Для досягнення поставленої мети необхідно виконати наступні завдання:
визначити суть операцій з давальницькою сировиною;
проаналізувати діючі класифікації пряжі та ниток, а також готового трикотажного одягу;
дослідити вимоги до сировини для виготовлення трикотажного одягу;
оцінити стан і проблеми розвитку ринку пряжі та ниток в Україні;
надати товарознавчу характеристику асортименту пряжі та ниток ПАТ «Софія»;
дослідити показники якості пряжі та ниток ПАТ «Софія»;
розрахувати конкурентоспроможність готового трикотажного одягу;
охарактеризувати організацію операцій з давальницькою сировиною на ПАТ «Софія»;
проаналізувати ефективність операцій з давальницькою сировиною на ПАТ «Софія»;
надати пропозиції щодо підвищення ефективності операцій з давальницькою сировиною на ПАТ «Софія».
Об’єктом дослідження дипломної магістерської роботи є давальницька сировина для виробництва трикотажного одягу (пряжа та нитки для виготовлення трикотажного одягу ПАТ «Софія»).
Предметом дослідження є властивості та якість давальницької сировини для виробництва трикотажного одягу ПАТ «Софія».
Науковою новизною дипломної магістерської роботи є експериментальне дослідження показників якості пряжі та ниток ПАТ «Софія», оцінка ефективності операцій з давальницькою сировиною на ПАТ «Софія».
Практична значущість одержаних результатів полягає у застосуванні на ПАТ «Софія» розроблених рекомендацій щодо підвищення ефективності операцій з давальницькою сировиною.
Апробація результатів дослідження. Результати досліджень дипломної магістерської роботи були оприлюднені на вузівській студентській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми товарознавства і торговельного підприємництва» (23 квітня 2013 р., м. Київ). За результатами досліджень було опубліковано статтю «Оцінка якості давальницької сировини для виробництва трикотажного одягу» у збірнику наукових статей студентів «Товарознавство та комерційна діяльність». Експериментальні дослідження знайшли своє відображення в студентській науковій роботі та отримано грамоту Галузевої конкурсної комісії.
Структура роботи. Дипломна магістерська робота складається зі вступу, 3 розділів, висновків та пропозицій, списку використаних джерел та додатків.
Повний обсяг дипломної роботи – 103 сторінки, у тому числі робота містить 37 таблиць, 11 рисунків, 11 формул, список використаних джерел з 58 найменувань, з них 1 іноземне.
Розділ 1 теоретичні основи операцій з давальницькою сировиною для виробництва трикотажного одягу
Суть операцій з давальницькою сировиною
Спеціальне регулювання зовнішньоекономічних операцій з давальницькою сировиною обумовлено як істотною специфікою цих операцій, так і значним їхнім обсягом у зовнішньоекономічних операціях.
Операції з давальницькою сировиною є одним з перевірених способів взаємовигідного співробітництва між контрагентами, оскільки дозволяють замовникам заощадити значну частину своїх оборотних коштів, а переробникам – забезпечити себе певним обсягом робіт, що сьогодні дуже актуально [1].
Поняття давальницької сировини у зовнішньоекономічних відносинах регулював до 1.06.2012 р. Закон України № 327 «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах», але коли набрав чинності новий Митний кодекс України (Закон № 4495-VI від 13.03.2012) Закон України втратив чинність. Поняття давальницької сировини у зовнішньоекономічних відносинах регулює з 1.06.2012 р. Митний кодекс України та Податковий кодекс України [2].
Згідно з пп. 14.1.41 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу:
давальницька сировина – сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, що є власністю одного суб’єкта господарювання (замовника) і передаються іншому суб’єкту господарювання (виробнику) для виробництва готової продукції, з подальшим переданням або поверненням такої продукції або її частини їх власникові або за його дорученням іншій особі [3].
