ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………..…………………………………8
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТДВ «НАДВІРНЯНСЬКИЙ КАР’ЄР-КАРПАТИ» ………………..11
Галузеві особливості діяльності ТДВ «Надвірнянський кар’єр-Карпати»…11
Характеристика господарської діяльності ТДВ «Надвірнянський кар’єр –Карпати»…………………………………………………………………………….....17
1.3 Організаційно-виробнича структура ТДВ «Надвірнянський кар’єр - Карпати»……………………………………………………………………………….22
Оцінка техніко-економічних показників ТДВ «Надвірнянський кар’єр Карпати»……………………………………………………………………………….25
ТЕОРЕТИЧНО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ОЦІНКИ ТА АНАЛІЗУ БАЛАНСУ……………………………………………………………………………..35
Економічний зміст та призначення балансу……………………….…………35
2.2 Загальна оцінка даних балансу…………………………………………………..38
2.3 Відбір методів аналізу та оцінки балансу підприємства……………………..43
2.4 Методика розрахунку показників якості балансу підприємства ……………...52
3 АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА БАЛАНСУ ТДВ «НАДВІРНЯНСЬКИЙ КАР’ЄР – КАРПАТИ»……………………………………………………………………………62
3.1 Аналіз активів ТДВ «Надвірнянський кар’єр – Карпати»……………………...62
3.2 Аналіз пасивів ТДВ «Надвірнянський кар’єр-Карпати»……………………….67
3.3 Аналіз стану та руху необоротних активів……………………………………...75
Аналіз стану оборотних активів та ліквідність балансу ТДВ «Надвірнян-ський кар’єр –Карпати»……………………………………………………………...78
4 ШЛЯХИ ОПТИМІЗАЦІЇ БАЛАНСУ ТДВ «НАДВІРНЯНСЬКИЙ КАР’ЄР-КАРПАТИ……………………………………………………………………………..88
4.1 Основні напрями оптимізації статей балансу підприємства……………….….88
4.2 Резерви оптимізації балансу ТДВ «Надвірнянський кар’єр-Карпати»………..94
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...…112
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ НА ДЖЕРЕЛА.………………………..……………..…..117
ДОДАТКИ………………………………………………………………………..…119
ДОДАТОК А (Баланс підприємства за 2009 р, 2010р. ,2011 )р…...……………120
ДОДАТОК Б – (Звіт про фінансові результати підприємства за 2009 р, 2010р. ,2011 р.)………………………………………………………………………............123
Бібліографічна довідка
ВСТУП
За умов ринкових відносин в економіці України відбувається розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності. Особливого значення набуває своєчасна та об’єктивна оцінка фінансового стану підприємств, їх ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості за показниками балансу , оцінки ефективності діяльності та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності. Для здійснення господарської діяльності кожне підприємство повинно мати певне майно, котре належить йому на правах власності чи володіння. Усе майно, яке належить підприємству і відображене в його балансі, становить його активи.
Значення балансів для наукових досліджень полягає в тому, що вони дають у стислому викладі точні, систематизовані дані про майновий стан і господарську діяльність, статику й динаміку окремих підприємств.
Значення балансів для наукових досліджень полягає в тому, що вони дають у стислому викладі точні, систематизовані дані про майновий стан і господарську діяльність, статику й динаміку окремих підприємств
Фінансовий стан – це найважливіша характеристика економічної діяльності підприємства. Вона визначає конкурентноздатність підприємства, його потенціал у діловому співробітництві, оцінює, в якому ступені гарантовані економічні інтереси самого підприємства і його партнерів по фінансовим та іншим відносинам. Тому можна вважати, що основна задача аналізу фінансового стану – показати стан підприємства для внутрішніх та зовнішніх споживачів, кількість яких при розвитку ринкових відносин значно зростає. Користувачі фінансової звітності ставлять перед собою задачу провести аналіз стану підприємства і на його основі зробити висновки про напрямки своєї діяльності стосовно підприємства в найближчій чи довгостроковій перспективі. Таким чином, у переважній більшості випадків, це будуть напрями їх дій по відношенню до даного підприємства в майбутньому, а тому для всіх цих осіб найбільший інтерес буде представляти майбутній (прогнозний) фінансовий стан підприємства. Це пояснює надзвичайну важливість задачі визначення прогнозованого фінансового стану підприємства й актуальність питань, пов’язаних з розробкою нових і поліпшенням існуючих методів такого прогнозування.
