Тема 3. Адвокатура в Україні у післяреволюційний період

(1917 рік — кінець XX ст.)

Питання, що виносяться на семінарське заняття

1. Становлення адвокатури Україні в період 1917—1921 років.

2. Колективні форми організації праці в адвокатурі кінця 20-х — середини 30-х років.

3. Положення про адвокатуру 1939 року.

4. Адвокатура в Україні в період окупації 1941—1944 років.

5. Організація та діяльність адвокатури України в післявоєнний період.

6. Адвокатура в період формування правової держави.

Запитання для перевірки знань

1. Як було організовано захист і судове представництво в перші післяреволюційні роки?

2. Адвокатура згідно з положенням про адвокатуру 1922 року.

3. Коли й чому, на ваш погляд, було ліквідовано приватну адвокатську практику?

4. Які колективні форми роботи застосовувалися в адвокатській діяльності?

5. Адвокатура Україні згідно з положенням про адвокатуру СРСР 1939року.

6. Особливості організації адвокатури на західноукраїнських землях до їх возз'єднання з Українською РСР.

7. Адвокатура України згідно з Положенням про адвокатуру Української РСР 1962 року.

8. Адвокатура України згідно з Положенням про адвокатуру Української РСР 1980 року.

9. Оплата праці адвокатів у різні періоди існування адвокатури в Україні.

«

Практичні завдання

1. Доведіть, що в післяжовтневий період адвокатура України набула певних рис самостійності.

2. Порівняйте положення про адвокатуру, що діяли на Україні в різні періоди.

Методичні вказівки

Тема 4. Принципи та гарантії адвокатської діяльності

Опановуючи матеріал, присвячений принципам і гарантіям адвокатської діяльності, студент повинен пам'ятати, що вони закріплені Конституцією України, Законом України «Про адвокатуру», «Правилами адвокатської етики» та опосередковано іншими нормативними актами, наприклад, Кримінально-процесуальним кодексом України.

Адвокатура України є добровільним професійним громадським об'єднанням, покликаним, згідно з Конституцією України, сприяти захисту прав, свобод і представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм іншу юридичну допомогу.

Визначення адвокатури закріплено в Законі України «Про адвокатуру» й не може бути довільним. Засвоюючи поняття адвокатури, слід ураховувати, що кожне слово у визначенні має смислове навантаження. Студентам слід проаналізувати, чи є, на їхню думку, визначення, дане в Законі, досконалим.

Вивчаючи питання принципи адвокатської діяльності, слід пам'ятати, що адвокатура — це інститут, який функціонує в системі інших правових інститутів. Тому загальні принципи їхнього існування є спільними й притаманними як правовій державі загалом, так і всім її інститутам. Ідеться про верховенство закону, демократизм, незалежність, гуманізм.

Засади демократизму та гуманізму випливають зі ст. 1 і 3 Конституції України. Верховенство права закріплено у ст. 8 Конституції України. Ці ж самі засади знайшли своє відображення в Законі України «Про адвокатуру». Студенти повинні розуміти, що це не суперечить закріпленій у Законі України «Про адвокатуру» засаді верховенства закону. Адже, вживаючи в широкому розумінні слово «закон», ми вкладаємо в нього той самий зміст, що й у поняття «право».

Разом з тим існують засади суто адвокатської діяльності. Це, наприклад, конфіденційність, домінантність інтересів клієнтів, неприпустимість представництва клієнтів із суперечливими інтересами та інші, їх закріплено в Законі України «Про адвокатуру» та Правилах адвокатської етики.

Питання про гарантії адвокатської діяльності слід розглядати комплексно, враховуючи, що вони закріплені Законом «Про адвокатуру», передбачені Конституцією України, встановлені новими положеннями про роль адвокатів, прийнятими в серпні 1990 року, VIII Конгресом ООН по запобіганню злочинам забезпечуються Кримінальним кодексом.

Студентам варто пам'ятати, що закріплення правових гарантій адвокатської діяльності на законодавчому рівні ще недостатнє, особливо важливим є механізм їх реалізації. Тому студентам необхідно з'ясувати, чи справді адвокат має можливість на практиці реалізувати надані йому законодавством гарантії діяльності, та проаналізувати норми ст. 61-1 КПК України., які можна розглядати як порушення гарантій адвокатської діяльності на законодавчому рівні.