49..Собо́р Свято́го Павла́ у Лондоні

(англ. St Paul's Cathedral) — собор у Лондоні. Один із символів міста і Англіканської церкви загалом. Знаходиться в районі Сіті. Збудований у стилі бароко в 1675-1708 роках.

У становленні собору св. Павла в Лондоні визначну роль відіграла творчість великого англійського архітектора Ініго Джонса (1573-1652), послідовника італійського архітектора XVI ст. Андреа Палладіо. У спорудах Ініго Джонса повністю зникають риси готики, що довго зберігалися в англійській архітектурі, навіть у добу Відродження.

Послідовники Ініго Джонса розвивали цей стиль, він імпонував англійській буржуазії. Англійський класицизм досяг свого розвитку в кінці XVII — на початку XVIII ст. в творчості архітектора Крістофера Рена (1632-1723). Від великої пожежі 1666 р. згоріло в Лондоні тринадцять тисяч двісті будинків.

Весь лондонський центр — Сіті треба було зводити заново. Керівництво цією роботою було доручено Крістоферу Рену. Йому довелося збудувати безліч споруд, адже одних тільки церков згоріло понад п'ятдесят. Велику роботу проводив Рен по плануванню лондонського центру. Та основною його роботою було спорудження собору святого Павла, що тривало з 1675 по 1710 р.

Новий собор Лондона мав стати символом міцності й влади англійської церкви. Ця споруда не повинна була поступатися ні за розмірами, ні за багатством оформлення перед собором святого Петра в Римі. На будівництво собору парламент виділив кошти, підвищивши ціни на вугілля, тобто стягнувши ці гроші з трудового народу.

Довжина собору 175,5 м, висота — 111 м. За типом — це тринефна базиліка з трансептом, двома вежами перед західним фасадом і великим куполом над перехрестям трансепту і центрального нефа. Форми собору цілком класицистичні, проте позначився і вплив барокко: подвійні колони, пілястри, своєрідне завершення веж і купола.

До собору веде гомінка лондонська вулиця, де розмістилися численні редакції газет. Цей район був дуже зруйнований німецько-фашистською авіацією під час другої світової війни. Чудом зберігся собор, правда, було пошкоджено його східну частину. Здалеку видно величний купол споруди — він і зараз піднімається над численними висотними спорудами.

Реп врахував помилку Модерни: нартекс перед собором святого Петра в Римі з непропорційно великим ордером портика. Рен зробив портик собору двоярусним. Верхній ярус завершується високим трикутним фронтоном з барельєфом на релігійні теми. Купол діаметром. 32 м Рен поставив на високий двоярусний п'єдестал, оточений колонадою в нижньому ярусі. За своєю конструкцією купол дуже цікавий.

Покрівля лежить на стропильних фермах. Зверху на купол поставлено світловий ліхтар з високим завершенням. Нижче — півсферичний купол з круглим отвором. Всередині собору центральний неф відокремлюють від бокових широкі арки, які нагадують римські тріумфальні споруди.

Стовпи оформлено пілястрами корінфського ордера. Усе тут величне, урівноважене, багате. При цьому відчувається деяка сухість у трактуванні класичних форм, що, певно, відповідає нуднуватому характеру англіканських церковних відправ. У соборі привертають увагу ковані грати — робота Жана Тижу — та різьблені дерев'яні лави, виготовлені відомим англійським скульптором Гіббсоном.

Цікаві надгробки Нельсона і Веллінгтона та відомих англійських діячів мистецтв. Серед них найвиразнішою є плита над могилою Крістофера Репа. На ній лише один напис: "Якщо ти шукаєш пам'ятник будівничому, то оглянься довкола!"