Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Семінарські 5-8.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
25.11.2019
Размер:
268.29 Кб
Скачать

Завдання

1. Законспектуйте основні якості особистості педагога, професійні вміння й навички, якими він має володіти.

2. Складіть власну професіограму сучасного вчителя історії.

За результатами виконання завдань самостійної роботи кожен студент має звітуватися перед викладачем.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Галузинський в.М., Євтух м.Б. Педагогіка : теорія та історія / в.М. Галузинський, м.Б. Євтух. – к., 1995. – 236 с.

  2. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник / Семен Устимович Гончаренко. – К. : Либідь, 1997. – 375 с.

  3. Державна Національна програма “Освіта”. Україна XXI століття. – К. : Райдуга, 1994. – 61 с.

  4. Журавський В.С., Згуровський М.З. Болонський процес: головні принципи входження в Європейський простір вищої освіти / В.С. Журавський, М.З. Згуровський. – К. : Політехніка, 2003. – 200 с.

  5. Кузьмінський А.І. Педагогіка : підруч. [для студ. і викл. вищ. навч. закл.] / А.І . Кузьмінський, В.Л. Омеляненко – К. : Знання-Прес, 2003. – 418 с.

  6. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка: навч. посіб. [для студ вищ. навч. закл.] / Неля Євтихіївна Мойсеюк. – [5-те вид., доп. і перероб.]. – К. : Кондор, 2007. – 656 с.

  7. Мазоха Д. С. На шляху до педагогічної професії (Вступ до спеціальності) [Текст] : навч. посіб. / Д. С. Мазоха. – К. : Центр навчальної літератури, 2005. – 168 с.

  8. Фіцула М.М. Педагогіка : навч. посіб. [для студ вищ. навч. закл.] / Михайло Миколайович Фіцула. – [2-ге вид., випр., доп.]. – К. : Академвидав, 2007. – 560 с.

  9. Фіцула М.М. Вступ до педагогічної професії: навч. посіб. [для студ вищ. пед. закл.] / Михайло Миколайович Фіцула. – [2-ге вид., випр., доп.]. – Тернопіль : Навчальна книга-Богдан, 2003. – 136 с.

  10. Харламов И.Ф. Педагогика : учеб. пособ. [для студ вузов.] / Иван Фёдорович Харламов. – [4-е изд., перераб. и доп.]. – М. : Гардарики, 2004. – 520 с.

  11. Ягупов В.В. Педагогіка : навч. посіб. [для студ вищ. навч. закл.] / Василь Васильович Ягупов. – К. : Либідь, 2002. – 560 с.

Методи і прийоми самостійної роботи над завданнями

Вивчення і конспектування методичного матеріалу та першоджерел. Письмове виконання практичних завдань.

Види контролю

Співбесіда з викладачем, тестування, перевірка виконаних завдань.

Навчально-методичний матеріал

для самостійного опрацювання з теми

Успішне здійснення навчально-виховного процесу в школі зале­жить насамперед від якості керівництва педагогічним колекти­вом, яке здійснюється директором школи, його заступником з на­вчальної роботи і організатором позакласної та позашкільної робо­ти. Щоб успішно управляти педагогічним і учнівським колекти­вом, організовувати їх на виконання завдань, які вирішує сучасна школа, керівникам треба знати не тільки психологію дітей і дорос­лих та педагогіку, а й програму дій працівників школи. Вони по­винні мати передусім організаторські здібності та бути взірцем для своїх колег-учителів. Визначальними якостями керівника педагогі­чного колективу є також нетерпимість до проявів зазнайства і само­заспокоєння, відчуття нового, творчий підхід до шкільних проблем. Успішна робота керівництва школи забезпечується повсякденною підтримкою кожного творчого починання і педагогічних шукань. Кращим керівникам шкіл властиві висока професійна майстерність та глибока компетентність серед вчителів у питаннях педагогічної теорії і практики, почуття поваги до колективу, непохитна віра в його творчі можливості, уміння захопити своїм прикладом.

