4 Шляхи оптимізації балансу тдв «надвірнянський кар’єр-карпати

.

4.1 Основні напрями оптимізації статей балансу підприємства

Крім управління виробничою діяльністю підприємство ТДВ «Надвірнянський кар’єр - Карпати» надає увагу управлінню фінансовою діяльністю. Управління фінансовими потоками підприємства здатне значною мірою вплинути на взаємостосунки з його контрагентами – постачальниками, споживачами і замовниками, кредиторами, інвесторами і позичальниками. Приватизація призвела до того, що в даний час в Україні розвиваються і вдосконалюються такі форми організації як акціонерні компанії і інші види колективного управління. Маніпуляції фінансовими активами як видом діяльності значною мірою сприяє розширенню області маневрування підприємства за рахунок диверсифікації структури доходів від операцій. Необхідність залучення інвестицій для забезпечення відтворювальних процесів, залучення позикових засобів для потреб розвитку підприємств в сучасних умовах економіки України представляє собою достатньо складну задачу, оскільки забезпечення необхідного рівня ефективності інвестицій і капіталовкладень в економіці, що розвивається, вимагає проведення багатоваріантних розрахунків і отримання стійких рішень, які б володіли високою ефективністю навіть у разі виникнення значних відхилень в умовах функціонування. Тому адаптування фінансово-господарської діяльності підприємств в умовах, що створилися, повинно визначатися найбільш досконалою структурою процесів і механізмів ухвалення рішень і використовуванням всього доступного інструментарію економіко-математичних методів.

Дослідивши баланс ТДВ «Надвірнянський кар’єр - Карпати», ми впевнено можемо сказати про те, що фінансово-господарська діяльність на даному підприємстві знаходиться тільки в позитивній динаміці. Оскільки усі показники фінансового стану дали тільки хороші результати, значно перевищуючи нормативні значення.

Управління підприємством покликане забезпечити необхідний виробничий цикл, відновлювати порушення порядку взаємозв'язків окремих ланок і пристосувати підприємство до умов зовнішнього середовища, що змінюються.

Перераховані вище вимоги істотно визначають структуру підприємства. Під структурою підприємства розуміється єдність частин: виробничо-технологічної структури (управління ресурсами) і структури системи управління (управління ефективним і ресурсів, що використовуються при реалізації місії і мети підприємства) – оргструктури .

Виробничо-технологічна структура ТДВ «Надвірнянський кар’єр - Карпати» є організованою певним чином сукупністю матеріальних, трудових, енергетичних, технологічних ресурсів підприємства і способів їх взаємодії, що забезпечують отримання певних видів продукції і послуг. Оргструктура призначена для формування мети функціонування підприємства і забезпечення умов реалізації цієї мети. Оргструктура і її розміри (кількість підрозділів і зайнятих в них фахівців) залежить як від розмірів виробничо-технологічної структури, так і від гнучкості технології. Оргструктура є найважливішою складовою організаційного механізму управління, а структурні зміни є найдорожчими, мають найтриваліший період окупності і найбільше впливають на ефективність функціонування підприємства.

Фінансово-економічний стан підприємства значною мірою визначається його положенням на ринку – часткою в загальному об'ємі продажів по відношенню до конкуруючих підприємств. Очевидно, що чим ширше ринок збуту продукції, що випускається підприємством, тим стійкіший його фінансово-економічний стан. Підприємство ТДВ «Надвірнянський кар’єр - Карпати» працює над розширенням ринків збуту не тільки в місті Івано-Франківську, але й в області, це веде до збільшення доходу від реалізації продукції підприємства, а, відповідно, і до зростання грошових потоків. Показник чистих грошових потоків часто застосовується для оцінки фінансового стану підприємства, оскільки дозволяє враховувати не тільки доходи від здійснення господарської і інших видів діяльності, але також всі витрати підприємства, що включають закупівлю сировини і матеріалів, виплату заробітної платні і соціальних нарахувань, податків, короткострокових і довгострокових зобов'язань і ін. Частка підприємства на ринку залежить від вибору маркетингової стратегії і ефективності здійснення маркетингових заходів.

Для забезпечення стабільності ринкового потенціалу підприємство “Залізнична пекарня” формує такі стратегії розвитку, які б забезпечили високу маневреність й гнучкість його мети в умовах мінливості ринку. Додання необхідної маневреності й гнучкості стратегіям розвитку підприємства здійснюється за рахунок процесів активної й пасивної адаптації в управлінні підприємством. Пасивна адаптація направлена на пристосування самого підприємства до умов зовнішнього середовища стосовно даного підприємства. Активна адаптація направлена на зміну самого зовнішнього середовища відповідно до потреб й метою функціонування даного підприємства.

