Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Семінарські 5-8.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
25.11.2019
Размер:
268.29 Кб
Скачать
  1. Бех І.Д. Становлення професіонала в сучасних соціальних умовах / І.Д. Бех // Педагогіка толерантності. – 2001. – №3–4. – С. 157–162.

  2. Богданова А., Борисов С. Психологія організації творчого педагогічного процесу / А. Богданова, С. Борисов // Завуч. – 2001. – №6. – С. 6–9.

  3. Гончаренко с.У. Український педагогічний словник / Семен Устимович Гончаренко. – к. : Либідь, 1997. – 375 с.

  4. Гриньова В. Аксіологічний підхід до проблеми педагогічної культури майбутнього вчителя / В. Гриньова // Шлях освіти. – 2002. – №6. – С. 2–6.

  5. Державна програма «Вчитель» / / Директор школи. – 2002. – №23–24 (червень). – С. 3–23.

  6. Євтух М. Сучасні тенденції професійної підготовки вчителя / Микола Євтух / / Педагогічна газета. – 2002. – №8–9. –

  7. Мазоха д. С. На шляху до педагогічної професії (Вступ до спеціальності) [Текст] : навч. Посіб. / д. С. Мазоха. – к. : Центр навчальної літератури, 2005. – 168 с.

  8. Синиця І.О. Педагогічний такт і майстерність учителя / І.О. Синиця. –К.: Рад. школа, 1981. -319с.

  9. Сметанський М. Соціально-педагогічні умови професійного становлення, вчителя / Микола Сметанський / / Рідна школа. – 1995. – №5. – С.26–28.

  10. Фіцула м.М. Вступ до педагогічної професії: навч. Посіб. [для студ вищ. Пед. Закл.] / Михайло Миколайович Фіцула. – [2-ге вид., випр., доп.]. – Тернопіль : Навчальна книга-Богдан, 2003. – 136 с.

  11. www.mon.gov.ua – Міністерство освіти і науки України

  12. http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi – Офіц. сайт ВР України.

Методи і прийоми самостійної роботи над завданнями

Вивчення і конспектування методичного матеріалу та першоджерел. Письмове виконання практичних завдань.

Види контролю

Співбесіда з викладачем, тестування, перевірка виконаних завдань.

Навчально-методичний матеріал

для самостійного опрацювання з теми

Спілкування є важливим інструментом педагогічної діяльності. Дослідження А. А. Бодалева, Н. В. Кузь­міной, В. А. Кан-Каліка, А. А. Леонтьєва, А. М. Мудрика, А,І. Щербакова та ін. Довели велике значення спілкування в праці педагога. Щоб зрозуміти роль викладача в характері його спілкування з учнями розглянемо, що собою являє педагогічне спілкування

Сучасна педагогіка та практична діяльність найкращих…учителів, і насамперед педагогів-експериментаторів, таких, як Ш. А. Амонашвили, И. П. Волков, Т. И. Гончарова, Е. Н. Ільїн, С. Н. Лисенкова, В.Ф.Шаталов, М. П. Щетинін і ін., довели, що ефективне навчання сьогодні, причому навчання радісне, важке, але переможне, можливо тільки на позиціях педагогіки співробітництва. Вдумайтеся в назву книг: «Здрастуйте, діти!» (Ш. А. Амонашвили), «Мистецтво спілкування» (Е. Н. Ільїн), «Педагогічна проза» (В. Ф. Шаталов), «Коли легко учитися» (С. Н. Лысенкова), «Уроки історії — уроки життя» (Т.И.Гончарова), «Вічна радість» (З.Л.Соловейчик). Усі вони говорять: учитель йде назустріч дітям, він стоїть на точці зору дитини, як на платформі, з якої веде за собою. Саме про це свідчить друге кредо педагогів-експериментаторів — демократизація особистості, що відстоює ідеї самоповаги, відповідальності, саморегуляції, унікальності, демократичного діалогу. (Див.: Демократизація особистості: Звіт про другу зустріч учителів-експериментаторів.— Учительська газета.— 1987.-— 17 окт.-З. 3.)

