Стародавній Вавилон

Близько 1792 р. до н. є. царем Вавилону став Хаммурапі (1792 – 1750 р.р. до н. є. ). Він розпочав своє правління з прощення усім своїм підданим їхніх боргів і недоїмок. У війнах з іншими містами Дворіччя Вавилон переміг, і Хаммурапі знову вдалося об'єднати країну. Він створив для нової держави—Вавилонії—закони, що упорядковували як стосунки між людьми, так і відносини у сфері торгівлі, ремесел тощо. Закони Хаммурапі написані на кам'яних стовпах, що були встановлені у головних містах країни.282 статті законів збереглися до нашого часу.

Ось що говориться в законах Хаммурапі про злочини: «Якщо людина вкрала майно храму, вона повинна бути страчена. Якщо людина вкрала осла, вівцю або раба, вона — злодій і повинна бути страчена. Якщо син ударив батька, йому слід відрубати руку. Якщо людина вибила зуб людині, їй самій потрібно вибити зуба. Якщо вона виколола око людині, їй самій слід виколоти око. Якщо людина не зміцнила насипу на своїй землі, а вода прорвала його і затопила поля сусідів, нехай винуватець відшкодує їм збитки. Якщо йому нема чим платити, потрібно продати усе його майно і його самого, а отримане срібло нехай сусіди поділять між собою».

Закони Хаммурапі поширювалися лише на вільних людей. При цьому вони не були винятком для жодного з народів, які входили до складу Вавилонської держави. Однак, були ще й раби. І якщо раб ображав вільну людину, то, за законами Хаммурапі, йому відрізали вухо.

До Хаммурапі боржник, що не повернув свого боргу, міг навіки стати рабом людини, яка дала йому в борг. Цар змінив цей порядок. «Працювати на хазяїна він повинен лише три роки, а потім його слід відпустити на волю». Так Хаммурапі захистив своїх підданців від рабства. Він організував митну службу й зобов’язав чиновників збирати податки з торговців.

У Вавилоні поклонялися богу Бел-Мардуку. Коли Хаммурапі об'єднав Дворіччя, бог Вавилону став верховним богом усієї держави.

У той час існував цікавий обряд приниження царя перед богом. Протягом декількох днів цар не допускався до храму. Коли ж він туди потрапляв, перед входом верховний жрець відбирав у нього всі знаки царської влади.

Босий, в одній туніці, поставав цар перед обличчям Бел-Мардука. Верховний жрець давав володареві ляпаса і смикав за вуха. Якщо на очах царя з'являлися сльози, це означало рясну повінь у новому році, отже, й багатий урожай. Після смерті Хаммурапі Вавилонське царство розпалося. На його територію зі сходу вторгайся племена каситiв і створили свою державу, яка проіснувала близько 400 років. Касити навчили вавилонян їзді на колісницях і прийомам кінно-колісничого бою, якими ті не володіли. За каситів укотре змінилися верховні боги Дворіччя. Тепер ними стали бог сонця Шамаш і його дружина Айа.

Ассирія

На північ від Вавилонії, у верхній течії Тигру, знаходилася Ассирія. Значну частину її території займали передгір'я і гори, багаті на поклади залізної руди. Столицею Ассирійського царства спочатку було місто Ашшур, а пізніше — Ніневія. Ассирійці мешкали у горах, були хоробрими і витривалими воїнами. Вони першими у Дворіччі навчилися виплавляти залізо. Скотарство у них було розвинуте краще, ніж рільництво.

Царі Ассирії створили велику армію, яка з 900 до 630 року до н. є. майже не знала поразок. Воїни були озброєні залізними мечами і бойовими сокирами, мали круглі щити, оббиті металевими бляхами, гостроверхі шоломи, панцирі і тугі луки. Ассирійці першими широко застосували кінноту. Під час облоги міст, захищених міцними мурами, вони використовували таран — важку колоду з окутим залізом вістрям.

