12) Суспільна думка.

Перебуваючи в певному настрої, члени маси під упливом виниклих емо-

цій обговорюють питання, що спровокувало той настрій. При цьому викори-

стовуються погляди, ідеї, факти, судження, що існують у суспільній свідо-

мості. Крім того, на масу під час обговорення здійснюють вплив зовнішні

чинники: ЗМК, лідери думок тощо. Під час такого обговорення виношується

думка, яка починає керувати поведінкою членів маси. Утворена думка має

статус суспільної.

Суспільна думка проходить різні етапи свого розвитку і за змістом є неод-

наковою в часі, в різні періоди суспільного розвитку. Вона може бути про-

дуктом як несвідомих елементів суспільства, так і результатом логічних

міркувань експертів, вчених, політиків тощо. Проте суспільна думка завжди

залишатиметься спільним суспільним витвором і їй протистоятиме власне

наукова думка.

13) Стереотипи масової свідомості.

14) Процеси утворення та руйнування стереотипів

15) Масова свідомість та поведінка.

На формування суспільної думки вирішальний вплив має суспільна свідо-

мість, яка являє собою сукупність поглядів, принципів, ідей, суджень, тради-

цій, забобонів, знань, соціального емоційного досвіду, що належать різним

соціальним суб’єктам (відомим особам, соціальним інститутам, групам, ор-

ганізаціям і т. д.) і вироблялися протягом усієї історії суспільного розвитку.

Масова поведінка буває двох типів: звична, нормативна, передбачувана,

і незвична, ненормативна, стихійна.

Нормативна поведінка — це поведінка мас, яка не виходить за рамки уяв-

лень про людську поведінку, прийняту в певному соціумі. Ненормативна

поведінка — це відхилення від прийнятих правил поводження в соціумі. У

такій поведінці є певний елемент стихійності з точки зору людини, яка спо-

стерігає або намагається керувати масою. Виділяють дві форми найбільш яс-

кравої стихійної поведінки — масова паніка та масова агресія, проте можуть

бути й прояви соціально позитивного спрямування.

16) Соціологічні теорії масової комунікації.

30-ті роки ХХ ст. дали по-

штовх для розвитку масової культури, в лоні якої формувалися спільноти з

ізольованих індивідів, що загубили традиційні культурні зв’язки між члена-

ми того соціуму, до якого вони належали. Масові спільноти зазнають мані-

пулятивних впливів, виникає культурна еліта, яка веде за собою маси. Роль

медіа в масовому суспільстві визнається сильною, тобто вони ефективно208 Частина третя

здійснюють той вплив, який планується.

17) Нормативні теорії масової комунікації.

Д. Мак-Квейл додав до класичних "чотирьох теорій преси" ще дві: розвитку та демократичної участі. Перша підкреслює специфічні особливості країн, що розвиваються, серед яких: брак потрібних для розвитку системи масової комунікації інфраструктур, професійних навичок, виробничих і культурних ресурсів, визначеної авдиторії, брак усвідомлення потреби в незалежних медіях. Віддається перевага горизонтальним комунікаціям. Держава легітимізує можливість цензури, журналісти мають бути лояльними до уряду. Головна ідея другої полягає в інтересах і потребах активного одержувача повідомлень, зокрема стосовно прав на якісну інформацію та відповідь. ЗМК повинні використовуватися для взаємодії в умовах невеликих громад, в інтересах групи і субкультури. Теорія відкидає централізацію, комерціалізацію та бюрократизацію, фокусує увагу на інтерактивності, доступі до медій, широкій участі.