Метою аналізу балансу підприємства є оцінка його поточного стану, а також визначення того, за якими напрямками потрібно вести роботу для покращення цього стану. При цьому бажаним є такий стан балансу, при якому підприємство, вільно маневруючи коштами, здатне шляхом ефективного їхнього використання забезпечити безперебійний процес виробництва і реалізації продукції, а також витрати на його розширення і відновлення.
Актуальність задач, пов’язаних із аналізом балансу підприємства, відбита в одному з використовуваних визначень фінансового аналізу, відповідно до якого фінансовий аналіз являє собою процес, заснований на вивченні даних про фінансовий стан підприємства і результати його діяльності в минулому з метою оцінки майбутніх умов і результатів діяльності.
Таким чином, головною задачею оцінки балансу є зниження неминучої невизначеності, пов’язаної з прийняттям економічних рішень, орієнтованих у майбутнє. При такому підході фінансовий аналіз може використовуватись як інструмент обґрунтування короткострокових і довгострокових економічних рішень, доцільності інвестицій; як засіб оцінки майстерності і якості управління; як спосіб прогнозування майбутніх фінансових результатів. Фінансове прогнозування дозволяє в значній мірі поліпшити управління підприємством за рахунок забезпечення координації усіх факторів виробництва і реалізації, взаємозв’язки діяльності всіх підрозділів, і розподілу відповідальності.
Мета дослідження – обґрунтування принципів і методів аналізу балнсу вітчизняних підприємств, а також їх практичне застосування на прикладі окремого підприємства.
Відповідно до поставленої мети в дипломній роботі вирішуються наступні задачі:
дослідження економічної суті такого поняття як “баланс підприємства”;
визначення ролі співвідношення статей балансу у ефективності господарської діяльності підприємства;
комплексна оцінка балансу діючого вітчизняного підприємства;
аналіз ймовірності банкрутства в ході прогнозування результатів та покращення фінансового стану підприємства ;
напрями та рекомендації щодо оптимізації статей балансу конкретного підприємства
Предметом дослідження виступають структура майна та джерел їх утворення, фінансовий стан ТДВ «Надвірнянський кар’єр-Карпати»
Об’єктом дослідження є балансова звітність ТДВ «Надвірнянський кар’єр-Карпати».
Методи дослідження. Для розв’язання визначених завдань, досягнення мети використовувався комплекс взаємодоповнюючих методів дослідження: методи системного аналізу, методи причинно-наслідкового аналізу, методи порівняльного аналізу, методи прямого структурного аналізу, моделювання підприємства.
Розділ 1 містить загальний огляд галузі виробництва сипучих будівельних сумішей – тобто галузі, в якій працює досліджуване підприємство, загальну характеристику його діяльності, опис організаційно-виробничої структури та оцінку основних техніко-економічних показників
У розділі 2 наведені теоретичні аспекти поняття балансу підприємства. А саме: сутність і значення його окремих статей, , методики розрахунків показників якості балансу та фінансового стану, а також ймовірність банкрутства на підприємстві.
У розділі 3 виконано комплексний аналіз балансу ТДВ «Надвірнянський кар’єр-Карпати», а також розраховано основні показники фінансового стану: фінансову стійкість та ділову активність, платоспроможності та ліквідності, прибутковості та рентабельності, а також розглянуто ймовірність банкрутства.
В останньому четвертому розділі запропоновано заходи щодо оптимізації статей балансу досліджуваного підприємства.
