та погіршення результатів трудової діяльності аж

до її зриву.

Стрес, який перевищує критичний рівень називається

дистресом. Стресові впливи можуть стати причиною виникнення

фізіологічних і психологічних змін, які призводять до

небезпечних ситуацій та нещасних випадків.

Сильним стресом, який впливає на стан працівника та

можливість виникнення небезпечних ситуацій є моббінг.

Моббінг- це “війна “ на робочому місці, що призводить до

виникнення у працівників стресового стану. Працівники

реагують на моббінг фізіологічними та психічними розладами, а

інколи він веде до травмування й самовбивств.

Основні причини моббінгу:

 процес постійної модернізації виробництва, який викливає

концентрацію сил і уваги в процесі праці, що зумовлює високу

прдуктивність праці і , як наслідок соціальну незахищеність

працюючого;

 страх втрати робочого місця;

 психологічний терор, зумовлений заздрістю і

марнославством. Це створює негативний виробничий клімат,

впливає на продуктивність праці, безпечність умов праці.

 нудьга на роботі, коли процес праці не вимагає творчих

зусиль.

Для профілактики, попередження і реабілітації наслідків

психоемоційного стресу рекомендується застосовувати вправи

(психотерапію, фізичні, водні процедури), масаж, адекватне

харчування, вітаміни, релаксуючу музику тощо.