ТДВ «Надвірнянський кар’єр - Карпати» зосереджена на підвищенні обсягів реалізації, це призведе до збільшення прибутку та збільшення оборотності капіталу, а також розширенні свого ринку збуту на рівні області.

Ще одним важливим показником ефективності діяльності підприємств є його економічна стійкість, яку необхідно розуміти як сукупність взаємообумовлених і взаємопов'язаних складових, які за будь-яких умов забезпечують здатність до ведення діяльності підприємства ТДВ «Надвірнянський кар’єр - Карпати». Показники стійкості даного підприємства відповідають нормативним значенням, а це означає , що підприємство має певну суму обігових коштів для придбання запасів.

Система заходів для підтримки економічної стійкості підприємства повинна передбачати постійний контроль зовнішнього і внутрішнього станів підприємства, розробку планів при виникненні проблемних ситуацій, прийняття нестандартних рішень у випадку критичної ситуації, координацію дій всіх учасників і контроль за виконанням заходів та їхніми результатами .

Отже , підсумовуючи вищевикладене, можемо сказати, що фінансовий стан – це складний показник характеристики діяльності підприємства за певний період, що відображає ступінь забезпеченості підприємства фінансовими ресурсами, раціональності їх розміщення, забезпеченості власними оборотними коштами для своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобов'язаннями та здійснення ефективної господарської діяльності в майбутньому. Кількісно він вимірюється системою показників, на підставі яких здійснюється його оцінка. Однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства є його фінансова стійкість, ліквідність, платоспроможність. Ці показники формуються під час всієї господарської діяльності.

Заходи, спрямовані на покращання фінансового стану підприємства:

1.Вивчення попиту на продукцію, що випускається, з метою розширення ринку та забезпечення конкурентоспроможності, розширення ринків збуту на рівні області, точок реалізації; на даному підприємстві це можливо зробити, оскільки сума запасів, дають таку можливість.

2.Аналіз складових собівартості продукції і визначення шляхів її зниження. Зниження собівартості можливе за рахунок зменшення виробничо-господарських витрат (раціональне використання енергоносіїв і т.д); заміна застарілого обладнання потребує значних капіталовкладень, а це, в свою чергу, залучений, позичковий капітал. На досліджуваному підприємстві за останні 3 роки сума інвестицій відсутня взагалі, а сума кредиторських зобов’язань за 2010 рік зросла на 10 тис.грн. Це зумовлено, в свою чергу, збільшенням у 2010 році засобів в розрахунках та зменшенню обігових коштів.

3. Необхідно ретельно проводити контроль за фінансовим станом і дотриманням виробленої фінансової стратегії на підприємстві ТДВ «Надвірнянський кар’єр - Карпати».

Сама стратегія полягає в тому, щоб збільшити рентабельність підприємства, а саме збільшити: випуск найбільш рентабельних видів. Оскільки на підприємстві є декілька видів хліба, коефіцієнт рентабельності яких є мінусове число (згідно листа Держадміністрації 10 % від загально випущеної продукції складають сорти для менш забезпечених верст населення); На розвиток підприємств негативно впливає кризова ситуація в країні, зокрема низька купівельна споможність населення, неплатоспроможність основних виробничих підприємств, недосконале законодавств, недостатнє методичне і організаційне забезпечення санацій та процесів, державної підтримки підприємств. Більшість підприємств обирає стратегію виживання ,використовуючи бартер, недогляди чинного законодавства, системи ціноутворення та контролю за підприємницькою за підприємницькою діяльністю з боку адміністративних органів управління.

Усім підприємствам для свого існування і розвитку необхідний капітал. Нарощування фінансового потенціалу є першочерговою задачею малого підприємства. Внутрішнє фінансування - це таке фінансування, при якому кошти генеруються всередині фірми. Це є власні кошти. В цьому випадку кошти можуть надходити із таких джерел: 1) прибутки; 2) продаж ліквідних активів; 3) скорочення оборотного капіталу; 4) кредити від постачальників; 5) дебіторська заборгованість; 6) амортизаційні відрахування.

Сьогодні для державних підприємств України це джерело не є головним, оскільки розміри прибутків є невеликими. Отже, малі господарські одиниці мають обмежені можливості для перетворення прибутку у додатковий капітал з метою розширення виробництва та діяльності.

Якщо вдало продати маловикористовувані активи (транспортні засоби, обладнання, приміщення тощо), то можна отримати необхідні гроші. Однак основний капітал підприємств сьогодні на 60-40% зношений, тому продати його на ринку часто дуже важко, а то й неможливо. В стартовій ситуації краще активи брати в оренду, ніж купувати у власність.

