18) Прикладні теорії масової комунікації.

19) Теорії здорового глузду масової комунікації.

Теорія здорового глузду стосується

наших особистих знань та досвіду в цій сфері, які дають нам змогу зрозуміти, що

відбувається, яку роль ЗМК відіграють у нашому житті, як треба “читати” різні

жанри, і як нам подобається їх читати, як мас-медії та різноманітні жанри різняться

між собою тощо. Ця теорія допомагає робити послідовний вибір, розвивати смак і

критичне мислення, встановлювати власний спосіб життя у медійному просторі.

20) Макквейлова теорія масової комунікації.

Відомий комуніколог Д. Макквейл розглядає масову комунікацію як цілі-

сний феномен і пропонує єдину, комплексну теорію цього явища. Медіа як

посередники в суспільстві, згідно з теорією Макквейла (варіант 2005 року),

виступають:

• вікном для будь-якого досвіду, що накопичується у суспільстві;

• дзеркалом перебігу подій у суспільстві;

• фільтром чи воротарем (тим, хто відчиняє ворота), що пропускає одні

погляди, інші — ні, свідомо або несвідомо;

• дороговказом, провідником чи інтерпретатором, який створює загаль-

ну картину, визначає сенс події;

• форумом чи платформою для представлення аудиторії ідей, інформа-

ції;

• поширювачем інформації;

• співбесідником чи партнером у квазіінтерактивному обміні думками.

Мас-медіа є тим соціальним інститутом, який:

• сприяє розвитку і зміцненню інших соціальних інститутів;

• є владним ресурсом (четвертою владою) у значенні контролю за суспі-

льною думкою, поширення інновацій у суспільстві;

• є ареною для обговорення різних питань;

• є місцем для розвитку культури;

• став головним джерелом визначень і представлень соціальної реально-

сті для індивідів, соціальних груп.

21) Класифікація методів дослідження масової комунікації.

Метод. Слово метод походить з грецької мови і перекладається як шлях

дослідження. Нині під методом розуміють спосіб досягнення певної мети,

спосіб розв’язання конкретного завдання, а також сукупність прийомів і опе-

рацій, спрямованих на пізнання реальності.

Існують кілька класифікацій методів досліджень. З філософської точки

зору методи можна поділити на загальнонаукові і спеціальні.

До загальнонаукових методів належать: спостереження, порівняння, ви-

мірювання, експеримент, узагальнення, абстрагування, формалізація, аналіз,

синтез, індукція, дедукція, аналогія, моделювання, ідеалізація, ранжування, а

також аксіоматичний, гіпотетичний, історичний і системний підходи.

До спеціальних методів відносять методи, застосовувані у певній конк-

ретній галузі науки. Наприклад, до спеціальних методів філологічних і соці-

альних наук належить контент-аналіз текстів. Є ще специфічні методи,

які, як правило, являють собою модифікований спеціальний (чи навіть за-

гальнонауковий) метод, розроблений для вирішення якогось конкретного

завдання дослідження.

Ще одним підходом до класифікації наукових методів є поділ їх на емпі-

ричні (дослідні) і теоретичні. В основі такого поділу лежить ступінь абстрак-

ції: емпіричні методи конкретніші, теоретичні — абстрактніші.

Крім того, всі методи можна умовно поділити на дві великі групи: перші з

них використовуються для збирання емпіричних даних (спостереження, ек-

сперимент, опитування тощо), а другі — для кількісного і якісного аналізу

отриманих даних (статистична обробка даних, класифікація, групування,

типологізація тощо).

Отже, науковий метод — це конкретний шлях наукового дослідження,

який дає змогу отримати нові наукові результати і досягти мети досліджен-

ня. Науковий метод передбачає застосування раніше накопичених знань для

дослідження ще не вивчених явищ і проблем. За своєю формою науковий