36) Модель комунікації ю. Лотмана

Саму комунікацію Лотман визначає як переклад повідомлення з мови мого «я» на мову твого "ти". Можливість такого переведення зумовлена ??тим, що хоча системи кодів обох учасників комунікації не тотожні, але вони утворюють пересічні безлічі. Наслідком цього є неоднозначність прочитання закладеної в повідомленні інформації. До речі, саме неоднозначність робить реальним і корисним таке явище, як перечитування літературних творів, оскільки виявляється можливим отримання нових знань при читанні вже відомого тексту. Феномен читання відомого тексту призводить Лотмана до формулювання гіпотези про два можливі механізми отримання інформації, образно кажучи, записці і хустці з вузликом. Якщо в першому випадку повідомлення укладено в тексті і може бути звідти витягли, то в другому випадку повідомлення не можна витягти з тексту, який грає тут чисто мнемонічну роль. Тут повідомлення грає роль ключа, що викликає процеси обробки інформації всередині свідомості одержувача, що, в свою чергу, веде до зростання інформації.

39) Глобалізація та медіа.

В комунікації, медіа — це канали та інструменти, що використовуються для зберігання, передачі і подання інформації або даних. Він часто згадується як синонім масс-медіа або новинних медіа, але у ширшому користуванні означає єдине середовище, яке використовується для передачі будь-яких даних в будь-яких цілях.

42) Міжнародна медійна залежність.

Медіа-залежні особи присвячують мультимедіа стільки часу, що врешті-решт останні починають обумовлювати їх реальне життя, при чому до такої межі, що можна констатувати виникнення "дереалізації" – психічного процесу, за якого індивід перестає вірити в реальність оточуючих його речей або істот і замикається у своїй віртуальній оболонці. До того ж дослідження (Lüdtke, 1994) показали, що інтенсивне використання мультимедійних засобів у формуванні особистого дозвілля не дає ніякої економії часу, а, навпаки, діє скоріше як пастка для часу. Взаємодія з мультимедіа розкрадає часові ресурси їх споживача і зумовлює виникнення стресу і хронічного цейтноту. Отже, споживачі мас-медійної продукції неминуче втрачають активність, що зазвичай насамперед проявляється у безцільному блуканні телевізійними каналами або ж сайтами Інтернету. "Серфінг", "плавання", "блукання" – терміни, якими описують своєрідний стиль пошуку і ознайомлення з інформацією, що формується сьогодні у молодих людей і не може не викликати тривоги. Такий характер медіаспоживання можна розглядати як певну модель комунікативної взаємодії, що розвивається у молодої людини і полягає у поверховому, стрибкоподібному, без жодного порядку і сенсу "зчитуванні" інформації, яка потім ніяк не використовується.

44) Антиглобалізм.

Антиглобалізм — загальний термін, що описує політичну позицію людей, що протистоять політиці глобалізації. Прихильники антиглобалізму загалом об'єднані ідеєю протистояння політичній владі транснаціональних корпорацій за рахунок суверенітету держав, що проявляється у вигляді торгових договорів та впливу міжнародних економічних організацій. Цей процес, на їхню думку, шкодить демократії, правам людини, навколишньому середовищу і особливо суспільствам країн, що розвиваються. Антиглобалізм включає багато окремих рухів. Багато людей, яких називають антиглобалістами, не сприймають цього терміну, й використовують інші назви, такі як «Рух всесвітньої справедливості», «Рух рухів» (популярний термін в Італії), «альтерглобалізм» (переважно у Франції) та багато інших.