В практиці міжнародної зовнішньоекономічної діяльності широко здійснюють операції із давальницькою сировиною. Операція з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах – це операція з перероблення (оброблення, збагачення чи використання) давальницької сировини в результаті технологічного процесу (незалежно від кількості виконавців), а також етапів (операцій з перероблення цієї сировини) з метою отримання готової продукції за відповідну плату. До операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах належать операції, в яких сировина замовника на конкретному етапі переробки, а також на заключному, є основним матеріалом, її вартість становить не менш як 20 % загальної вартості готової продукції, при цьому обов'язковим є попереднє здійснення поставки виконавцю давальницької сировини відносно повернення виготовленої з неї готової продукції замовнику. При розрахунку вартості давальницької сировини у вартості готової продукції враховуються вартість всієї вивезеної (ввезеної) давальницької сировини та витрати по доставці цієї сировини до виконавця. Право власності на давальницьку сировину і виготовлену з неї готову продукцію належить замовнику. Операції з давальницькою сировиною здійснюють тоді, коли в одній країні є потужності для видобування та виробництва сировини, а в іншій – потужності для її переробки. Переробне підприємство однієї країни зобов'язується переробити давальницьку сировину своїми засобами і поставити її постачальнику готову продукцію [4].
Згідно з п. 1 ст. 332 Цивільного кодексу України від 16.01.03 р. № 435-IV переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ [5].
Відповідно до ст. 147 Митного кодексу України –операції з давальницькою сировиною – поняття митного режиму переробки на митній території України. Переробка на митній території – це митний режим, відповідно до якого іноземні товари піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, за умови подальшого реекспорту продуктів переробки.
Строк переробки товарів на митній території України встановлюється митним органом у кожному випадку під час видачі дозволу підприємству, виходячи з тривалості процесу переробки товарів та розпорядження продуктами їх переробки. Зазначений строк обчислюється, починаючи з дня завершення митного оформлення митним органом іноземних товарів для переробки. За заявою підприємства, якому видано дозвіл на переробку товарів, з причин, підтверджених документально, строк переробки товарів на митній території України продовжується зазначеним органом, але загальний строк переробки не може перевищувати 365 днів. Законами України може визначатися більший строк переробки товарів [6].
Оскільки операції по виготовленню готової продукції з сировини, яка ввезена на давальницьких умовах, передбачають створення матеріального активу, і відносяться до поставки товарів – оподаткування таких операцій повинно здійснюватись за нульовою ставкою податку на додану вартість [7].
Операції з давальницькою сировиною здійснюються на підставі договору (контракту) про операції з давальницькою сировиною. Сторонами такого договору (контракту ) є замовник — суб'єкт господарської діяльності, який надає давальницьку сировину для вироблення готової продукції, та виконавець – суб'єкт господарської діяльності, який здійснює переробку давальницької сировини.
Договір (контракт) про операцію з давальницькою сировиною містить декілька додатків, серед яких:
• додаток, який містить технологічну схему переробки давальницької сировини, що розкриває: основні етапи переробки сировини та процес перетворення сировини в готову продукцію;
• кількісні показники сировини на кожному етапі переробки з обґрунтуванням технологічних витрат сировини;
• витрати виконавця переробки на кожному етапі переробки;
• додаток, в якому відображена детальна характеристика або значна номенклатура сировини, товарів (робіт, послуг).
У договорі (контракті) про переробку давальницької сировини зазначається її заставна вартість, ціна та загальна вартість готової продукції, загальна вартість переробки. Розрахунки за переробку, обробку, збагачення чи використання давальницької сировини можуть проводитися в грошовій формі, частиною давальницької сировини чи готової продукції. За порушення українським виконавцем (замовником) строків здійснення операцій з давальницькою сировиною, стягується пеня за кожний день прострочення у розмірі 0,3% суми неодержаної виручки (вартості неповерненої готової продукції) в іноземній валюті, перерахованої у національну валюту України за офіційним валютним курсом Національного банку України, що діє на день нарахування пені, або у гривнях у разі здійснення розрахунків у національній валюті України. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми заборгованості [4].
Передача давальницької сировини на переробку не змінює податкових зобов'язань виконавця та замовника, оскільки не відбувається переходу права власності на цю сировину.
Проте за датою підписання акта передачі готової продукції, виробленої із давальницької сировини, або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт чи надання послуг, податкові наслідки виникають як у виконавця, так і у замовника, а саме:
• у підприємства-виконавця після підписання акта виконаних робіт виникає дохід. Дохід від такої операції визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань. Витрати, що формують собівартість наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг;
• у підприємства-замовника після підписання акта виконаних робіт виникають витрати, які враховуються у складі витрат при обчисленні об'єкта оподаткування. При цьому слід пам'ятати, що такі витрати визнаються лише за умови належного документального оформлення понесених витрат.