Педагогічне спілкування -. професійна комунікативна взаємодія педагога з учнями на уроці і поза ним, спрямована на створення сприятливого психологічного клімату, а також на психологічну оптимізацію навчальної дальності й стосунків

Інформаційна функція спілкування. Забезпечуючи процес обміну матеріалами і духовними цінностями, створює умови для розвитку позитивної мотивації навчально-виховного процесу, обстановки спільного пошуку і роздумів.

Утворити соціальне поле діяльності особистості, спілкування через ролі, виконувані особистістю, програмує в неї той чи інший шаблон соціального поведінки (вчитель і учень). Зміна соціальних ролей сприяє як багатобічним проявам особистості — «скиданню масок», так і можливості ввійти в роль іншого, сприяючи процесу сприйняття людини людиною. Учителя вводять індивідуально-рольову форму в навчально-виховний процес: підключають учнів до ведення окремих елементів уроку, дають можливість кожному учню побувати й у ролі організатора, і в ролі виконавця.

Функцією спілкування виступає і самоствердження особистості. Задача педагога — сприяти усвідомленню школярем свого «я», відчуттю своєї особистісної значимості, формуванню адекватної самооцінки і перспектив особистості, рівня її домагань.

Учитель Реутовской школи № 2 Московські області И. П. Волков створив для цього «творчу кімнату», де кожний через зміну видів діяльності прагне знайти своє покликання, виразити себе в колективній роботі.

Реалізація такої важливої функції спілкування, як співпереживання, забезпечує умови для розуміння почуттів іншої людини, для формування здатності стати на точку зору іншого, що нормалізує відносини в колективі. Учителю важливо зрозуміти дитини, його потреби, щоб здійснювати взаємодія, виходячи з його представлень.

Знання цих функцій допоможе молодому вчителю організувати спілкування зі школярами на уроці і поза його як цілісний процес. Плануючи урок, треба думати не тільки про засвоєння інформації, але і про створення умов для самовираження, самоствердження, насамперед тих школярів, що потребують допомоги вчителя; треба передбачати прийоми забезпечення зацікавленості в роботі кожного учня і забезпечувати співробітництво і співтворчість.

Відомий дослідник В.А.Кан-Калік вважає, що до структури педагогічного спілкування входять наступні складов:

1. Моделювання педагогом майбутнього спілкування (прогностичний етап)

2. Початковий етап спілкування. "комуніка­тивна

3. Керування спілкуванням.

4. Аналіз спілкування.

Перший етап - етап .моделювання педагогом майбутнього спілкування (прогностичний етап). Це перший етап, у якому заклада­ються контури майбутньої взаємодії: планування й про­гнозування змісту, структури, засобів спілкування. Зміст його вміщує визначення мети взаємодії (для чого?), аналіз стану співрозмовника (чому він такий?) та аналіз ситуації (що сталося?). Плануються можливі способи та тональність комунікації, прогнозується сприймання співрозмовником змісту взаємодії. Цільова установка має вирішальне значення. Саме тут має бути визначальним зосередження на спільній роботі з учнями, на розвитку їх. Учителю доцільно передусім думати про те, як залучи­ти вихованця до взаємодії, зацікавити, як створити творчу атмосферу, щоб виявилася його індивідуальність. Для цього педагогу потрібна уява, здатність сприймати і адек­ватно оцінювати людину.

2.Початковий етап спілкування. Мета його — встановлення емоційного і ділового контакту у педагогічній взає­модії. В. А. Кан-Калік дає цьому етапові назву "комунікативна атака"; у цей час завойовується ініціатива, що дає змогу керувати спілкуванням. Важливо оволодіти технікою швидкого включення у взаємодію, прийомами самопрезентації та динамічного впливу. Ініціатива необхідна вчителеві на цьому етапі для того, щоб організовано пе­редати її у наступному періоді спілкування.

