28) Роль комунікації в інформаційному суспільстві.

30) Масова комунікація глобального суспільства.

Парадокс сучасності полягає в тім, що в нову добу людина, з однієї сторони, залежить від технологічного розвитку власного суспільства, а з іншої сторони, вона сама відповідає за своє майбутнє, яке творить своїм інтелектом та здатністю до самовдосконалення. Через це, повторимо, людина стає головним суб’єктом і головним об’єктом Глобального інформаційного Суспільства, його засобом і метою одночасно. П.Лазарсфельд і Р.Мертон розглядають масову комунікацію (МК) у контексті організованої нею соціальної дії і спровокованих масових смаків. На їх погляд- масова комунікація являє собою потік комунікативних дій з метою (крім чисто інформаційних, просвітницьких цілей): 1)присвоєння певного статусу суспільним проблемам, особистостям, організаціям і суспільним рухам; 2) зміцнення соціальних норм; 3)наркотизації соціуму. "Те, що масова комунікація підвищує рівень інформованості широких верств населення є безперечним. Разом з тим, що зростає потік повідомлень масової комунікації може ненавмисно відволікати енергію людей від активної участі до пасивного знання". У сучасному світі- комунікація усе більш пронизує різні сторони життя людини. Інформація, яка циркулює по каналах комунікації, перетворює суспільство в інформаційне. А.І.Ракітов сформулював основні характеристики цього суспільства.

31) Моделі масової комунікації.

Основою будь-якої теорії є концептуальна модель явища. Власне, теорія — це і є розлога експліцитна концептуальна модель. Поява найпростішої моделі досліджуваного явища є завжди основою для потенційної теорії. Через те моделей завжди більше, ніж теорій. На думку Д. Макквейла, можна виділити чотири типи моделей, які, по суті, репрезентують аспекти комунікативного процесу, частково його фази: моделі трансмісії (А), моделі ритуалу (Б), моделі привернення уваги (В) і моделі рецепції (Г).

34) Модель комунікації р. Якобсона.

Включає шість важли-

вих чинників спілкування:

Контекст

Повідомлення

Адресант

Контакт

Код

Адресат

В ідеальній комунікативній ситуації на процес спілкування впливають усі

шість чинників. Насправді ж може бути актуалізація одного або кількох із

них, але без втрати чинності інших. Через це Роман Якобсон (1960) виділяє

шість функцій комунікації: емотивну (вираження свого “я”), референтну

(денотативну) (виділення об’єкта мовлення), конативну (інтенсивну) (вплив

на адресата), поетичну (виділення форми повідомлення), металінгвістичну

(пов’язану з виходом за межі бесіди у сферу коду, мови), фатичну (підтри-

мання контакту, коли важлива не тема розмови, а те, щоб контакт не перер-

вався)

35)Модель комунікації р. Барта.

У своєму аналізі сучасних міфів Ролан Барт йде по цьому ж шляху, відкриваючи структуру, що має як би надбудову: "міф - це подвійна система, в ньому виявляється свого роду всюдисущість: пункт прибуття сенсу утворює відправну точку міфу" При цьому в своє розгляд міфу він додає ще одну характеристику - його імперативність, можливо, це і вірно як би для погляду "свіжих" міфів. Р. Барт написав: "Міф носить імперативний, спонукальний характер, відштовхуючись від конкретного поняття, виникаючи в абсолютно певних обставин продовжуючи розгляд він підкреслює два аспекти функціонування сучасного міфу. З одного боку, міф намагаються побудувати на досить бідному означаючому, щоб заповнити його значенням. Це карикатури, стилізації, символи. З іншого боку, сам міф може бути розкритий будь-яким іншим означником. Суть міфу Ролан Барт бачить в "викраданні їм мови", ймовірно, маючи на увазі повтор як структурної організації мови в міфі, так і змістовне використання одиниць мови. Якщо подивитися на цільове призначення міфу, то "задача міфу полягає в тому, щоб надати історично зумовленим інтенціям статус природних, звести історично минущі факти до рангу вічних". Тобто міф з нагоди робить правило, обов'язкове для всіх.