У разі отримання давальницької сировини підприємством від нерезидента при відображенні в податковому обліку доходу від надання послуг з переробки слід звернути увагу на деякі особливості:
• по-перше, дохід від здійснення таких операцій має визначатися на рівні не нижче за звичайні ціни;
• по-друге, дохід, отриманий/нарахований платником податку в іноземній валюті у зв'язку з наданням послуг, у частині їхньої вартості, що не була сплачена в попередніх звітних податкових періодах, перераховується в національну валюту за офіційним курсом Нацбанку України, що діяв на дату визнання таких доходів згідно з розділом III Податкового кодексу, а в частині раніше отриманої оплати – за курсом, що діяв на дату її отримання.
Ці дві норми Кодексу є спеціальними, проте не є сумісними, тому платникам податків потрібно враховувати рівень звичайних цін на послуги переробки.
Крім того, зазначимо, що згідно з Податковим кодексом для визначення об'єкта оподаткування не враховуються доходи у вигляді суми попередньої оплати та авансів, отриманих в рахунок оплати товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Таким чином, доходи платника податку, отримані за операціями від надання послуги переробки сировини в іноземній валюті, враховуються у складі доходів у частині їхньої вартості, що не була сплачена в попередніх звітних податкових періодах, та перераховуються в національну валюту за офіційним курсом Нацбанку України, що діяв на дату складання акта або іншого документа, який підтверджує виконання робіт або надання послуг, а в частині раніше отриманої оплати – за курсом, що діяв на дату її отримання [8].
Підставою для митного оформлення давальницької сировини, що ввозиться на митну територію України, є подання українським виконавцем митному органу копії векселя (письмового зобов'язання), авізованого (взятого на облік) органом державної податкової служби за місцезнаходженням виконавця, та копії зовнішньоекономічного контракту на переробку давальницької сировини.
Підставою для погашення векселя (письмового зобов'язання) є подання українським виконавцем органу державної податкової служби України за своїм місцезнаходженням копії вивізної вантажної митної декларації з відміткою митниці, яка здійснила митне оформлення готової продукції, про фактичне перетинання готовою продукцією митного кордону України.
Порядок видачі, обліку, відстрочення та оплати (погашення) векселів (письмових зобов'язань) встановлюється центральним органом державної податкової служби України за погодженням з Міністерством фінансів України [9].
Для визначення суми платежу мита, податків та зборів вартості давальницької сировини перераховується у валюті України за офіційним валютним курсом Національного банку України на день платежу за векселем.
Розрахунки за переробку, обробку, збагачення чи використання давальницької сировини можуть здійснюватися:
а) у грошовій формі;
б) частиною давальницької сировини;
в) частиною готової продукції;
г) з використанням усіх вищезазначених форм.
Забороняється здійснювати розрахунки частиною давальницької сировини чи готової продукції, забороненої на експорт.
У разі якщо контрактом на переробку давальницької сировини передбачено, що розрахунки здійснюються у грошовій формі між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту іноземна валюта використовується як засіб платежу. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки.
Здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України допускається за умови одержання індивідуальної ліцензії Нацбанку України. [10].
Класифікація сировини та готового трикотажного одягу
Гнучкі й міцні протяжні тіла необмеженої довжини з малими поперечними розмірами щодо довжини, які використовують для виготовлення текстильних виробів, називають нитками. Залежно від хімічного складу волокон та особливостей виготовлення нитки поділяють на натуральні, хімічні, штучні і синтетичні. До категорії ниток стандартом передбачено віднесення їх особливого різновиду – пряжі. Пряжа – це нитки, отримані в процесі прядіння з натуральних і хімічних волокон, з'єднаних через скручування або склеювання [11]. Пряжу отримують виключно з коротких волокон різної природи через їх скручування або склеювання, а нитки – з коротких і безмежно довгих (шовкових або філаментарних) волокон.
Оскільки склад і будова вихідної текстильної сировини, з якої отримують різні текстильні матеріали (тканини, трикотаж, гардинно-тюлеві вироби тощо), суттєво впливають на властивості і якість готових виробів, використовують терміни пряжа і нитки. Різниця полягає в тому, що пряжу отримують виключно з коротких волокон, з'єднаних звитістю (у процесі прядіння) або шляхом склеювання. Нитки складаються з безмежно довгих волокон, з різною їх кількістю в поперечному перерізі (від одного і більше). Їх отримують різними методами формування, шляхом скручування, фізико-хімічних і механічних обробок, розрізання плівок тощо [12].
Переважають хімічні нитки – штучні та синтетичні. Натуральні нитки складаються з волокон натурального шовку – шовковин, скручених між собою в кілька кінців.
