Лекція 1.

ВСТУП.

ПЛАН.

1. Завдання вузівського курсу.

2. Література як навчальний предмет у школі.

3. Предмет, зміст та структура методики викладання літератури.

4. Принципи викладання літератури у школі.

5. Зміст, завдання і структура шкільного курсу літератури. Особливості визначення курсу. Методичне забезпечення.

ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА ДО КУРСУ

Програми

• Програми середньої загальноосвітньої школи з українською мовою навчання: Зарубіжна література. 5-11 класи. – К., 2005.

Підручники

• Методика преподавания литературы / Под редакцией З.Я.Рез. – Изд. доп. – М.,1995.

• Мірошниченко Л.Ф. Методика викладання світової літератури в середніх навчальних закладах: Підручник для студентів-філологів. К.: Ленвіт, 2000.

• Рыбникова М.А. Очерки по методике литературного чтения . М., 1985.

Методичні журнали

• Всесвітня література в середніх навчальних закладах України.

• Зарубіжна література в навчальних закладах.

• Зарубіжна література.

• Всесвітня література і культура в середніх навчальних закладах.

Основна мета курсу – познайомити студентів з особливостями шкільного курсу зарубіжної літератури, забезпечити системою знань, професійних вмінь та навичок, необхідних для практичної діяльності в умовах роботи в сучасній школі, сприяти формуванню творчих основ особистості вчителя-словесника. Хоча даний курс має яскраво виражений практичний напрям, що передбачає, в першу чергу, знання завдань, змісту та структури шкільного курсу зарубіжної літератури, його опанування неможливо без знань теоретичних основ методики, які сприяють розумінню важливих проблем, серед яких:

• особливості літератури як навчального предмета;

• принципи викладання літератури у школі;

• зміст та структура уроків на різних етапах шкільної літературної освіти;

• спілкування вчителя з учнями (педагогіка співпраці) ;

• проблема шкільного аналізу літературного твору;

• поглиблення сприйняття і розвиток емоційної сфери учнів у процесі аналізу художнього твору;

• формування вмінь та навичок навчальної діяльності;

• проблеми розвитку усної та письмової мови учнів;

• питання позакласного читання та позакласної роботи.

Основні теоретичні положення лекційних курсів послідовно перетворюються у практичні дії під час індивідуальних, лабораторних та практичних занять, педагогічної практики студентів, контрольних, курсових та дипломних робіт.

Практичні заняття передбачають розгляд окремих теоретичних положень та формування вмінь і навичок їх практичного застосування. Для досягнення цієї мети до кожного практичного заняття включається проблема теоретичного характеру, що освітлюється в процесі ії обговорення за участю студентів, та практичні завдання, які містяться у планах і обов’язкові для всіх студентів.

Лабораторні заняття з курсу проводяться після засвоєння відповідних тем лекційних і практичних занять. Головна мета лабораторних занять - формування у студентів практичних навичок та вмінь, серед яких:

• складати різні види планів та конспектів уроків;

• аналізувати шкільні програми та підручники;

• розробляти систему питань до аналізу художніх творів чи окремих епізодів;

• розробляти систему уроків і окремі уроки по вивченню творів різних літературних родів та жанрів;

• диференціювати методичні засоби інтерпретації художніх текстів в залежності від особливостей учнівського колективу та особистості окремого учня;

• оцінювати усні відповіді та письмові роботи учнів;

• складати програми факультативних курсів;

• розробляти сценарії літературних вечорів;

• аналізувати уроки літератури та позакласні заходи з літератури.

Курс “Зарубіжна література» з’явився в школах України на початку 90-х років, замінивши собою курс російської літератури. И хоча він існує вже більше десятиліття, і сьогодні дискутується питання про її зміст, завдання і навіть назву. Поряд з ним існує проект базового навчального плану для шкіл з укр. мовою навчання. План містить інтегрований предмет “Українська і зарубіжна література” В Пояснювальній записці сказано: “ Українська і зарубіжна література – інтегрований предмет, який передбачає пріоритетне вивчення укр. Літератури у контексті розвитку літературного процесу в зарубіжних країнах, що дозволяє розкрити и використати культуротворчий потенціал літературної освіти в вихованні дітей та учнів і сприятиме становленню особистості”. Автор проекту – Головне управління середньої освіти Міністерства освіти України. Чи має сенс питання о можливості інтегрованого вивчення зарубіжної літератури в курсі української літератури. Відповідь однозначна – ні.

