32.Програм усдрп і удрп

Головними цілями програми УСДРП було встановлення в Росіі демократичної Республіки й автономіі Украіни з власним сеймом, який повинен займатися земельними питаннями та питаннями освіти, УДРП хотіла бачити федеративну державу та Украіну у складі автономіі. УДРП розподіляла владу між загальнодержавним парламентом і краєвими сеймами.УДРП орієнтувалися на республіканський устрій, УСДРП розділяли владу між дворічним парламентом і місцевими і краєвими органами самоврядування. Щодо світи то вона була безкоштовна і обов’язкова в обох партіях . Обидві партіі були за рівноправ’я мов,також обидві партіі пргнули переходу арміі до міліціі. Щодо земельного питання то в програмі УСДРП написано, що всі казенні, удільні, кабінетські, монастирські, церковні маєтки передаються до приватно власницьких краєвих само порядкувань, а в програмі УДРП сказано, що усі землі державні, удільні, монастирські і церковні стали краєвим земельним фондом під порядкуванням самоврядних громад чи округ і той фонд використовувався за для потреб хліборобів. На відміну від УСДРП УДРП обійшла стороною питання взаємовідносин з іншими націями, які жили в Украіни.

33.Усдрп і ундп

Всі відмінності у программах політичних партій УСДРП та УНДП спричинені єдиною тенденцією. УСДРП – це український аналог Російської партії того ж образця тому программа цієї партії не включає в себе національні ідеї. ПРограма ж УНДП, навпаки перш за все має нацональне забарвлення. 1. Статус України УСДРП: Україна має стати автономною республікою, але має право врегольовувати тільки внутрішні питання. УНДП: вимагали поділити Галичину на укр і польску та Буковину на румунську та українську. Таким чином у Австрійській імперії повстала б окрема українська провінція з власним соймом, укр намісником та краєвим маршалом 2.культура УСДРП: рівноправність усіх мов, право на національне самовизначення усіх націй, свобода слова, друку, печаті, знищення класових привілеїв УНДП: українська мова повинна стати урядовою, також свобода слова, преси, печаті 3. Аграрне питання УСДРП: всі монастирські, казені, удільні, церковні повинні бути передані власницьким краєвим самоврядуванням , тобто чиновникам УНДП: організація селянства у спілки, громади, товариства і передача землі їм, тобто безпосередньо селянам 4. Релігія УСДРП: держава не повинна допомагати церкві УНДП: церква повинна звільнитися від патронату уряду Загалом, программи обох партій висували спільні, актуальні для того часу ідеї, щодо знищення кріпацтва, проведення демократизації суспільства, змінення умов праці робітників, приділення уваги фаховому навчанню, протее УНДП вирізняється високим рівнем національної самосвідомості, чогоми не можемо спостерігати у программі УСЛРП

34.Укр.Культура другої пол19-поч 20 ст.

українська культура в другій половині XIX ст. розвивалася в умовах розгортання буржуазних реформ, територіальної роз'єднаності українських земель, завершення формування української нації, ускладнення соціальної структури, політизації суспільного життя, посилення тиску державних структур.

у галузі освіти (збільшилася кількість навчальних закладів, освіта набула більш світського характеру, створилася єдина система освіти тощо). Проте відсоток неписьменного населення в українських землях залишався ще досить високим, до того ж надто відчутними в освітній галузі були асиміляційні процеси — русифікація, полонізація, румунізація тощо. У сфері науки позитивні зрушення йдуть по лінії концентрації інтелектуального потенціалу в наукових центрах та товариствах, координації досліджень, ефективного обміну інформацією, що дало можливість вченим, які працювали в Україні у багатьох галузях науки, досягти світового рівня. Розвиток літератури характеризується різноманітністю художніх напрямів, індивідуальних стилів письменства, появою нових тем та проблематики, демократизацією та гуманізацією літературного процесу, ускладненням художніх форм, політизацією літературної творчості. В українському театрі цієї доби уживаються тенденції побутовізму, романтизму, сентименталізму, реалізму тощо. Формується школа режисури та акторської гри, виникають театральні аматорські колективи, з'являються високохудожні драматичні твори. У музиці та живописі стверджуються принципи реалізму та народності, а в архітектурі набуває поширення еклектизм. У другій половині XIX ст. певні ЗРУШЕННЯ В ОСВІТНІЙ ГАЛУЗІ ВІДБУЛИСЯ В ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ: - початкові школи вийшли з-під опіки церкви і були підпорядковані світській владі.  - обов'язкове навчання для дітей віком від 6 до 14 років.  -наприкінці XIX ст. було розширено коло навчальних закладів, що давали вищу освіту, — до Львівського університету приєдналися Чернівецький університет (1875), Львівський політехнічний інститут (1877), Академія ветеринарної медицини (1897). Однак, незважаючи на ці позитивні зміни, рівень освіти в західноукраїнських землях залишався низьким. Зокрема, 1890 р. неграмотними у Східній Галичині були 66,4% населення, а на Буковині — 75%.