Два підкласи сировини – пряжа і нитки – мають багато спільних ознак. Тому їх доцільно розглядати сумісно як вихідну сировину на вищих класифікаційних рівнях (рис. 1.1).
Рис. 1.1 Класифікація вихідної текстильної сировини
У наведеній на рис. 1.1 класифікації текстильна сировина об'єднана в один клас, так як вона здатна перероблятися в готові вироби в ткацьких, трикотажних, килимових, тюлегардинних та інших виробництвах. Сировина на підкласи ділиться за ознакою особливостей отримання пряжі з коротких волокон внаслідок зсукування та формування довгих ниток з одного або кількох філаментів шляхом скручування або без нього. Ділення на групи проведено за тією самою ознакою. У разі застосування простого зсукування, скручування, складання або склеювання отримують первинні пряжу і нитки, а внаслідок їх складання і скручування у два і більше кінців - вторинні продукти прядильно-крутильного виробництва.
Ділення пряжі і ниток на підгрупи проведено за ознакою їх будови, або структури. Пряжу і нитки, що мають гладку, рівну поверхню, характерну для суканих або кручених виробів, без будь-яких зовнішніх структурних ефектів віднесено до виробів звичайної структури. Пряжу і нитки, що мають підвищену об'ємність, розтяжність, різні зовнішні ефекти, отримані внаслідок фасонного скручування, фізико-механічних та інших методів структурування, віднесено до підгрупи структурованих.
За ознакою виду волокон, з яких складається пряжа чи нитка, їх підгрупи поділяються на види, а види - на різновиди. Види пряжі і ниток свою назву можуть отримати не тільки від назви виду волокна (бавовняна, вовняна тощо), а й відповідати загальноприйнятим фірмовим або торговельним термінам (еластик, мерон, акон тощо).
Різновид вихідної текстильної сировини визначається різновидом волокон, з яких вона складається (наприклад, пряжа з віскозних високомодульних волокон, нитка комплексна діацетат на тощо) [12].
Також пряжа класифікується за іншими ознаками, що зображено на рис.1.2.
Пряжа
За
призначенням, для: ткацького
виробництва трикотажного
виробництва текстильно-галантерейного
виробництва килимного
виробництва для
продажу населенню
За
видом використовуваної сировини: пряжа
бавовняна пряжа
змішана з бавовняних та інших волокон пряжа
чистолляна пряжа
змішана з лляних, хімічних та інших
волокон пряжа
чистововняна пряжа
вовняна пряжа
напіввовняна пряжа
шовкова з відходів натурального шовку пряжа
з хімічних волокон
За
способом прядіння: гребінна кардна апаратна
За
обробкою: сурова вибілена обпалена мерсеризована фарбована меланжева муліне
За
ступенем крутіння:
пологого крутіння
середнього крутіння
високого крутіння
За
будовою: однониткова трощена кручена
(одно-, багатокручена) фасонна армована текстурована
За
волокнистим складом: однорідна неоднорідна змішана
Рис. 1.2 Класифікація пряжі
Що стосується пряжі за видом використовуваної сировини, то бавовняну пряжу виробляють з 100% бавовняних волокон, допускається вкладення віскозних волокон у бавовняну пряжу не більш, як 10%, крім пряжі гребінного прядіння. У змішаній пряжі, яка виробляється з бавовняних та інших волокон, масова частка бавовняних волокон повинна бути не менша, ніж 50%. Пряжу чисто лляну виробляють з 100% лляних волокон. Пряжу лляну також виробляють із лляного волокна в суміші з іншими волокнами, масова частка лляного волокна у лляній пряжі повинна бути не менше ніж 92%. У змішаній пряжі, яка вироблена з суміші лляних, хімічних та інших волокон, масова частка лляного волокна повинна бути не менше ніж 30%. Пряжу, вироблену з 100% вовняних волокон, відносять до чистововняної, допускається вкладення інших волокон у чистововняну пряжу до 5%. У вовняній пряжі масова частка вовняних натуральних волокон повинна бути не менша, ніж 70%. У напіввовняній пряжі, яка вироблена з суміші вовняних волокон з іншими, масова частка вовняних волокон повинна бути не менша ніж 20% [13].
За волокнистим складом розрізняють: однорідну пряжу – отримують з волокон одного виду: бавовняна, лляна і т.д.; неоднорідна – кручена з різних за волокнистим складом пряжі, наприклад: чистошерстяна пряжа скручена з віскозною пряжею; змішана – з суміші різних видів волокон, наприклад, із суміші волокон вовни і віскози.
