20. Ратуша в Амстердамі як приклад архітектури голландського класицизму.

Голландська архітектура XVII століття відрізнялася від бельгійської архітектури більшою помірністю форм. Класицистичний початок переважав в голландській архітектурі над мальовничим, бароковим початком.

Типова Нова ратуша в Амстердамі (1648-1655) - найбільший пам'ятник XVII століття, створена голландським архітектором і художником Якобом ван Кампеном (1595-1657) - одним з провідних аріхітекторов стриманого стилю, підходив соціальному та політичному клімату Нідерландів. Ван Кампен вивчав роботи Андреа Палладіо та інших майстрів в Італії, і стояв біля витоків голландського класичного стилю. Його стиль був простим і скромним, але піддавався значному впливу, особливо в Англії.Фасад Амстердамської ратуші (зараз Королівський музей), крім цокольного поверху, розчленований на два яруси, оформлених коринфськими пілястрами. Центральний ризаліт головного фасаду завершений трикутним фронтоном. Вище - восьмигранна башточка купольна, стіни якої оброблені аркадою і колонами. У центрі споруди розташований двохсвітлий головний зал. Він перекритий напівциркульним склепінням, прикрашеним живописом, стіни облицьовані мармуром. Стиль пластичної обробки інтер'єрів будівлі ратуші пов'язаний в основному з Ренесансом.

21.Архітектура Фландрії 17-18 ст.

Землі Південних Нідерландів (нині Бельгія ) виробилися в значний культурний і мистецький осередок ще в добу середньовіччя. Практично до кінця 16 століття культура і мистецтво Фландрії було тісно пов'язане з мистецтвом Північних провінцій, що увійшли до складу Голландії. Розмежуванню і національному відокремленню сприяли події Нідерландської буржуазної революції. Архітектура Бельгії бере початок у нідерландському мистецтві. Найранішими пам'ятниками архітектури Бельгі є готичні собори в Брюсселі (12—15 ст.), Антверпені (1352—1518), Брюгге (1239—97), Мехелені. Архітектура Відродження представлена багатьма житловими й адміністративними спорудами, зокрема ратушею в Антверпені (1561—65, арх. К. Флоріса). В кінці 16 століття створюється так звана фламандська школа, що існувала до кінця 18 ст. Своєрідна архітектура Бельгії того періоду поєднала в собі пластику бароко і давно вироблені форми національної готики (будинок гільдій в Брюсселі, архітектор Г. де-Брьойна, будинок Рубенса в Антверпені, сакральні споруди архітекторів В. Кобергера, Ж. Франкара, П. Хейєнса, В. Хесіуса і Л. Фрайхербе). Фламандьске бароко в архітектурі мало значні впливи єзуїтів, які часто ініціювали створення барокових сакральних споруд чи самі виступали архітекторами. Поширення отримали тринавні базиліки з тричастинним фасадом. Будували монастирі і шпиталі, бегінажи ( приміщення для жіночих релігійних товариств), ломбарди, іноді - заміські палаци. Особливо розкішно розробляли фасади, використовуючи увесь репертуар архітектурного декору - пілястри і колони, розкреповані карнизи, трикутні і лучкові фронтони, рельєфи, волюти, вази, канделябри. Пишний декор парадного фасаду переносили і на інтер'єри, які вражали синтезом мистецтв : архітектурного декору, скульптури і живопису, останній переживав новий розквіт після 16 століття. Готичний каркас сакральних споруд був вдало інтерпретований архітекторами бароко, перетворившись на урочисті, повнокровні композиції, схильні до папетики і перебільшень. Це були справжні апофеози синтезу мистецтв. Навіть використання (нібито стриманого) класичного ордеру не заважало вкривати стіни і вівтарі кольоровим мармуром, золоченням, висіченими чи різьбленими орнаментами в супроводі динамічних композицій картин. Розкішно вбрана церква чи собор з'явилися майже в кожному великому місті, серед яких -

• церква єзуїтів, Антверпен

• церква Сен-Жан-Батіст-о-Бегінаж ( Івана Хрестителя, Брюссель, 1657-1676 )

• церква Сінт-Каролюс-Борромеускерк ( Антревпен, 1577-1637 )

• церква Сінт-Міхілскерк ( Льовен, 1601-1690 )

• церква Онзе-ліве-Фрау-ван-Хвансвейк ( Мехелен )

• базиліка Богородиці в Монтегю тощо.