Загальна характеристика фінансово-господарської діяльності тдв «надвірнянський кар’єр-карпати»
Галузеві особливості діяльності тдв «Надвірнянський кар’єр-Карпати»
Підприємства добувної промисловості, як зазначалося, належать до капіталодомінаційних, що виявляється у високій фондомісткості продукції. Сьогодні фондомісткість продукції даної галузі приблизно у 2-2,5 рази перевищує середній показник по народному господарству. Для підприємств цієї сфери бізнесу колосальне значення має проблема компенсації витрат на геолого-розвідувальні роботи.
Отже, перша особливість потенціалу підприємств добувної промисловості полягає у деформації його структури у напрямку зростання частки виробництва, що обумовлено значними вартісними показниками основних виробничих фондів. Відтворюючи загальну структуру потенціалу підприємств цієї сфери бізнесу на основі графоаналітичної методики, можна стверджувати, що саме вартість, технічний стан, рівень прогресивності основних фондів на 60% обумовлюють розмір їх потенціалу.
Додатково зазначимо, що на сучасному етапі економічного розвитку підприємства добувної галузі орієнтовано на зовнішні ринки збуту. Така ситуація обумовлює поступове зростання ролі маркетингу для формування та реалізації їхнього потенціалу, розвиток якого за умов адміністративної економіки та протягом трансформаційного періоду традиційно відставав від інших складових.
Іншою особливістю процесів формування потенціалу підприємств видобувних галузей є визначальний вплив природних чинників на діапазон коливань витрат у окремих підприємствах. До них можуть бути віднесені:
гірничо-геологічні умови розробки родовищ (розмір промислових запасів, потужність рудного покладу, глибина розробки і т.п.);
властивості корисних копалин;
географічний чинник (відстань від родовища до транспортних шляхів загального користування, до головних пунктів споживання, віддаленість від джерел енергії, освоєнність і кліматичні умови району).
Отже, досліджуючи елементний склад потенціалу підприємств добувної промисловості, можна спрогнозувати зростання значення земельних ресурсів. Сьогодні за браком законодавчого поля щодо комерційних угод з земельними ресурсами та у зв'язку з недостатністю досвіду оцінки навіть унікальні земельні ділянки майже не враховуються за побудови стратегій розвитку і підлягають оцінюванню тільки в окремих випадках. Брак достовірної інформації щодо цього важливого фактора значно утруднює аналіз потенціалу.
Крім того. специфіка діяльності зумовлює належність добувних підприємств до капіталодомінаційних, що дає змогу виокремити певні функціональні зв'язки елементів потенціалу. Зростання виробничого потенціалу підприємств цієї сфери бізнесу відбувається через поліпшення використання виробничих потужностей, а також через їхнє екстенсивне та інтенсивне нарощування. За таких умов підвищення продуктивності праці спричинятиметься до скорочення затрат живої праці на видобуток 1 тонни вугілля, руди тощо, але зовсім не вплине на обсяги видобутку. Зростання ефективності використання основних виробничих фондів зумовить підвищення продуктивності праці внаслідок випереджального збільшення обсягів видобутку проти зростання затрат живої праці.
Таким чином, формуючи потенціал підприємств добувної промисловості, слід особливу увагу приділяти діагностиці наявного фондового потенціалу, можливостей його якісного та кількісного зростання, а також факторів, що перешкоджають максимальній його реалізації.
Крім того, фінансова ефективність діяльності підприємств даної сфери бізнесу залежить від складності розробки родовища, а тривалість життєвого циклу – від запасів корисних копалин ( і нерудних в тому числі).
Підприємства промисловості будівельних матеріалів належать до машинодомінаційних, хоч окремі підгалузі можна класифікувати як матеріалодомінаційних. За економічним призначенням продукція цієї промисловості споживається іншими галузями національної економіки та створює передумови для розширення виробничих площ, розвитку соціальної інфраструктури. На розташування підприємств впливають два основні фактори – сировина та споживач. Наприклад, цементні заводи здебільшого розташовують поблизу родовищ вапняків і глини, що зумовлено значними витратами цих мінералів на тонну цементу. Відповідно до рідкісності (унікальності) сировини для виробництва найбільша частка в потенціалі підприємств промисловості будівельних матеріалів належатиме земельній ділянці (вартості родовища вихідних мінералів) чи обсягу основних виробничих фондів (вартості основних фондів). Ці дві складові забезпечують приблизно 40-50% загальної величини потенціалу. Якщо ж у підприємства нема власних джерел сировинних мінералів, то основну частку його потенціалу становитиме робочий капітал, що визначає можливості закупівлі необхідних компонентів.