У 729 р. до н. є. Ассирія завоювала Вавилонію і багато інших країн. Ассирія перетворилася на імперію. Її засновник цар Тіглатпаласар ІІІ (745 -7 27 рр. до н.е.) Данину ассирійцям сплачували також правителі Еламу, Сирії, Урарту, Фінікії, а пізніше — і володарі Єгипту. Наступник Тіглатпаласара ІІІ – Саргон ІІ зруйнував Ізраїльське царство

Ассирійці вирізнялися жорстокістю у ставленні до підкорених народів, тому їхню столицю, місто Ніневію, незважаючи на значну кількість чудових храмів і розкішних палаців, прозивали «містом крові».

Палац ассирійських царів, збудований на штучному пагорбі, був схожий на фортецю. Його оточувала біла стіна з зубчастими вежами. З обох боків брами стояли величезні статуї добрих духів — крилатих биків з людськими головами. У кожного з них було п'ять ніг: якщо дивитися спереду, здавалося, що вони стоять, а збоку, — що йдуть.

Один з останніх ассирійських царів, Ашшурбанапал (669 – 629 рр. до н. е), зібрав велику бібліотеку з глиняних табличок. її залишки (25 тис. табличок) знайдено археологами у XIX столітті. Саме після прочитання «книжок» з ніневійської бібліотеки історики дізналися про Гільгамеша, шумерських богів, про історію Вавилону. Після смерті Ашшурбанапала поневолене населення Дворіччя повстало проти ассирійського панування. Завдяки спільним діям вавілонян і мідійців у 612 р. до н. є. Ніневія була захоплена і зруйнована.

Фінікія

На східному узбережжі Середземного моря знаходилася Фінікія. На вузькій смужці землі, між морем і ланцюгом Ліванських гір, не було великих рік і долин з родючими ґрунтами. Не вистачало місця для полів і пасовищ. Фінікійці саджали виноградники і маслинові гаї. Славилася Фінікія своїм будівельним лісом. Зручним було і географічне положення Фінікії — сюди виходили торгові шляхи з Дворіччя. Купцям були добре відомі міста фінікійців. Одним з найдавніших міст був Бібл, який виник 2 тис р. до н.е., пізніше виникли - Сідон і Tip. Кожне місто уявляло собою державу. Місто-держава — держава яка складається з одного міста та навколишньої території. Як правило, історично міста-держави були частинами більшої цивілізації: наприклад міста-держави Фінікії

До послуг торгових людей завжди були готові міцні кораблі з гарною командою і сильними веслярами-рабами.

Багато було у фінікійців і вправних ремісників — ювелірів, різьбярів по дереву і слоновій кістці. Тут винайшли прозоре скло.

У тих краях, де постійно бували фінікійці, вони засновували свої поселення — колонії: поступово, в X-VII ст. до н. е., фінікійські колонії з'явилися вздовж узбережжя Середземного моря. Вихідці з Тіра (метрополія – місто або країна, які заснували колонію ) у 9 ст. до н.е. заснували у Північній Африці нову колонію – Карфаген, який згодом став головним містом великої держави. Процес створення нових поселень називається колонізацією (заселення та освоєння вільної території)

Фінікійські кораблі виходили навіть в Атлантичний океан. З Північної Європи вони привозили олово і янтар. Фінікійські моряки вперше у світі навчилися розподіляти окружність обрію 360⁰. Вони склали списки надійних небесних орієнтирів, карти узбережжя та морських шляхів. У Фінікії відкрили секрет фарбування вовни в бузково-червоний і бузково-синій. Фарба називалася пурпур. Пурпурні тканини зберігали свою свіжість сторіччя. Не даремно грецька назва цього народу «фойнікес» - означає «ті, що фарбують у бузковий колір»

У Фінікії придумали дуже просту систему писемності. Кожен значок, будучи літерою, відповідав окремому звуку: усього 22. Але літер для голосних звуків фінікійці не винайшли. Згодом фінікійський алфавіт запозичили греки. Вони першими почали позначати не тільки приголосні, але й голосні звуки. Самі назви грецьких літер теж узяті у фінікійців: фінікійська літера «алеф» — грецька «альфа», «бет» — грецька «бета». Від фінікійського і грецького алфавітів походять майже всі алфавіти світу, у тому числі й українська абетка.