2. Теоретично-методологічні основи оцінки та аналізу балансу

2. Економічний зміст та призначення балансу

Бухгалтерський баланс є основною формою фінансової звіт­ності, в якій в грошовому вимірі на певну дату відображаються активи (господарські кошти) та пасиви (джерела їх утворення) підприємства. Зміст, форма та загальні вимоги до складання ба­лансу регулюються П(С)БО № 2 «Баланс».

Метою складання балансу є надання користувачам повної, прав­дивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємс­тва на звітну дату. Баланс дає можливість визначити склад та струк­туру майна підприємства, ліквідність та оборотність оборотних активів, наявність власного та запозиченого капіталу, зміну дебітор­ської та кредиторської заборгованості та багато інших показників. Отримання такої інформації є необхідною умовою для прийняття обгрунтованих управлінських рішень, а також для оцінки ефектив­ності майбутніх вкладень капіталу та ступеня фінансових ризиків.

З метою зіставності фінансових звітів різних періодів у балан­сі наводиться інформація на початок та кінець звітного періоду. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звіт­ного періоду. Звітним періодом для складання балансу, як і всієї фінансової звітності, є календарний рік.

Існує велика кількість видів бухгалтерських балансів. В зале­жності від мети їх складання баланси класифікують за наступни­ми ознаками: часом складання, джерелами формування, обсягом інформації, змістом, характером діяльності, формами власності, об'єктами відображення, способами очищення.

За формою баланс є таблицею, яка складається з двох час­тин — активу і пасиву. Основним елементом балансу є балансова стаття, яка є неподільним показником в балансі і характеризує окремий вид активів (активна стаття) або вид зобов'язань чи ка­піталу (пасивна стаття). Кожній балансовій статті привласнюєть­ся код рядка, в межах трьох знаків і який є незмінним. Балансові статті об'єднуються в розділи — чотири в активі та п'ять у пасиві балансу. Це дає можливість загального огляду балансу і дуже зручно при проведенні аналізу інформації. В основі об'єднання балансових статей в розділи покладено принцип їх ліквідності та їх економічна класифікація.

В балансах підприємств України статті активу розташовують зверху вниз, починаючи з найменш ліквідних і закінчуються най­більш ліквідними. Статті пасиву балансу групуються і розміщу­ються зверху вниз за ознакою зменшення часу, необхідного для повернення боргів. В Україні баланси підприємства складають за методом-нетто, тобто, валюта балансу підраховується за виклю­ченням сум за регулюючими рахунками. Значення балансів для наукових досліджень полягає в тому, що вони дають у стислому викладі точні, систематизовані дані про майновий стан і господарську діяльність, статику й динаміку окремих підприємств.

Значення балансів для наукових досліджень полягає в тому, що вони дають у стислому викладі точні, систематизовані дані про майновий стан і господарську діяльність, статику й динаміку окремих підприємств.

Баланс — це групування інформації на початок і кінець звітного періоду, тобто підсумок господарських операцій на певну звітну дату.

Новий баланс ножна характеризувати як побудований за принципом нетто-балансу — основні засоби та матеріальні активи враховуються залишковою вартістю; дебіторська заборгованість — за відрахуванням резерву сумнівних боргів; запаси — за відрахуванням недостач, уцінок, знижок; власний капітал — за фактично вкладеною сумою з відрахуванням непокритих збитків.

Баланс складається з двох частин : активу, де представлені господарські засоби,і пасиву,де згруповані їхні джерела.

Статті балансу – це показники, що відображають стан підприємства на відповідну дату окремих видів господарських засобів,коштів і джерел їх утворення. Активний підсумок балансу повинен дорівнювати сумі зобов’язань та власному капіталу, тобто пасиву балансу – це основна формула балансу.

Основним джерелом інформації для аналізу фінансового стану є бухгалтерський баланс підприємства. Його значення настільки велике, що аналіз фінансового стану нерідко називають аналізом балансу.

На підприємствах України, згідно з положенням (стандартом) бухгалтерського обліку, затвердженим Міністерством фінансів України від 30 липня 1999 р., застосовується нова форма балансу згідно з П(С)БО № 2, яку приведено в повну відповідність із міжнародними стандартами. Сутність кожної статті балансу розглядається в спеціальних журналах, присвячених обліку (див., напр.: «Бухгалтерській облік і аудит» 1999 р., № 7—8, та ін.).

Баланс — це групування інформації на початок і кінець звітного періоду, тобто підсумок господарських операцій на певну звітну дату. Тому, вивчаючи баланс, керівники підприємства набувають уявлення про місце свого підприємства в системі аналогічних підприємств, пересвідчуються у правильності вибраного стратегічного курсу, ефективності використання ресурсів тощо.

Важливу інформацію з балансу черпають і аудитори, які мають змогу вибирати правильне рішення щодо проведення перевірок, виявлення слабких місць у системі обліку, різних помилок у зовнішній звітності клієнта. І нарешті, аналітики для аналізу фінансового стану підприємства використовують передовсім дані балансу. Для аналізу фінансового стану підприємства важливо вміти читати баланс, тобто знати зміст кожної зі статей, спосіб її оцінки, взаємозв’язок з іншими статтями, якісну характеристику. Уміння читати баланс дає можливість:

• одержати необхідний обсяг інформації про підприємство;

• розрахувати рівень забезпечення підприємства власними оборотними коштами;

• установити, за рахунок яких чинників змінилася величина оборотних коштів;

• оцінити фінансовий стан підприємства за звітний період.

Отже, можна сказати, що баланс відповідає на запитання: «Яким є фінансовий стан підприємства на даний момент?», але відповідь на значно важливіше запитання: «Чому саме склався такий стан?» можна одержати, тільки користуючись методами економічного аналізу фінансового стану.