Діяльність радянських партизанських загонів і підпілля.

У 1943 р. антигітлерівська підпільно-партизанська боротьба в Україні досягла найвищої напруги. Незважаючи на тяжкі втрати, чисельність радянських партизанських загонів зростала. У квітні 1943 р. ті з них, які були зв'язані з Українським штабом партизанського руху, ЦК КП(б)У і розвідувальними органами Червоної армії, налічували 29,5 тис. чол., а 1 січня 1944 р. — 58,5 тис. чол.

1943 р. - рік глибоких рейдів радянських партизанських з'єднань на Правобережжя. Рейди планувались у Центральному штабі партизанського руху і, крім суто воєнних цілей, передбачали нейтралізацію вплину на цій території ОУН та її збройних формувань. Це були добре підготовлені операції, котрі забезпечувалися озброєнням, зв'язком, пропагандистськими матеріалами, продовольством, мінерами, вибухівкою тощо.

12 червня 1943 р. у рейд по західних областях України (Карпатський рейд) вирушило партизанське з'єднання під командуванням С. Ковпака. Воно успішно виконало завдання по виведенню з ладу нафтопромислів. Проти ковпаківців було кинуто великі сили окупантів. Партизани кілька разів виходили з оточення, але зазнали великих втрат. На початку жовтня 1943 р. з'єднання, розділившись на групи, намагалися покинути Західну Україну. Частину ковпаківців перехопили в Галичині й на Волині війська УПА. Решта з великими труднощами зібралася в наміченому пункті на Житомирщині.

Одним з найважливіших напрямів діяльності партизанського загону було руйнування шляхів сполучення, насамперед залізниць, мостів, нищення залізничних ешелонів, які перевозили на фронт живу силу й техніку. Під час Курської битви Центральний штаб партизанського руху наказав партизанським загонам здійснити широкомасштабну операцію під кодовою назвою «рейкова війна». Всі зусилля партизанських сил, підпорядкованих Москві, зосередилися на блокаді залізничних шляхів в окупованих районах. Внаслідок цієї операції на деяких магістралях рух було блоковано. Війська противника втратили сотні воєнних ешелонів. Це було відчутною допомогою регулярним частинам Червоної армії, що вели виснажливі бої з гітлерівцями.

У партизанських загонах України діяли сотні професійних розвідників. Серед найвідоміших — М. Кузнєцов з особливого розвідувального загону Д. Медведєва. Як і деякі інші операції, розвідку партизани вели спільно з підпільниками. Вони добували цінну інформацію про розташування й чисельність ворожих військ, штабів, аеродромів, їх передислокації. Радянські партизани, наприклад, встановили розташування ставки Гітлера в районі Вінниці, зуміли добути документи про підготовку наступу німецьких військ під Курськом. Лише в 1943 р. через Український штаб партизанського руху армія одержала 1260 агентурних донесень. Боротьба радянських партизанів і підпільників у тилу німецьких військ була важливим фактором, що забезпечував успішне просування Червоної армії. За підрахунками сучасних істориків, загальна кількість осіб, які перебували у різні роки війни в партизанах і підпіллі в Україні (крім бійців УПА), становила приблизно 180-220 тис. чол. 29 учасників радянського підпілля і партизанського руху відзначені званням Героя Радянського Союзу.

У боях з переважаючими силами гітлерівців і допоміжною поліцією партизанські загони не лише зазнавали втрат і поразок, а й виснажували війська окупантів.