  1. Керування спілкуванням. Це свідома і цілеспрямована організація взаємодії з коригуванням процесу спілкування відповідно до визначеної мети. Здійснюється обмін інформацією, обмін оцінками з приводу цієї інфор­мації, взаємооцінка співрозмовників. Створюється ат­мосфера доброзичливості, щоб дати учневі змогу вільно виявляти своє "Я", діставати задоволення від спілкуван­ня, підкріплення своїм соціально значущим потенціям. Пе­редаючи ініціативу учневі, педагог представляє матеріал для аналізу, щоб роздуми, оцінки фактів школяр здійс­нював сам за допомогою старшого. Саме тут учитель му­сить вміти виявляти інтерес до учня, сприймати інформа­цію від нього (активно слухати), висловлювати судження з того чи іншого приводу, транслювати учням свій оптимізм і спокійну впевненість в успіхові, ставити перед ними яскраві цілі і вказувати на шляхи їх досягнення.

  2. Аналіз спілкування. Головне завдання цього етапу— співвіднесення мети, засобів, результатів взаємодії, а також моделювання подальшого спілкування. Це етап самокоригування.

Учителю треба мати педагогічну пам'ять, в якій запо­чатковується виявлене в словах, емоціях і діях ставлення учнів. Ця інформація допоможе проаналізувати тенденції розвитку ставлення вихованців.

Стосовно кожного етапу педагогові слід дотримувати­ся певних правил, які оптимізують взаємодію:

  • формування почуття "ми", демонстрація спільності поглядів, що усуває соціальні бар'єри, протиставлення і об'єднує для досягнення спільної мети;

  • встановлення особистісного контакту, щоб кожен учень відчував зверненість саме до нього. Це реалізують, і мовними засобами (частіше називаємо на ім'я, повто­рюємо вдало висловлене міркування учня), і невербально (візуальний контакт);

- демонстрація власного ставлення, що виявляється в тому, як ми усміхаємося (відкрито, невимушене чи скептично), з якою інтонацією говоримо (дружньо, сухо, тис­нучи на учня), як експресивно забарвлені наші рухи (спокійні, стримані чи зневажливі, нервові), яку обрали дистанцію (довіри чи конфронтації);

  • показ яскравих цілей спільної діяльності — накреслення спільного "ми" у майбутньому, що демонструє за­цікавленість у співрозмовникові, міцність єдності;

  • передача педагогом розуміння внутрішнього стану учнів — зчитування настрою співрозмовника, що сигналізує про зацікавленість у взаємодії, взаєморозумінні;

  • постійний вияв інтересу до учнів. Це означає – слухати учнів, ставити питання і дорожити їхньою думкою, співпереживати, підкреслювати позитивне, говорити компліменти, тобто робити все, що підтримує учня у його позитивних намірах;

  • створювати ситуації успіху, потрібні для сприятливого психологічного тла взаємодії; воно створюється радістю від успіху, постійним схваленням потенційних мож­ливостей, підкресленням індивідуальної значущості кожного, зняттям страху перед можливою помилкою, надан­ням допомоги і вмінням учителя попрохати допомоги в учня.

Реалізувати всі ці правила можливо, якщо вчитель правильно обере стиль спілкування з дітьми і дорослими

У психології розроблені досить чіткі риси соціально-психологічного портрета різних типів керівників, аналізується техніка їхнього спілкування з членами колективу. Учитель – теж керівник, що по-різному здійснює свою взаємодію. Розглянемо коротенько три основних стилі керівництва, звертаючи увагу на другу сторону спілкування — взаємодія. Образні назви їх («разючі стріли», «возвращающийся бумеранг» і «пливучий пліт») дані в книзі А. Н. Лутошкіна «Як вести за собою».

  1. Спілкування на підставі захоплення спільною творчою діяльністю. Засадовим для нього є активно-позитив­не ставлення до учнів, закоханість у справу, що передаєть­ся дітям, співроздуми та співпереживання щодо цікавих і корисних заходів. За такими вчителями діти ходять слі­дом, бо вони сповнюють їхнє життя радістю, гордістю за успіхи у колективних справах. "Щоб справа йшла добре, за макаренківською традицією, у школярів та педагогів мають бути одні, спільні турботи. Педагоги не керують школярами, а разом з ними дбають про справи школи, ніякого протиставлення "ми" і "ви". Замість однобіч­них впливів педагога на учнів — спільна творча діяль­ність вихованців разом із вихователями і під їхнім керів­ництвом".