З метою активізації творчої професійної діяльності, стимулю­вання фахової та загальної освіти педагогічних працівників, поси­лення мотивації якісної праці, підвищення професійної відповідаль­ності за результати навчання і виховання в закладах освіти здійснюється атестація педагогічних працівників. Періодичність її проведення — один раз у п'ять років. Не підлягають атестації мо­лоді спеціалісти, стаж роботи яких менший 3-ох років, педагоги, які працюють в даному освітньому закладі менше року або перебувають на тривалому лікуванні, жінки, які перебувають у відпустці по дог­ляду за дитиною. Спеціалісти, які навчаються заочно, можуть атес­туватися за бажанням.

Якщо педагогічний працівник відмовляється проходити чергову атестацію, йому встановлюється кваліфікаційна категорія, на ступінь нижча від попередньої, а для вчителів, які вирішили підвищити кваліфікаційну категорію, проводиться позачергова атестація.

Атестація педагогічних працівників проводиться спеціальними комісіями, які створюються при загальноосвітніх навчально-вихов­них закладах, відділах та управліннях освіти. За рішенням атеста-ційної комісії педагогічним працівникам встановлюються наступні кваліфікаційні категорії:

- «спеціаліст вищої категорії», «спеціаліст І категорії», «спец­іаліст II категорії», «спеціаліст»;

- можуть також присвоюватись педагогічні звання «старший вчитель», «вчитель-методист», «вихователь-методист», «педагог-організатор», «методист» та інші.

Вимоги до кваліфікаційних категорій та педагогічних звань на­ведено у «Типовому положенні про атестацію педагогічних праців­ників України».

Зміст підготовки педагога до педагогічної діяльності відображе­но у кваліфікаційній характеристиці (професіограмі) викладача, класного керівника, учителів. Професіограма ‑ це іде­альна модель педагога, зразок, еталон, в якій відображено:

- основні особистісні якості;

- професійні знання, вміння, навички. Психолого-педагогічна підготовка є основою гуманістично зорієнтованого мислення педагога. Вона містить у собі знання ме­тодологічних основ і категорій педагогіки; закономірностей розвит­ку особистості; сутності, цілей та технологій навчання і виховання. Психолого-педагогічні та спеціальні (з предмету) знання - це необхідна, але не достатня умова професійної компетентності. Значна частина з них, зокрема теоретико-практичні і методичні знання, є передумовою інтелектуальних і практичних умінь та навичок.

Педагогічні вміння - це сукупність послідовних дій учителя, заснованих на теоретичних знаннях і спрямованих на розв'язання завдань розвитку гармонійної особистості.

Навички - це вміння, які внаслідок багаторазового виконання набувають автоматизованого характеру.

Структуру професійної компетентності можна розкрити через педагогічні вміння, а модель професійної готовності доцільно буду­вати від найбільш загальних до часткових умінь. Найбільш загаль­не уміння - це вміння педагогічне мислити і діяти, яке пов'язане з умінням аналізувати факти і явища.

Часто зміст теоретичної готовності вчителя розуміють лише як певну суму психолого-педагогічних і спеціальних знань. Але знання, що лежать в структурі досвіду вчителя мертвим багажем, залишаються нікому не потрібним надбанням. Тому необхідністю е звернення до форм прояву теоретичної готовності. Це теоретична діяльність, яка виявляється в узагальненому вмінні педагогічне мислити, що передбачає наявність у вчителя аналітичних, прогнос­тичних, проективних, а також рефлексивних умінь.