Якщо спробувати зменшити короткострокові активи (запаси, готову продукцію, незавершене виробництво, товари тощо), то теж можна отримати певні кошти. Однак вилучення цих грошей з обороту означатиме спад господарської активності, що автоматично відіб'ється на обсягах виторгу і прибутках фірми.

Ефективне формування та використання ресурсів підприємства викликає потребу оцінки ефективності фінансових проектів на рівні окремих підприємств. При оцінці ефективності формування і використання ресурсів важливо оцінити терміни та обсяги вкладених фінансових ресурсів і отриманого прибутку. Процес вкладення капіталу передбачає його повернення шляхом прибуткової діяльності, що може відбуватися паралельно, послідовно чи інтервально.

У кожному з варіантів передбачено вкладення певної суми ресурсів і отримання прибутку. За умови послідовного перебігу вказаних процесів повну суму прибутку отримують після завершення інвестування. Паралельний перебіг процесів найтрадиційніший, оскільки сума отриманого прибутку зростає за умови зростання суми фінансування і вдбувається взаємозалежно в часі. За умови інтервального перебігу визначених процесів між терміном фінансування й отримання прибутку є відрізок часу.

Жоден з існуючих методів оцінки ефективності використання фінансових ресурсів не є універсальним, кожен з них має свої позитивні і негативні сторони. Орієнтація на якійсь один або кілька критеріїв залежить не лише від значення, а й від політики підприємства. Ефективність фінансування підприємства не абияк визначається стратегією формування ресурсів, що залежить від форми власності, виду діяльності територіального розміщення та їнших факторів впливу. Очевидно зростання частки власних фінансових ресурсів що до позичених та залучених ресурсів дає змогу зробити висновок про зростання ефективності фінансування підприємства.

Резерви підвищення ефективності виробництва та фінансового стану є завжди на будь-якому підприємстві, незалежно, чив державній, чи в приватній власності воно . Їх необхідно виявляти , недоліки усувати , позитивні чинники використовувати

За даними розрахунків, оцінюючи результати діяльності даного підприємства можна сказати, що наше підприємство відчуває все ж таки в деякій мірі певні труднощі. Насамперед це пов’язано через брак обігових коштів.

Основними причинами такого стану є:

• фізичний знос та моральне старіння технологічного обладнання;

• відтік коштів на утримання підприємства;

• незадовільна податкова система, значні фінансові ресурси відволікаються до бюджету, пенсійного і інших фодів;

• внутрішні причини:

• низький рівень організації праці структурних підрозділів;

• неповне або часткове виконання заходів по стабілізації фінансового стану;

Зниження затрат на виробництво продукції сприятиме удосконаленню планування , введення в систему внутрішнього економічного механізму – систему стратегії , стратегічного управління і контролінгу .

Нормування і бюджетування на підприємстві – основний чинник зростання ефективності підприємницької діяльності .

Результатом вище названих заходів буде прискорення оборотності дебіторської заборгованості, що знизить абсолютний розмір її і дозволить використати вилучені таким чином кошти на інші цілі.

Щоб поліпшити фінансові результати досліджуваного підприємства , та сприяти реалізації виявлених резервів також можливо застосувати як в короткостроковому і  середньостроковому, так і в довгостроковому періоді наступні заходи:

• розглянути і усунути причини виникнення перевитрат фінансових ресурсів на матеріальні та інші операційні витрати;

• організація раціонального процесу бюджетування та контролінгу на підприємстві;

• впровадити на підприємстві системи управлінського обліку витрат в розрізі центрів відповідальності та витрат по окремим послуг охорони тощо ;

• здійснити ефективну цінову політику, диференційовану по відношенню до окремих категорій клієнтів;

• удосконалити рекламну діяльність, підвищувати ефективність окремих рекламних  заходів;

• надавати достатню увагу навчанню і підготовці кадрів, підвищенню їх кваліфікації;

• розробити і ввести ефективну систему матеріального стимулювання персоналу, тісно пов'язану з основними результатами господарської діяльності підприємства і економією ресурсів;

• використовувати системи депремування працівників при порушенні трудової або технологічної дисципліни;

• розробити і здійснити заходи, направлені на поліпшення матеріального клімату в колективі, що зрештою відобразиться на підвищенні продуктивності праці;

Впровадження зазначених заходів дозволить реалізувати виявлені резерви та покращить загальну якість функціонування підприємства, а саме буде прискорення оборотності дебіторської заборгованості, що знизить абсолютний розмір її і дозволить використати вилучені таким чином кошти на інші цілі.