2.Стиль педагогічного спілкування, що ґрунтується на дружньому ставленні. Демонстрація дружнього ставлення — запорука успішної взаємодії. Цей стиль базується на особистісному позитивному сприйнятті учнями вчи­теля, який виявляє приязнь, повагу до дітей. Це позитив­ний стиль спілкування, проте в перспективі його розвит­ку слід мати творчий союз на підставі захоплення спра­вою. Окремі педагоги неправильно інтерпретують стиль дружби і перетворюють дружні стосунки на панібратські,що негативно впливає на весь навчально-виховний про­цес. Встановлюючи дружні взаємини з вихованцями, вар­то прислухатися до застережень А. С. Макаренка: "З вихованцями керівний і педагогічний персонал завжди повинен бути ввічливим, стриманим... педагоги і керів­ництво ніколи не повинні припускати з свого боку тону фривольного: зубоскальства, розповідання анекдотів, ні­яких вільностей у мові, передражнювання, кривляння то­що. З другого боку, зовсім неприпустимо, щоб педагоги і керівництво у присутності вихованців були похмурими, дражливими, крикливими".

Виявляючи дружнє ставлення і маючи зацікавленість у справі, завжди можна залучити учнів до спільного по­шуку, співтворчості.

  1. Часто-густо молоді вчителі, не вміючи встанови­ти дружніх стосунків на грунті самовіддачі, вдаються до обмеження спілкування формальними взаєминами і оби­рають стиль спілкування-дистанція. У цих педагогів в ціло­му може бути позитивне ставлення до дітей, але організа­ція діяльності ближча до авторитарного стилю, що зни­жує загальний творчий рівень спільної з учнями роботи (пасивно-позитивне ставлення плюс авторитарність в ор­ганізації справи призводять до того, що в класах може бути нібито прекрасна дисципліна, висока успішність, проте значні прогалини у моральному вихованні учнів).

Дистанція між учителем і учнем повинна бути, проте це не головний критерій стосунків. Умовно Макаренко на­віть визначив її математично: 1 метр, бо менше — "на голову сядуть", а більше — зникне теплота. Дистанція —показник провідної ролі педагога: чим продуктивнішою для дитини є провідна роль учителя, тим органічнішимі природнішим для неї є елемент дистанції. Дистанція залежить від рівня авторитету вчителя, визначається уч­нями, хоча й скеровується педагогом.

  1. Спілкування-дистанція є певною мірою перехідним етапом до такого негативного стилю, як спілкування-залякування. Вдаються до нього також ті молоді педагоги, котрі не в змозі організувати спільну діяльність, адже для цього потрібні професійні навички. Ось форми си­туативного вияву спілкування-залякування: "Не чекайте на екзамені п'ятірок. Знайте, що двійок вашому класові, хоч кілька, а буде", "Слухайте уважно, а то зараз викли­чу..." Така форма спілкування свідчить про те, як діяти не слід. Загалом, жорстка регламентація руйнує творчу атмосферу.

Спілкування-залякування поєднує в собі негативне ставлення до учнів і авторитарність у способах органі­зації діяльності.

5. Застерігаємо молодого вчителя і від обрання такого стилю спілкування, який поєднує в собі позитивне став­лення до дітей з лібералізмом. Такий стиль називають заграванням. У чому воно полягає? У педагога є прагнен­ня завоювати авторитет, він не байдужий до того, чи подобається дітям, але при цьому не прагне відшукати доцільних способів організації взаємодії, може вдатися до прийомів завоювання дешевого авторитету. Гонитву за дитячою любов'ю засуджував А. С. Макаренко, бо во­на — для задоволення честолюбства педагога, а не на користь дітям.

Спрямованість на дитину, її розвиток, захопленість своєю справою, професійне володіння організаторською технікою і делікатність — ось що стає запорукою про­дуктивного стилю у педагогічній праці

Педагогу доводиться мати справу з людьми, яких треба виховувати, змінювати і переробляти, а ці люди із свого боку чинять опір впливу педагога, створюючи різні перешкоди, конфліктні ситуації. Але педагогу в подібних ситуаціях необхідно дотримуватись педагогічного такту.

