43.Здобутки,наслідки нац-дмокр.Револ 1917-20 рр.

Лютнева революція 1917 року, яка за дуже короткий час скинула самодержавство, викликала низку особливих подій, що змінили хід історії. Українська революція пройшла свій особливий шлях, адже мала боротись за свою національну автономію і самостійність. Саме події цього періоду показали, що національний дух укріїньців живий, а самі українці спроможні боротися за свою свободу. Майже одразу після Лютневої революції питання про самовизначення України опинилося в епіцентрі політичної боротьби. Незважаючи на суттєві розходження у вирішенні соціально-економічних питань, кадети, які домінували в Тимчасовому уряді, та есеро-меншовицький блок, що визначав політичну лінію Рад, значною мірою сходилися в поглядах на розв'язання національного питання. Обстоюючи унітарну форму російської держави, ці політичні сили визнавали за Україною тільки право на національно- культурну автономію. Таке вирішення українського питання вже на початку 1917 р. не відповідало вимогамчасу, якісно новому рівню національного руху і тому не тільки породжувало численні тертя, суперечності та протиріччя між різними політичними силами суспільства, а й зумовило появу в Україні ще одного альтернативного центру влади — Центральної Ради — громадсько-політичного об'єднання, що утворилося 4 березня 1917 р. У надзвичайно короткий час Центральна Рада переросла у впливовий представницький орган народної влади. Важливу роль у її створенні, зміцненні та визначенні основних напрямів діяльності відіграли три провідні українські парти: Українська партія соціалістів-революцюнерів (М. Ковалевський, П. Христюк, М. Шаповал), Українська сощал-демократична робітнича партія (В. Винниченко, С. Петлюра, М. Порш) та Українська партія сощалістів-федералістів (Д. Дорошенко, С. Єфремов, А. Ніковський). Головою Центральної Ради було обрано М. Грушевського. До революції були притягнуті й політично активні трудящі – пролетаріат, з ініціативи яких починають виникати ради народних депутатів на місцях. Результатом активної політики ЦР є проголошення спочатку автономії, а потім і самостійності України, що булла проголошена у Конституціїї 1917р, і хоч вона і не булла втілена у життя через знищення ЦР, сам факт її створення є показовим. Показовим фактом Української революціїї було створення Укр гетьманської держави під керуванням скоропадського. Мінусом у цій ситуації було те, що укр. держава була утворена, а отже і контролювалась німецькими фашистми, протее гетьман мав низку прав, щоб здійснювати свою власну політику. Історики констатують у цей період певне економічне й культурнее піднесення. Завершення громадянської війни засвідчувало не тільки перемогу радянської влади на теренах колишньої Російської імперії, а й поразку національно-патріотичних сил та болючий територіальний розкол українських земель.

44.Рад.Укр і ств. СРСР.Раковський. Ще під час громадян. війни розпоч. шлях до створення єдиної союзної держави, що був зумовлений низкою об'єктивних чинників. Території усіх республік, що увійшли до Союзу, свого часу були об'єднані в межах Рос.імп. Між ними існували тісні економічні зв'язки. Під час громадян.війни утворився воєнно-політ.союз. Голова Раднаркому України X. Раковський у березні 1919 р. на III Всеукр. з'їзді Рад зауважив, що«без торжества Рад.Росії не було б і Рад.влади на Укр. і що вороги Рад. Росії є і нашими ворогами і навпаки». Значним пунктом у зміцненні об'єднавчого процесу було те, що всі республіки мали однакову політ.структуру. Влада належала єдиній, централізованій більшовицькій партії, керованій московським ЦК. Втрата Україною незалежності відб. поступово, у процесі входження УСРР до складу Союзу РСР. Утворився «воєнно-політ. союз» рад.республік (червень 1919); за Україною зберігався офіц. статус незалежної держ. Пошук моделі майб.союзу розпоч.влітку 1919 р. Було ств. комісію. Представник Укр. X.Раковський стверджував, що постійне об'єднання «можливе тільки на основі федеративного устрою (федеративної конституції), коли створюється єдиний орган верховного управління у вигляді Федеративної Ради Республік». Однак остаточної відп.на пит.про конкретну форму об'єднання рад.республік ця комісія не дала. 28 грудня 1920 р. представники Рос.Ленін і Чичерін та представник Укр.Раковський підписали угоду про воєнний і господарський союз між двома державами. Формально проголошувалися незалежність і суверенітет обох держав, проте взятий на централізацію курс посилювався. У цей час виникають проблеми між центром і Укр. на економ.ґрунті. За відправлений до РСФРР для республіки 1921 р. хліб Укр.мала одержати 20 млн. крб. золотом, проте нічого не одержала. Як зауважив X. Раковський, нац. особливості та юридичні права Укр. ігноруються. Отже, посилювалося підпорядкування Укр., обмежувався її сувереніт. III етап (грудень 1922 — травень 1925 р.) — утворення СРСР, втрата Україною незалежності. 30 грудня 1922 р. І з'їзд Рад СРСР затвердив декларацію про утв.Союзу РСР і союзний договір. Союз складався з чотирьох республік — РСФРР, УСРР, БСРР, ЗСФРР (Азербайджан, Вірменія, Грузія). X. Раковський наполягав на необхідності гарантій рівноправності та суверенності республік у межах СРСР. В липні 1923р.Раковського було звільнено.

48.Західна Україна, Буковина та Закарпаття в 1920-1939 рр. Національно-визвольний рух. В перші роки після війни ЗУНР з Польщею сили, що творили національну революцію в Західній Україні, не змирилися з польською окупацією і продовжували боротьбу.Радикальна молодь створила в підпіллі Українську військову організацію (УВО), яка розгорнула терористичну діяльність. З´являються прорадянськи налаштовані партизанські загони. Радянська Україна з її українізацією, як пріоритетною політикою, справляє враження, що вона — батьківщина всіх українців. У Західній Україні досить активно розповсюджувалися ідеї марксизму, виникає комуністична партія Східної Галичини, перейменована на КПЗУ. Висувалося гасло приєднання Західної України до УСРР. найбільшим недоліком КПЗУ було те,що всі некомуністичні партії вона зараховувала до фашистських. коли в УСРР з´явилися перші ознаки контрукраїнізації, КПЗУ відкрито підтримує Шумського та інших комуністів-патріотів. вона привертала увагу фашистських режимів Німеччини та Італії. Отже, ідеологія інтегрального націоналізму була тоталітарною, в ній відчувався вплив фашизму.

У січні — лютому 1929 р. була заснована Організація українських націоналістів (ОУН), яку очолив Є. Коновалець. Під його керівництвом вона зміцнювалася і розвивалася. головним методом їхньої боротьби був терор. окремі українські партії, хоча й різко критикували ОУН за жорстокість, водночас контактів з нею не цуралися. Для розширення свого впливу вона проникала в різні господарські, політичні структури та молодіжні організації і зуміла залучити на свій бік велику частину молоді, особливо студентства