Тема 2. Адвокатура в Україні у дореволюційний період (1864—1917 роки)

Питання, що виносяться на семінарське заняття

1. Судове представництво як початок української адвокатури.

2. Адвокатура за польсько-литовської доби.

3. Адвокатура України за часів Гетьманщини.

4. Адвокатура й судова реформа 60-х років XIX ст.

5. Діяльність адвокатури на західноукраїнських землях.

Запитання для перевірки знань

1. Як називався інститут, що передував організаційно оформленій адвокатурі?

2. Хто виконував роль захисників за часів Київської Русі?

3. Формування адвокатури за польсько-литовської доби.

4. Що таке Литовські статути?

5. Розкрийте зміст поняття «Магдебурзьке право».

6. Адвокатура в період гетьманщини.

7. Кодекс українського права «Права, по которым судится малороссийский народ».

8. Передумови професійної адвокатської діяльності в період, що розглядається.

9. Непрофесійні захисники.

10. Оплата адвокатської праці.

11. Відповідальність адвоката.

12. Коли в Україні було запроваджено адвокатуру як правовий інститут?

13. Як називалися адвокати?

14. На які категорії поділялися повірені?

15. Діяльність присяжних повірених.

16. Діяльність приватних повірених.

17. Діяльність адвокатури в західноукраїнських землях.

Практичні завдання

1. Сформулюйте й доведіть існування принципів діяльності адвокатури в дожовтневий період.

2. Дайте порівняльну характеристику діяльності присяжних і приватних повірених.

Методичні вказівки

Тема 3. Адвокатура в Україні у післяреволюційний період (1917 рік — кінець XX ст.)

У темі розглядається досить великий і, головне, нестабільний період історії нашої держави. Це доба революцій, війн, репресій, будівництва соціалізму. Останнім у вказаній темі є період формування правової держави в Україні. На всіх цих етапах організація та діяльність адвокатури мали свої особливості.

Студентам варто проаналізувати становище адвокатури в кожному із вказаних історичних періодів і зазначити його позитивні та негативні риси.

Особливу увагу доцільно звернути на сучасний етап — етап формування правової держави. Засвоюючи тему, майбутнім фахівцям-юристам слід визначити перспективи розвитку інституту адвокатури в нових історичних умовах.

Розглядаючи процес становлення адвокатури в Україні після проголошення радянської влади, слід мати на увазі, що такі історичні умови виникли вперше в історії розвитку людства. Присяжну й приватну адвокатуру було ліквідовано. Кожному, кому виповнилося 18 років, була надана можливість бути обвинувачем або захисником у суді чи на попередньому слідстві. Це був період інтенсивного реформування адвокатури, і студентові треба вміти об'єктивно аналізувати здійснені реформи. Нормативні акти, що регулювали становлення та діяльність адвокатури, приймалися досить часто: 1918 року прийнято Постанову Народного Секретаріату «Про введення народного суду», 1919-го Радою народних комісарів України затверджено «Тимчасове положення про народні суди і революційні трибунали УСРР», 1920 року — Положення про народний суд УРСР, 1922-го — Положення про адвокатуру Української РСР.

1924 року затверджено Основи судоустрою СРСР і союзних республік, 1927-го — НКЮ запроваджено інститути стажистів і практикантів.

Спираючись на знання з історії та аналізуючи економічні й політичні передумови, що склалися в СРСР і відповідно в УРСР наприкінці 20-х — у середині 30-х років можливо дійти висновку, що ці передумови сприяли створенню найоптимальніших колективних форм роботи адвокатури. У цей період прийнято Постанову НКЮ «Про реорганізацію колегій захисників», Положення про колективні форми роботі, колегій захисників, Положення про судоустрій, Положення про форми роботи юридичних консультацій.

Положення про адвокатуру 1939 року відіграло неабияку роль у розвитку радянської адвокатури. Воно визначило завдання адвокатури, структуру, порядок прийому та виключення з колегії адвокатів, а також окреслило дисциплінарну відповідальність.

Передусім слід зосередити увагу на особливостях діяльності адвокатури в період окупації України фашистською Німеччиною: в армії, на окупованих територіях, одразу після звільнення. Для цього варто ознайомитися з основними нормативними документами того часу: Указом Президії Верховної Ради СРСР «Про військовий стан», листом НКЮ СРСР «Про призначення захисту на вимогу судів».

Значний вплив на розвиток адвокатури мало возз'єднання Закарпатської України з Радянською Україною, яке відбулося 1944 року. Народною Радою Закарпатської України 1945 року прийнято такі документи, як декрет «Про організацію роботи народної адвокатури», «Тимчасове положення про організацію та діяльність народної адвокатури», розпорядження «Про таксу адвокатів та їхніх заступників». Але після утворення Закарпатської області 24 січня 1946 року на її території було запроваджено законодавство УРСР.

Розглядаючи адвокатуру в післявоєнний період, слід мати на увазі, що її організацію та діяльність можна умовно поділити на два етапи: до прийняття Конституції УРСР 1978 року та після її прийняття і до середини 80-х років.

Після закінчення Великої Вітчизняної війни діяльність адвокатури не зазнала великих змін. Основними віхами розвитку адвокатури цього періоду були: кодифікація законодавства, що почалася на початку 50-х років, прийняття нового Положення про порядок оплати праці адвокатів 1955 року (яке діяло до квітня 1956 року), прийняття Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для адвокатів. Великий вплив на регулювання діяльності адвокатури мали прийняті в грудні 1958 року Основи законодавства про судоустрій Союзу РСР, союзних і автономних республік і Закон «Про судоустрій Української РСР». Норми цих документів знайшли своє відображення в Положенні про адвокатуру 1962 року.

З прийняттям 20 квітня 1978 року Конституції Української РСР адвокатура отримала конституційний статус. Відповідно до неї 1980 року затверджено Положення про адвокатуру УРСР, зі змістом якого студенти повинні ознайомитися.

Прийняті 1989 року Основи законодавства Союзу РСР і союзних республік про судоустрій містили деякі новели стосовно участі захисника у справі. Саме на них студенти повинні звернути увагу у процесі вивчення теми.

Після отримання Україною незалежності особливе значення для розвитку української адвокатури мали створена 1990 року Спілка адвокатів України та прийнятий 1992 року Закон України «Про адвокатуру».

Рекомендована література до теми

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. — К, 1997.

2. Конституційні акти України: 1917 — 1920: Невідомі конституції України. К., 1992.

3. Історія адвокатури України / За ред. Т. В. Варфоломєєвої, О. Д. Святоцького. — К.: Либідь, 1992.

ПЛАН СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