58.Історизм і еклектика в XIX столітті.

Найбільш усталеними термінами, визначальними стилістичні напрями в європейській і російській архітектурі XIX ст. є історизм і еклектизм.Проблема історизму й еклектизму є теоретичною і властива не тільки розглянутого періоду. Тому при з ложении конкретного матеріалу цієї глави автор прийняв наступне трактування термінів, що будуть вживатися надалі.

Історизм як термін введений в середині XX ст. (Н. Певзнер) для визначення характерного для європейської архітектури XIX ст. звернення до різних стилів минулого (романський, готика, ренесанс). Він протистояв концепції і методам класицизму і зародився у надрах як свобода вибору стилю під впливом ідей романтіз ма і реалізму в мистецтві і літературі. Історизм в Росії найяскравіше проявився в пошуках російського стилю в творчості К. Тона, В. Гартмана, І. П. Ропета та ін [17, 58]. Для характеристики окремих напрямів історизму застосовується приставка "нео" (наприклад неоготика, неоренесанс, необароко і т. д.), загальноприйнята в сучасній літературі.

Еклектизм - термін, що вживається радянськими дослідниками [21, 18] для визначення стилю архітектури 1830-1890-х років, пов'язаного з філософією і естетикою романтизму. Головним кредо представників цього напрямку була свобода вибору історичного джерела для створення нових творів відповідно до їх призначення та ідейними уявленнями замовника і архітектора. Головна теза еклектизму рівність всіх епох в архітектурі (а не тільки класики античного світу), пове розуміння корисного і прекрасного, звернення до народної творчості як одному з джерел.

59.Еклектика й її прояви в різних країнах Західної Європи.

Еклектика (грец. еклекфьт, «вибраний, добірний», від греч. ЕклЭгщ, «вибирати, відбирати, обирати») (еклектизм, історизм) в архітектурі - напрям в архітектурі, що домінувала в Європі і Росії в 1830-і-1890-е рр.. У зарубіжній термінології носить назву - романтизм (для другої чверті XIX століття),

Строго кажучи, еклектика сама по собі не є окремим стилем, так як її особливість як раз і полягає у змішуванні різних стилів на різній основі. Досить часто в середовищі професійних архітекторів термін еклектика носить негативний характер, як напрям, не дотримується конкретних рамок стилів. З іншого боку не можна не відзначити що часом поєднання певних стилів, зроблене зі смаком і тонким чуттям, може створити унікальні твори архітектури та інтер'єрного дизайну.

Характерними рисами еклектичного стилю є, тісне сплетіння при зведенні будівлі технічних аспектів з художніми, монументальність, достаток декоративних елементів.Жан Луї Шарль Гарньє (1825 - 1898) французький архітектор епохи еклектики і історик мистецтва. Ідеолог і практик стилю боз-ар. Автор Опера Гарньє (фр. Opйra Garnier) або палац Гарньє (Palais Garnier) Будівля вважається еталоном еклектичної архітектури в стилі боз-ар.

Джон Неш (1752 - 1835) британський архітектор, найбільший представник британського ампіру («регентський стиль»), в той же час створював архітектурні споруди в стилі історизму (еклектики), такі як Королівський павільйон у Брайтоні.

Василь Григорович Кричевський (1872 - 1952) - український архітектор, художник, графік. Багато проектів зроблені в нео-українському стилі (інша назва - український архітектурний модерн). Одним з відомих є Будинок земства в Полтаві.

Костянтин Андрійович Тон (1794 - 1881) російський архітектор. Автор численних архітектурних проектів в багатьох містах Росії, придворний архітектор Миколи I, ректор Імператорської Академії мистецтв. Особливо він відомий своїми роботами в Санкт-Петербурзі і в Московському Кремлі, і своїм головним дітищем - храмом Христа Спасителя в Москві.

Андрій Іванович Штакеншнейдер (1802 - 1865) знаменитий петербурзький архітектор. Головне і найкраще з його створінь - Маріїнський палац (нині - резиденція Законодавчих зборів Санкт-Петербурга), побудований в 1839-1844 роках на Ісаакіївській площі.