Педагогічний такт - почуття міри в застосуванні педагогічного впливу на учнів, коли оптимально враховуються умови ситуації і її соціальні та педагогічні наслідки

Ситуації, що потребують додержання педагогічного такту:

  • коли ми самі змушені буваємо свідомо поставити людину в незручне становище, на яке вона заслужила, і нам треба тільки пом'якшити його, тобто додержати якоїсь міри виниклої ніяковості, щоб не підірвати по­ ваги до людини;

  • коли ми випадково ненавмисне поставили люди­ну в незручне становище і повинні негайно виправити свою помилку або пом'якшити наслідки зробленого;

  • якщо людина несамохіть, випадково потрапила в становище, незручне тільки для неї особисто;

  • коли вона почуває себе ніяково, розгублено через свої індивідуальні особливості або незвичність обста­вин, труднощі яких заважають цій людині виконати завдання, що стоїть перед нею;

  • якщо за складних обставин людині треба подати, допомогу, щоб зберегти її людську гідність, зменшити або пом'якшити її страждання.

Велике значення у формуванні правильного стилю спілкування має витримка, самовладання, справедливість, творчий підхід до досвіду інших, розвиток педагогічної техніки, почуття гумору. При цьому вчитель повинний завжди поважати людину у своїх учнях і берегти власне достоїнство.

Слід мати на увазі, що конфлікти як невідповідність позицій вчителя й ученя - часте явище в педагогічній діяльності. Тому педагогу, особливо молодому, треба враховувати вже апробовані правила поведінки в конфліктних ситуаціях, які можуть допомогти в перебудові складних умов, що створилися, у відповідності з педагогічним задумом.

Практичне заняття № 7.

Тема: Модернізація вищої освіти України і Болонський процес

І. Теоретична частина

  1. Тенденції розвитку вищої освіти України на сучасному етапі.

  2. Законодавча база освіти України.

  3. Євроінтеграція України як чинник соціально-економічного роз­витку держави

  4. Основні завдання та принципи створення зони Європейської вищої освіти

  5. Передумови входження вищої освіти України до Болонського процесу.

ІІ. Практична частина

1. Виконайте самостійну роботу № 7.

2. Виконайте пропоновані викладачем завдання.

Література

    1. Державна Національна програма “Освіта”. Україна XXI століття. – К. : Райдуга, 1994. – 61 с.

    2. Журавський В.С., Згуровський М.З. Болонський процес: головні принципи входження в Європейський простір вищої освіти / Журавський В.С., Згуровський М.З. – К. : Політехніка, 2003. – 200 с.

    3. Мазоха Д. С. На шляху до педагогічної професії (Вступ до спеціальності) [Текст] : навч. посіб. / Д. С. Мазоха. – К. : Центр навчальної літератури, 2005. – 168 с.

    4. Положення про організацію навчального процесу підготовки фахівців за кредитно-модульною системою / Розроб.: Прокопенко І.Ф., Євдокимов В.І., Губа А.В., Гончаров О.І., Стаканкова Т.П., Харченко Л.П. – Харків : ХНУРЕ, 2004. – 28с.

    5. Про вищу освіту [Текст] : закон України // Освіта.– 2002. – 20–27 лютого. – С.5–12.

    6. Про загальну середню освіту [Текст] : закон України // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1999. – № 28. – С. 230.

    7. Про освіту [Текст] : закон України. – К. : Парламентське вид-во, 1991. – 45 с. – (Закони України).

    8. Про позашкільну освіту [Текст] : закон України //Освіта України. – 2000. – №31. – 2 серпня. – С.8.

    9. Фіцула М.М. Вступ до педагогічної професії: навч. посіб. [для студ вищ. пед. закл.] / Михайло Миколайович Фіцула. – [2-ге вид., випр., доп.]. – Тернопіль : Навчальна книга-Богдан, 2003. – 136 с.

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Бердянський державний педагогічний університет

Соціально-гуманітарний факультет

Кафедра педагогіки вищої школи, управління навчальним закладом та методики викладання суспільствознавчих дисциплін

ЗАВДАННЯ

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ № 7

ПРЕДМЕТ: ВСТУП ДО СПЕЦІАЛЬНОСТІ

КУРС: 2

ФОРМА НАВЧАННЯ: денна

Завдання виконав:

Студент(ка) групи

Прізвище, ім’я __________________

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.