Перед тим як зрозуміти особливості зарубіжної літератури як навчального предмета, треба зрозуміти взагалі особливості літератури як навчального предмета. “Люблю літературу, але не люблю уроки літератури” – говорять учні. Чому? Звернімося до анкет учнів. Учні говорять про незадовільний стан викладання літератури школі. А ось вчителі: “З літературою зовсім біда. Ніяк не можу знайти шлях, який допоміг би провести учнів через весь твір і не згубити інтересу до нього. Багатьом уроки мови здаються легшими. Тому і відкриті уроки частіше проводять з мови”. Виникає питання чому? Відповідь однозначна – криза викладання. Причини кризи: читання поступається місцем фононаркоманії; нав’язування офіційних оцінок творчості окремих письменників, окремих творів; рецидиви вульгарної соціології, коли текст художнього твору розглядається як ілюстрація до суспільних , історичних та політичних подій, процесів; авторитарність методики. Як подолати це. З допомогою методики Що таке методика – наука чи мистецтво? Кожна наука має право на існування при наявності трьох умов: 1/ предмета дослідження, що не вивчається іншою наукою; 2/ суспільної необхідності вивчення цього предмету; 3/ специфічних методів наукового дослідження.

МВЛ (методика викладання літератури) – педагогічна наука про художню літературу як навчальний предмет і про шляхи засвоєння його учнями під керівництвом вчителя. Методика викладає теорію викладання предмета і вказує шляхи, які ведуть до успішного засвоєння учнями предмета. З грецької слово “методас” означає шлях, дорогу. Це шлях до знань, який намічає наука, як намічають маршрут та напрям, але йти по цьому шляху вчитель повинен самостійно. Виникаючи на межі загальної педагогіки та літературознавства, МВЛ не розчиняється в цих дисциплінах. Це не педагогіка, яка вивчає загальні закономірності навчально-виховного процесу і пропонує загальне вчення про методи та уроки і не літературознавство, яке не ставить перед собою питань педагогічного порядку.

Як наука, методика викладання світової літератури пов'язана з іншими науками, що сприяють осмисленню набутих в інших галузях знань, формуванню необхідних у практичній роботі вчителя умінь, а саме:

• суспільні науки - формуванню вмінь мотивувати літературні явища історичним розвитком суспільства, соціальною боротьбою епохи, вести дискусію, аргументувати свою позицію під час диспуту;

(Шеллинг когда-то писал: «…помимо философии и иначе чем через философию об искусстве вообще ничего нельзя знать абсолютным образом. Триада. Текст как система.)

• науки літературознавчого циклу - аналізувати художній твір, інтерпретувати його, розкривати творчу історію твору, виявляти його місце в історії літератури та інше;

• науки лінгвістичного циклу - вміння визначати роль літератури у розвитку мови й мовлення; володіти різними стилями мови, виявляти стилістичну своєрідність художнього тексту, проводити лінгвістичний аналіз тощо;

• педагогіка - проводити викладацьку діяльність з урахуванням специфіки літературної освіти.

• психологія - вміння виявляти психологічні особливості студентів на різних вікових етапах, психологію сприйняття читача-студента, особливості роботи викладача, репродуктивне і творче мислення, уявлення, естетичні емоції тощо;

• логіка - вміння використовувати логіку в мовленнєвій і літературній діяльності, у побудові монологу, веденні діалогу, в проведенні уроку тощо;

• естетика - вміння зіставляти художні твори та інші види мистецтва. здійснювати естетичний розвиток учнів засобами літератури тощо;

• технічні засоби навчання - вміння використовувати ТЗН, усвідомити роль ТЗН у розвитку художнього сприймання й читацьких інтересів тощо.

Курс МВЛ висвітлює:

• мету та завдання вивчення художньої літератури учнями;

• принципи її вивчення;

• методи та прийоми викладання, що забезпечують його успішність;

• специфіку занять літературою в середніх та старших класах школи;

• зміст та форми позакласної роботи з літератури.

Методи дослідження:

1. Вивчення передового досвіду.

2. Метод зрізів. Мета – знайомство з колом читання учнів (анкети, бесіди), масова перевірка знань, вмінь, навичок (питання, завдання)

3. Метод цілеспрямованого спостереження, який сприяє детальному вивченню педагогічного процесу у відповідності до висунутої дослідниками проблеми та гіпотези. Система завдань не змінює процес.

4. Метод природного експерименту. Вносить значні зміни у зміст та методи навчання. Виключає поганіший варіант.

5. Лабораторний експеримент.

У чому полягає специфіка літератури як навчального предмета? Що відрізняє її від інших навчальних предметів? З якими предметами можна об’єднати літературу? До цього часу у школі домінує підхід до літератури як до навчального предмету, призначення і методика якого трактується за аналогією з іншими предметами, суть яких складають основи наук. Тому у викладанні літератури на перший план висувають навчальні завдання. Але навчання без виховання не буває. У даному випадку важливий акцент, що чому підкоряється. Дійсне вивчення літератури неможливо без виховання почуття прекрасного, вміння насолоджуватися художнім твором. Література займає особливе місце серед інших предметі, тому що літ. Твори – це твори мистецтва слова. Звернімось до історії, щоб зрозуміти ставлення до цього предмета в минулому, сучасному та майбутньому.