Сформованість аналітичних умінь - важливий критерій педаго­гічної майстерності, за допомогою яких здобуваються знання з прак­тики. Таке вміння складається з ряду часткових умінь, таких, як:

- розділяти педагогічні явища на складові елементи (умови, при­чини, мотиви, стимули, засоби, форми прояву тощо);

- осмислювати кожну частину у зв'язку з цілим і у взаємодії з основними сторонами;

- знаходити в теорії навчання і виховання ідеї, висновки, закономірності, адекватні логіці явища, що розглядаються;

- правильно діагностувати педагогічне явище;

- знаходити основну педагогічну проблему і способи її опти­мального розв’язання.

Теоретичний аналіз фактів і явищ містить у собі: виділення факту або явища, його відмежування від інших фактів та явищ; встановлення складу елементів даного факту чи явища; розкриття змісту і виділення ролі кожного з елементів даної структури; про­никнення в процес розвитку цілісного явища; визначення місця даного явища в освітньому процесі.

Прогностичні вміння характеризуються орієнтацією на чітко передбачуваний у свідомості суб'єкта результат. Педагогічне про­гнозування базується на знаннях сутності та логіки педагогічного процесу, закономірностей вікового та індивідуального розвитку учнів-прогностичні вміння складаються з часткових умінь постановки педагогічних цілей і завдань, відбору способів досягнення педагогічних цілей, передбачення результату можливих відхилень і небажаних явищ, визначення етапів педагогічного процесу, розподілу часу та вмінь планування разом з учнями життєдіяльності.

Залежно від об'єкту прогнозування прогностичні вміння поділяються на три групи:

1. Прогнозування розвитку колективу: динаміки його структу­ри, розвитку системи взаємовідносин, зміни положення активу і ок­ремих учнів у системі взаємовідносин тощо.

2. Прогнозування розвитку особистості: її особистісно-ділових якостей, почуттів, волі і поведінки, можливих відхилень у розвитку особистості, труднощів у встановленні взаємовідносин з однолітка­ми тощо.

3. Прогнозування педагогічного процесу: освітніх, виховних та розвивальних можливостей навчального матеріалу, труднощів учнів під час навчання та інших видах діяльності, результатів викорис­тання тих чи інших методів, прийомів та засобів навчання і вихо­вання.

Проективні вміння полягають у матеріалізації результатів пе­дагогічного прогнозування в конкретних планах навчання та вихо­вання. Розробка проекту освітньо-виховної роботи означає перш за все переклад на педагогічну мову мети навчання і виховання, їх максимальну конкретизацію та обґрунтування способів поетапної реалізації. Наступним кроком є визначення змісту та видів діяль­ності, здійснення яких учнями забезпечить розвиток прогнозова­них якостей.

Плани освітньо-виховної роботи можуть бути перспективними і оперативними (плани уроків та виховних справ).

Проективні вміння включають:

- перенесення мети і змісту навчання та виховання в конкретні педагогічні завдання;

- врахування при визначенні педагогічних завдань і відборі змісту Діяльності учнів, їх потреб та інтересів, можливостей матеріальної бази, свого досвіду й особистісно-ділових якостей;

- визначення комплексу домінуючих і залежних завдань для кожного етапу педагогічного процесу;

- відбір видів діяльності, адекватних поставленим завданням, планування системи спільних творчих справ;

- планування індивідуальної роботи з учнями з метою подолан­ня наявних недоліків у розвитку їх здібностей, творчих сил та обдарувань;

- відбір змісту, форм, методів та засобів педагогічного процесу в оптимальному поєднанні;

- планування системи прийомів, стимулювання активності шко­лярів і гальмування негативних проявів у їх поведінці;

- планування розвитку виховного середовища і зв'язку з батьками й громадськістю.

Рефлексивні вміння (рефлексія - відбиття, аналіз власних дій) мають місце під час здійснення педагогом контрольно-оціночної діяль­ності, спрямованої на себе (своєрідна процедура підведення підсумку навчально-виховної діяльності).

Від учителя особливої уваги потребує контроль на основі аналізу одержаних результатів. Здатність до рефлексії дозволяє розумно й об’єктивно аналізувати власні судження, вчинки і в кінцевому результаті - діяльність, з точки зору їх відповідності задуму та умо­вам.

