Мобілізаційні заходи 1942-1943 рр., їх особливості та наслідки.

У перші ж дні вигнання гітлерівців в українських містах і селах розгорталися мобілізаційні заходи, що було необхідним в умовах продовження війни. Населення здебільшого це розуміло. Але, як і всі інші заходи воєнного часу, мобілізація провадилася надзвичайно жорстокими методами. Нашвидкуруч мобілізованих юнаків і чоловіків (непідготовлених, часто беззбройних: одна гвинтівка на 5-10 чоловік, необмундированих) у складі так званих проривних груп тисячами кидали в атаку під прицільний вогонь противника. Як правило, це відбувалося без обов'язкової артилерійської підготовки чи бомбардування передових позицій німецьких військ. Просування цих груп забезпечували спеціально створені загороджувальні загони (сумнозвісні «загородзагони»), які розстрілювали всіх, хто відмовлявся йти в атаку або відступав.

Такі методи застосовувалися на всіх фронтах - від Льодовитого океану до Чорного моря. Після закінчення війни про це відверто писало багато учасників. Відомий радянський воєначальник генерал армії М. Ляшенко згадував: «У тій війні було багато смертей, нічим не виправданих. Траплялися воєначальники і командири, які прагнули досягти успіху за будь-яку ціну». Особлива схильність до тактики передових проривних груп в Україні диктувалась специфічними мотивами. В очах багатьох командирів і комісарів українці були потенційними зрадниками, котрих слід «провчити», примусити «спокутувати кров'ю ганьбу перебування в окупації». Все це виливалось у прагнення поставити спішно мобілізованих жителів окупованих районів України у виняткові умови, щораз кидаючи їх у самісіньке пекло війни. Український письменник Анатолій Дімаров, згадуючи один з воєнних епізодів, свідком якого був, писав: «Не забуду, поки й житиму, одну таку атаку взимку сорок третього року, вже коли наші війська визволяли Донбас. Німець засів за цегляними мурами металургійного комбінату, понад водосховищем, і полковник та його комісар не придумали нічого кращого, як кинути в атаку кількасот новобранців, яких не встигли ще й обмундирувати та як слід озброїти. Вони висипали на лід величезним натовпом, і німці, підпустивши їх майже впритул, викосили до ноги. Вся крига стала криваво-чорною від трупів».

Масові мобілізації супроводжувалися насильницьким вилученням у населення хліба та інших продуктів, які ще збереглися після нацистських військ. Населення, особливо сільське, після вигнання фашистів залишалося на межі виживання.

«...Погано здали ми Гітлерові проклятому свою Україну і звільняємо людей погано. Ми забули, що ми трохи винні перед звільненими, а ми вважаємо їх другорядними, винними перед нами, «дезертиро-оточенцями — пристосуванцями», — так писав про ставлення радянських верхів до українського населення О. Довженко.

Боротьба з ворогом на окупованій території.

Систематичні бойові дії УПА розгорнула наприкінці 1942 - на початку 1943 р. В її складі вже були добре навчені та озброєні загони, здатні виконувати складні завдання. В квітні 1943 р. УПА знищила 600 гітлерівців. З боями було зайнято кілька міст і містечок Західного Полісся, звільнено в'язнів, зруйновано тюрми, воєнні та господарські об'єкти. Постійних ударів зазнавали німецькі комунікації, ОУН влаштовувала саботажі на залізницях. В липні — листопаді 1943 р. УПА провела 120 боїв, знищивши, за неповними даними, 4,5 тис. солдатів і офіцерів противника. Втрати повстанців становили 1,6 тис. бійців.

По всій Галичині були ліквідовані німецькі господарства «лігеншафти». Вже навесні 1943 р. цілі райони Волині й Полісся, а з осені 1943 р. — і Галичина, опинилися під повним або частковим контролем УПА. Тут налагоджувалася робота нової І адміністрації, служби зв'язку, охорони здоров'я, кооперації. В (серпні 1943 р. УПА видала «Розпорядження в земельній справі», відповідно до якого безземельних і малоземельних селян наділяли землею.

Окупаційне командування розгорнуло пропагандистську кампанію проти УПА, висуваючи абсурдні звинувачення в зв'язках із Москвою. «ОУН і більшовизм — це єдине, тому мусять вони бути знищені!» — писалося в одній із німецьких антиоунівських листівок.