7. Абстракціонізм

Абстракціонізм (лат. abstractio - видалення, відволікання) - напрям нефігуративного мистецтва, який відмовився від наближеного до дійсності зображення форм у живопису та скульптурі. Виник на початку ХХ ст. Філософсько-естетична основа абстракціонізму — ірраціоналізм, відхід від ілюзорно-предметного зображення, абсолютизація чистого враження та самовираження митця засобами геометричних фігур, ліній, кольорових плям, звуків. Напрям сучасного абстрактного мистецтва в скульптурі і живопису виник в Європі та Північної Америці в 1910 — 1920.

Абстракціонізм у наші часи звичайно описує мистецтво, що не відображує предмети реального світу, але використовує тіні та кольори для надання настрою.

Одна з цілей абстракціонізму - досягнення «гармонізації», створення певних поєднань кольорів і геометричних форм, щоб викликати у глядача різноманітні асоціації. Основоположники: Василь Кандинський, Казимир Малевич, Піт Мондріан.

У живописі Росії XX століття головними представниками абстракціонізму були: Василь Кандинський (працював у Німеччині, де і створив перші абстрактні композиції), Михайло Ларіонов та Наталя Гончарова, що заснували в 1910-1912 рр.. «Лучізм», і, який вважав себе основоположником нового типу творчості супрематизму, Казимир Малевич, творець знаменитого «Чорного квадрата».

Родинним абстракціонізму течією є кубізм, який прагне зобразити реальні об'єкти безліччю пересічних площин, що створюють образ якихось прямолінійних фігур, які відтворюють живу натуру. Одними з найяскравіших прикладів кубізму були ранні роботи Пабло Пікассо.

8. Супрематизм

Супремати́зм — напрям модерного мистецтва, без-предметність, абстрактний геометризм, що виник на початку ХХ століття. За-чинателем вважається К. Малевич. Напрям вийшов від кубізму і футуризму, він знай-шов застосування в урба-ністиці, плакаті і графіці.

Супрематизм, за Малевичем, - це остаточний розрив живопису із зображенням реального світу. На думку митця, усі зусилля потрібно зосередити на кольорі, формі, фактурі, русі.

"Коли зникне звичка бачити в картинах куточки природи, мадонн та безсоромних венер, тоді тільки побачимо чисто живописний витвір" - писав художник в одному із своїх маніфестів.

Супрематизм характеризується регулярними гоеметричними фігурами, написаними чистими локальними кольорами й зануреними у трансцендентну (незбагненну) білу безодню. Фоном для сепрематичних композицій завжди є білий колір.

Найвизначнішим супрематичним шедевром світ визнав "Чорний квадрат". Його поява була сенсацією, свого роду екпериментом нового мистецтва. На цьому полотні ми бачимо ідеальну статику (тільки вертикальні та горизонтальні лінії)та абсолютний контраст (чорне + біле). Кожен знаходить у квадраті щось своє. Хтось бачить у ньому безодню, хтось - Усесвіт. Для когось це є поєднанням усіх існуючих кольорів, а для когось іншого - повна відсутність кольору...

Основні представники течії Супрематизм К. С. Малевич. И. Г. Чашник. Д. А. Якерсон.

9. Неопластицизм

«Настоящий современный художник... осознает, что чувство прекрасного — космического, универсального происхождения. Такое признание неизбежно приводит его к абстрактному пластицизму, ибо человек остается верен только всеобщим принципам»

Пит Мондриан (Piet Mondriaan)

Неопластицизм (гол. Neoplasticism) - течія в голландському мистецтві, пов'язана з архітектурно-художнім журналом "Стиль" (1917-28). Висувало ідею "універсальної гармонії", втіленої в "чистій", геометризовані узагальненій формі. Давши плідні результати в архітектурі та художньої промисловості (П. Ауд, Г. Рітвелд), неопластицизм в станковому мистецтві (П. Мондріан) висловився у створенні одного з варіантів абстрактного живопису - комбінаціях великих прямокутних площин, пофарбованих в основні кольори спектру.

Neo-plasticisme (Nouvelle plasti- que) -термін з’явивсяв в Голандії в XX столітті

Головною рисою неопластицизма було суворе використання виразних засобів. Для побудови форми неопластицизм допускає лише горизонтальні і вертикальні лінії. Перетин ліній під прямим кутом - перший принцип.

Близько 1920 до нього додався другий який прибираючи мазок і підкреслюючи площину обмежує кольорами червоним, синім і жовтим, тобто трьома чистими основними кольорами до яких можна додати тільки білий і чорний.

Структура картини будується на протилежності елементів: колір - не колір (чорний, білий, сірий), вертикаль - горизонталь, велика поверхня (не кольору) - мала поверхню (кольору), єднання яких, на думку автора концепції, символізує рівновагу сил в гармонії світобудови .

Представители: Пит Мондриан, Тео Ван Дусбург, Жан Альберт Горин, Илья Болотовски