Виокремлення рефлексивних умінь обумовлено тим, що аналіз результатів педагогічної діяльності без ретельного аналізу умов їх одержання не може вважатися нормою. Адже добре відомо, що ви­сокі результати в педагогічній діяльності можуть бути одержані як за рахунок суттєвого збільшення часу на розв’язання навчально-виховних завдань, так і за рахунок перевантаження учнів та вчи­телів. Для вчителя дуже важливо встановити, якою мірою як пози­тивні, так і негативні результати є наслідком його діяльності, тому й існує необхідність аналізу власної діяльності (правильність постано­вки мети і завдань; ефективність вибраних форм, методів, прийомів, засобів діяльності та їх відповідність віковим особливостям учнів; причини успіхів та недоліків, помилок та труднощів у процесі діяль­ності тощо).

Зміст практичної готовності вчителя виражається в зовнішніх (предметних) уміннях, тобто діях, за якими можна спостерігати, а саме ‑ організаційними та комунікативними. Організа­ційна діяльність учителя забезпечує залучення учнів до різних видів діяльності та організацію діяльності колективу. До організаційних умінь слід віднести мобілізаційні, інформаційні, розвивальні та орієнтаційні.

Мобілізаційні вміння пов’язані з залученням уваги школярів і формуванням у них стійкого інтересу до учіння, праці та інших видів діяльності; створенням атмосфери спільного переживання; формуванням потреби учбової роботи і основами наукової органі­зації знань і життєвого досвіду вихованців з метою формування У них активного, самостійного і творчого ставлення до оточуючої дійсності; створенням спеціальних ситуацій для вияву вихованцями моральних провин і розумним використанням методів заохочення і покарання тощо.

Інформаційні уміння пов’язані з роботою над літературними джерелами та бібліографуванням, умінням одержувати інформацію 3 інших джерел і дидактично її перетворювати, тобто уміння інтерп­ретувати й адаптувати інформацію до завдання навчання та вихо­вання.

На цьому етапі безпосереднього спілкування з вихованцями інформаційні уміння виявляються в здібності зрозуміло і чітко по­яснювати навчальний матеріал, враховуючи специфіку предмета, рівень підготовленості учнів, їх життєвий досвід і вік, логічно пра­вильно побудувати і вести конкретну розповідь, пояснення, бесіду, проблемний виклад, органічно поєднувати використання індуктив­ного й дедуктивного шляхів пояснення матеріалу, формулювати за­питання в доступній формі, коротко, чітко, виразно, застосовувати технічні засоби, електронно-обчислювальну техніку і наочність; висловлювати думку за допомогою графіків, діаграм, схем, малюнків; оперативно діагностувати характер і рівень засвоєння учнями ново­го матеріалу з використанням різноманітних методів; перебудову­вати (при необхідності) план і хід вивчення матеріалу.

Розвивальні вміння передбачають створення спеціальних умов і проблемних ситуацій для розвитку пізнавальних процесів, волі й почуттів вихованців; стимулювання пізнавальної самостійності й творчого мислення; формулювання запитань, які потребують засто­сування раніше засвоєних знань; індивідуальний підхід до вихо­ванців.

Орієнтаційні вміння педагога пов'язані з формуванням мораль­но-ціннісних установок вихованців та їх наукового світогляду, стійко­го інтересу до навчання, науки, бажаної майбутньої професійної діяль­ності; з організацією спільної творчої діяльності для розвитку со­ціальне значущих якостей особистості.

Насамкінець додамо, що в умовах реформування вітчизняної си­стеми освіти особливого значення набуває інноваційна діяльність учителів - соціально-педагогічний феномен, що відбиває їх творчий потенціал, вихід за межі нормативної діяльності, а особливо педаго­гічне спілкування в умовах сучасної початкової школи.

Практичне заняття № 6.

Тема Загальноосвітній навчальний заклад –

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.