За період 2000 2008 рр. ми спостерігаємо великий будівельний бум як в Україні, так і в сусідніх країнах – Росії, Литві, Білорусі, Молдові. Розвиток господарства у цих країнах спонукає до зростання обсягів будівництва доріг, шляхопроводів, житла, будівель, споруд та інших об’єктів спеціалізованого призначення. Реалізація даних проектів породжує все більший попит на щебінь, який із усіх природних кам’яних матеріалів, що використовуються у будівництві, є основним будівельним матеріалом.
Щебінь з природного каміння – неорганічний зернистий матеріал, який є продуктом дроблення гірських порід, гравію й валунів, попутно добутих розкривних порід і порід, що містяться у добутому матеріалі, або некондиційних відходів гірських підприємств по переробці руд і неметалічних копалин інших галузей промисловості й наступного розсіву продуктів дроблення.
Даний продукт видобувають у кар’єрах гірських порід, а потім дроблять на спеціальному устаткуванні, переробляючи у щебінь. Найпоширенішою і найбільш вживаною гірською породою для виробництва щебеню є граніт.
Поклади цих гірських порід знаходяться в більшості регіонів України:
До Державного балансу запасів України станом на 01.01.2006 зараховано понад 650 родовищ будівельного каменю для виробництва щебеню і 51 об’єкт обліку запасів з розвіданими запасами. Із загальної кількості розвіданих родовищ експлуатується тільки біля 299 родовищ, із них граніту – 54%, вапняку – 13%, пісковику – понад 8%.
У найбільших обсягах щебенева продукція виробляється в Житомирській, Полтавській і Рівненській областях.
Марки щебеневої продукції, що виробляється на підприємствах в Україні як декоративний щебінь, для будівельних робіт, будівництва доріг, виготовлення бетонів тощо, повинні відповідати спеціалізованим ДСТУ та ТУ.
На сьогоднішній день в Україні нараховується біля 300 підприємств, що виробляють щебеневу продукцію. Після кризи в даній галузі, яка спостерігалась у 90-х роках минулого століття, підприємства з випуску щебеню поступово оновлюють технологічне обладнання, переходять на виготовлення ізометричного щебеню (кубовидного), який має більший попит у сучасному будівництві. Протягом останніх 5-7 років у значну кількість щебеневих підприємств було інвестовано кошти іноземних компаній (в основному російських).
Виробництво щебеню в Україні можна класифікувати за основними видами – гранітний щебінь, гравійний щебінь, вапняковий щебінь. Виробництво гранітного щебеню полягає у подрібненні гірських порід, що залягають у природних скельних масивах. Для цього масиви підривають шляхом вибухів для отримання гірської маси та бутового каменю, які далі подрібнюють на дробарках та просіюють, розділяючи на фракції за розміром зерен.
Гравійний щебінь (гравій) отримують шляхом просіювання кар’єрної породи. Він має нижчу міцність, ніж гранітний, але в той же час і нижчу радіоактивність. Використовується такий щебінь для будівництва доріг, бетонів і залізобетонних виробів. Вапняковий щебінь використовується переважно як подушка для основи доріг при їх будівництві.
