2. Законодавча база бухгалтерського обліку.

Структура регулювання бухгалтерського обліку в Україні є наступною:

• перший рівень (основа) – загальні положення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»;

• другий рівень – Стандарти і План рахунків, що базуються на законі, затверджені в Мінфіні і зареєстровані в Мін’юсті;

• третій рівень – накази та листи Мінфіну, що роз’яснюють, як застосовувати кожний Стандарт в тій чи іншій конкретній ситуації.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996 – ХІV визначає правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності в Україні та поширюється на всіх юридичних осіб, незалежно від організаційно – правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб’єктів господарювання, які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність. Закон складається із15 статей і 5 розділів, а саме:

• Загальні положення, де дається визначення основних понять, що використовуються в бухгалтерському обліку;

• Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Закон передбачає, що державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюється з метою: створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які є обов’язковими для всіх підприємств, гарантують і захищають інтереси користувачів; удосконалення бухгалтерського обліку і фінансової звітності.

• Організація та ведення бухгалтерського обліку, де вказано, що головний бухгалтер має такі повноваження:

• забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності;

• організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

• бере участь у оформлені матеріалів, пов’язаних з недостачею та відшкодуванням втрат від недостачі, крадіжками і псуванням активів підприємства;

• забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

  • Фінансова звітність, де вказаног загальні вимоги до фінансової звітності, розкривається поняття консолідованої звітності. На підставі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов’язані складати фінансову звітність, яку підписують керівник та бухгалтер підприємства. Підприємства, що мають дочірні підприємства, крім фінансових звітів про власні господарські операції, зобов’язані складати та подавати консолідовану фінансову звітність (це звітність групи підприємств, подана як фінансова звітність єдиного підприємства).

  • Прикінцеві положення.

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку – це нормативно – правовий акт, затверджений Міністерством фінансів України, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечить міжнародним стандартам.

Станом на 1 січня 2004 року затверджено близько 27 стандартів. Загальний характер багатьох норм стандартів дає бухгалтерам широке поле професійної творчості та спонукає до самостійного прийняття важливих рішень з облікових проблем. Стандарти складаються структурно з таких частин:

1. Загальні положення, де визначаються методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про об’єкти обліку, вказується яким чином і які суб’єкти господарської діяльності їх застосовують, наводиться короткий глосарій вживаних термінів та їх тлумачення.

2. Визначення та класифікація об’єкта бухгалтерського обліку;

3. Оцінка об’єкта бухгалтерського обліку, її складові та порядок визначення, вказуються прийняті методи оцінки.

4. Характеристика обліку об’єкта бухгалтерського обліку виходячи із загальноприйнятих МСБО принципів.

5. Розкриття інформації про об’єкти бухгалтерського обліку у фінансовій звітності та примітках до звіту.

6. Додатки (у разі необхідності), де наводяться форми фінансової звітності, методи та приклади розрахунків показників, різні переліки

Згадані вище стандарти охоплюють всі діючі МСБО, деякі з них об’єднують положення декількох МСБО, а деякі не мають аналогу в міжнародних стандартах, але всі вони базуються на МСБО та не суперечать їм. Стандарти надають свободу вибору відповідних методів обліку, надають рекомендації щодо вибору найбільш вдалого методу для підприємств залежно від специфіки їх діяльності.