Радикальні зміни в економіці, позитивні зрушення в освіті зумовили ІНТЕНСИВНИЙ РОЗВИТОК НАУКИ в другій половині XIX ст. Основними осередками, які продукували та популяризували наукові знання, були Харківський, Київський та Новоросійський (нині — Одеський) університети.(природничні науки-Мечников,Бекетов,Сєченов;історичні-Антонович,Грушвський,Багалій,філософські-Юркевич)

Друга половина XIX ст. подарувала Україні цілу плеяду ВИДАТНИХ ПИСЬМЕННИКІВ. : І. Франка, П. Куліша, Л. Глібова, Лесі Українки, Панаса Мирного, М. Коцюбинського, І. Нечуя-Левицького, Б. Грінченка, П. Грабовського 

М. Кропивницький створив першу українську професійну трупу, до складу якої увійшли блискучі актори: М. Заньковецька, М. Садовський

У 1862 p. C. Гулак-Артемовський створює першу національну українську оперу — «Запорожець за Дунаєм».

35. Наукова діяльність М.С.Грушевського. Михайло Сергійович Грушевський – видатний український історик. Випускник історико-філологічного факультету Київського університету. Працював у Львівському університеті. Грушевський працював в університеті під кермою славного українського історика Володимира Антоновича, під його доглядом повстали і його перші праці з історії України. Отак 1887 року написав він працю про українські замки в XVI віці, 1890 року велику книгу «Історія Київської землі від смерті Ярослава до кінця XIV в.» — і за неї дістав золоту медаль та стипендію для дальших історичних дослідів. В 1894 році його обрали головою історично-філософічної секції (відділу) Товариства ім. Шевченка, і там він головував аж до 1914 року. Праці, що їх читали на сходинах секції, друкували потім у «Записках наукового Товариства ім. Шевченка». Під редакцією Грушевського вийшло цих Записок 120 книжок, усього понад 40 тисяч сторін друку.

Щоб ширша громада зацікавилася історією рідного народу, Грушевський видавав історичні праці давніших істориків і видавав їх в «Українській історичній бібліотеці».  В 1897 році Грушевський виступив із проектом видавати літературний місячник на європейський зразок. Цей план Наукове Товариство прийняло, і з початком 1898 року почав виходити відомий широко — на 20 аркушів друку — «Літературно-Науковий Вісник». Сам Грушевський із Франком, Володимиром Гнатюком та з Й.Маковеєм редагував цей журнал. Грушевський у Львові 1898 року виступив з проектом заснувати нове видавниче товариство. Так 1899 року з'явилася "Українська видавнича спілка". Ця спілка видала перед війною до 300 українських книжок. Це були твори найвизначніших українських письменників, переклади з чужих літератур, наукові твори своїх і чужих авторів, були між ними й різні популярні книжки.

Найвідоміші наукові праці: «Історія України-Русі»( у 10 томах), яка доведена до 1658 року; «Історія української літератури» (в 6 томах) та «Ілюстрована Історія України». Грушевський належав до позитивізму в науці, який вимагав точних доказів, повних текстів документів, дат і т. п. Вважав, що найважливішим в історії України є історичне життя самого народу в різних його проявах, а не життя князів, гетьманів і т.д.