Як правило, напрямки використання щебеню залежать від спеціалізації підприємств, що їх використовують. Виділяють п’ять основних груп підприємств, що в своїй діяльності використовують щебеневу продукцію:
- заводи залізобетонних виробів і конструкцій, домобудівні комбінати, виробники товарного бетону;
- дорожньо-будівельні організації та організації, що займаються ремонтом й обслуговуванням доріг – для влаштування покриттів і основ автомобільних доріг;
- організації з ремонту залізничної колії – баластовий шар залізничної колії;
- організації й підприємці, що надають послуги в області садово-паркової індустрії й ландшафтного дизайну – для влаштування покриттів і основ для доріжок і площадок;
- організації, що виконують роботи, пов’язані із житлово-комунальним господарством і благоустроєм територій – для влаштування покриттів і основ для пішохідних доріг і площадок.
Лідером серед споживачів щебеню є галузь виробництва товарного бетону. Виробники бетону розміщуються навколо крупних міст (в радіусі до 100 км), де реалізуються великі будівельні проекти. Київ та столичний регіон є найбільшими споживачами бетону – його тут споживаєтья у 4-5 раз більше, ніж в будь-якому іншому регіоні України. Найбільше бетону споживають великі будівельні компанії. На ринку щебеневої продукції сьогодні вже склались основні тенденції:
найбільшим попитом користується суміш щебеню фракції 5-20 мм;
найбільший попит є на кубовидний щебінь;
збільшується попит на щебінь фракції 0,63-2 мм, що використовується як руберойдова присипка.
За інформацією, наданою Державному гемологічному центру України, експорт щебеню та крихти з природного каміння у 2007 році склав 14,1 млн. т на суму 160,2 млн. доларів США, що порівняно з 2005 роком збільшився у кількості на 107%, а у вартості – на 239%. Основними споживачами цієї продукції є Росія, Литва, Молдова, Білорусь (таблиця 5). Російський ринок є найбільш ємким для українського щебеню. Незважаючи на те, що у Росії на Північному Кавказі, Уралі, Карелії, Калузькій області є запаси власного щебеню, українська продукція користується величезним попитом.
На ринку щебеневої продукції України імпорт посідає незначні обсяги порівняно з внутрішнім виробництвом і у першій половині 2008 року склав понад 29 тис. т При цьому біля 80% приходиться на продукцію «крихта, гранули і порошок мармуровий», 8% на «крихта, гранули і порошок з іншого каміння» і 12% на «гальку, гравій, щебінь».
Аналіз імпорту будівельного каміння показує, що стабільно зростає як обсяг, так і ціна в сегменті мармурової крихти, а також щебеневої продукції, яка використовується для декорування, у саунах, для технічних виробів (фільтри, доломітовий наповнювач). Експорт для вітчизняних виробників щебеню привабливий за різними причинами. Першим є те, що експорт – це можливість не платити ПДВ, а в деяких випадках – навіть повертати. Наприклад, при експорті приблизно 60% продукції баланс по ПДВ нульовий – експортер не платить і йому нічого не повинні повертати.
По-друге – привабливість експорту у вигляді платіжних умов і цін. Як правило, експортна продукція продається тільки по передоплаті і прийнятним цінам.
Зважаючи на стрімке зростання темпів будівництва в Україні та у сусідніх країнах, підготовку до проведення футбольного чемпіонату 2012 року та Олімпійських ігор у Сочі, галузь виробництва щебеню має великі перспективи. Навіть вже сьогодні (особливо в літні періоди) виникають моменти, коли споживачі щебеню в Україні відчувають гострий дефіцит у зв’язку з тим, що його левова частка експортується до Росії, де зараз в розпалі реалізуються багатомільярдні федеральні програми будівництва автодоріг У подальшому, за прогнозами фахівців, передбачається зростання цін на щебінь завдяки збільшенню попиту на нього, а також підвищенню залізничних тарифів на перевезення.
Україна має великі перспективи щодо розширення мінерально-сировинної бази кам’яних будівельних матеріалів. Крім використання запасів родовищ, що розробляються, в найближчий час є перспектива залучити до експлуатації ряд розвіданих родовищ, з яких понад 50 вже намічені до експлуатації. Важливою особливістю щебеневих родовищ є їх зручне географічне розміщення недалеко від центрів капітального будівництва. Також визначним є близьке розташування родовищ до залізничних ліній і судноплавних річок.