За способом прядіння виділяють три види: гребінну, кардну та апаратну пряжу. Гребінна пряжа виробляється по гребінній системі прядіння з довгих волокон бавовни, вовни, льону і відходів натурального шовку. Гребінна пряжа відрізняється підвищеною міцністю, гладкістю і рівномірністю властивостей по всій довжині. Кардна – виробляється по кардній системі прядіння з средньоволокнистої бавовни, хімічних штапельних волокон. Характеризується середньою лінійною густиною, меншою рівномірністю по товщині, ніж гребінна, і деякої пухнастістю (за винятком штапельної) за рахунок виступаючих кінчиків коротких волокон. Апаратна пряжа виробляється по апаратній системі прядіння з коротких волокон бавовни, вовни, і відходів прядильного виробництва. Вона пухнаста, м'яка, пухка, нерівномірна по товщині, має велику лінійну густину, характеризується хорошими теплозахисними властивостями.
За будовою пряжа класифікується на однониткову, трощену, кручену, фасонну, армовану та текстуровану. Однониткова (одиночна, одинарна) пряжа утворюється на прядильних машинах скручуванням з елементарних волокон, при розкручуванні розпадається на окремі волокна. Трощена – складається з двох і більше поздовжньо складених ниток, не скручених між собою, широко поширена в трикотажному виробництві. Кручена пряжа утворюється на крутильних машинах скручуванням двох або більше ниток. При розкручуванні розпадається на складові нитки. Кручена нитка за способом кручення підрозділяється на наступні види: однокручена – утворюється при скручуванні двох або трьох ниток, багатокручена – в результаті двох або більше наступних один за одним процесів крутіння. Фасонна пряжа – з певним зовнішнім ефектом (вузлики, петельки), виробляється скручуванням ниток, що мають різну довжину. Армована пряжа має сердечник (найчастіше з комплексних синтетичних ниток), оповитий зовні бавовняними, вовняними або штапельними волокнами. Текстуровану (високооб'ємну) пряжу отримують із синтетичних штапельних волокон, володіє збільшеним об'ємом, пористістю, пухнастістю, м'якістю і високою розтяжністю.
За напрямком крутіння виділяють пряжу правого крутіння Z, зазвичай застосовують для отримання однониткової пряжі, та пряжу лівого крутіння S, застосовують для скручування пряжі в два складання і більше (рис. 1.3):
Рис. 1.3 Напрям крутіння
Також пряжу класифікують за видом обробки. Сурова пряжа – без обробки; вибілена – пряжа позбавлена небажаного кольору, надання пряжі білого кольору; обпалена – оброблена високою температурою для поліпшення зовнішнього вигляду; мерсеризована пряжа – оброблена розчином їдкого натру для зберігання початкового тону; фарбована – пряжа забарвлена в необхідний колір; меланжева пряжа – скручена з суміші волокон, пофарбованих у різні кольори; муліне – скручена з ниток різних кольорів.
Для проведення митних операцій, таких як декларування або стягнення митних зборів, в Україні використовують Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), основу якої становить Гармонізована система опису та кодування товарів. УКТЗЕД — це систематизований перелік товарів, який включає код товару, його найменування, одиницю виміру та обліку. Таке кодування застосовується з метою забезпечення однозначної ідентифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також для спрощення автоматизованої обробки митних декларацій та інших відомостей, наданих митним органам при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності її учасниками.
В УКТЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів.
УКТЗЕД має п'ять рівнів класифікації, що побудовані за ступенем зростання деталізації і відповідної кількості цифрових знаків кодування. Перший рівень — розділи, їх в УКТЗЕД 21. На цьому рівні товари згруповані за галузями господарства. Другий рівень — групи, усього їх 97. У них товари згруповані згідно з: матеріалом, з якого вони виготовлені; функціями, які вони виконують; ступенем обробки. Третій рівень — товарні позиції. Деталізація товарів на цьому рівні здійснюється за більш специфічними ознаками. Четвертий рівень — підпозиція. На цьому рівні здійснюється подальша деталізація. П'ятий рівень — підкатегорія. На цьому рівні вводяться додаткові критерії товару [13].
Пряжа та нитки в УКТЗЕД розміщені з 50 по 56 групу (табл.1.1) під різними кодами, які подано в Додатку А.
Таблиця 1.1