Існує ще одна проблема, точніше – псевдопроблема : література в школі це мистецтво чи навчальний предмет. Принципи викладання допомагають вирішити її . Принципи викладання літератури:

1. Науковість.

2. Історизм.

3. Зв’язок форми та змісту.

Сцена из главы о том, как прокуратор пытался «спасти» Иуду из Кириафа. Пришедшая со Средиземноморья тьма накрыла город, который всеми фибрами своей души ненавидел всевластный наместник. Разверзлись хляби небесные, … и на темные кривые улочки обрушился «вселенский ливень».

«Если бы не рев воды, если бы не удары грома, которые, казалось, грозились расплющить крышу дворца, если бы не стук града, молотившего по ступеням балкона, можно было бы расслышать, что прокуратор что-то бормочет, разговаривая сам с собой»

Заметим: с самого начала дается не «прямое описание» ливня, а «косвенное»: Не «раздавался рев воды», а «если бы не рев воды»… Автор сознательно нацеливает нас не само стихийное бедствие, описанное столь мастерски, а на что-то другое, что не менее значительно…

Но вот разбушевавшаяся стихия утихла.

«Теперь уж можно было расслышать в отдельности шум дождя и шум воды, низвергающейся по желобам и прямо по ступеням той лестницы, по которой днем прокуратор шел для объявления приговора на площади. А наконец зазвучал и заглушенный доселе фонтан».

Сплошной рев воды сам теперь расчленяется на отдельные звуки и рождает тот шум струящейся воды, который постоянен (фонтан) и который был заглушен лишь на какое-то время. Вот это рождение нового звука особенно отчетливо характеризует наступающую тишину. Тишина через звук, т.е. через нарушение тишины!

«Тут издали, прорываясь сквозь стук уже совсем слабенького дождика, донеслись до слуха прокуратора слабые звуки труб и стрекотанье нескольких сот копыт. Услышав это, прокуратор шевельнулся, лицо его оживилось».

Все описание построено по принципу снижения звука . И все это не для того, чтобы продемонстрировать виртуозность художественного письма, хотя гнев разбушевавшейся стихии передан блистательно. Главное – где-то за этим описанием. Главное – это нарастание тревожного ожидания прокуратором чего-то, что должно произойти.

«Наконец услышал прокуратор и долгожданные шаги, и шлепанье по лестнице, ведущей к верхней площадке сада перед самым балконом. Прокуратор вытянул шею, и глаза его заблестели, выражая радость».

Теперь-то и начнется имеющий подтекст диалог прокуратора с начальником тайной стражи, в ходе его прокуратор отдаст приказ…принять все меры к охране Иуды из Кириафа. Меры к охране? Поскольку прокуратор предчувствует, что Иуду убьют сегодня ночью, начальник, с одной стороны должен исполнить приказ – охранять Иуду. Но с другой стороны, не может же он нарушить прозрение – предписание игемона. И вот начальник стражи удаляется, унося кожаный мешок с деньгами. А Иуда? Он будет зарезан, и именно этой же ночью И не кем-нибудь, а людьми из охраны, выманившими его за город. Булгаков писал свой роман в 30-е годы, когда после приказа позаботиться о человеке, о его здоровье приводили к тому, что человек исчезал бесследно. Вот к каким сложнейшим проблемам общечеловеческой нравственности, перерастающим и в конкретные проблемы судьбы страны в те роковые 30-е, подводит нас Булгаков. А все начиналось с описания дождя, в который с напряженным вниманием вслушивается игемон.

4. Зв’язок літератури із законами художнього мислення та ін.

5. Систематичності та планомірності.

Дидактичні принципи, на які повинен спиратися кожний урок:

• ведуча роль вчителя при свідомій активізації діяльності учнів. Вчитель повинен звільнитися від стереотипів, що він знає більше за своїх учнів, що всі відповіді можна знайти у підручнику, що необхідно нав’язувати учням свою точку зору (метод Левінсона);

• доступність матеріалу;

• наочність (первина форма наочності – текст художнього твору;

• виховна спрямованість всього процесу навчання;

• зв’язок із життям, особистісний характер читацької та літературознавчої діяльності;

• взаємодія мистецтва і дійсності в естетичній свідомості учнів та ін.

Принципи, що стосуються предмета “Зарубіжна література”: принцип нерепресивної свідомості (синоніми – толерантність, у США – “мультикультуралізм” і “політична коректність”), реабілітаційності, іманентності, країнознавства, компаративності, контекстового розгляду літературних явищ, репрезентативнлсті, етнокультурності, міжнаціонального підходу та ін. “Нерепресивна свідомість – це не просто спосіб мислення, а модель поведінки, етична позиція, яка передбачає якісно інше ставлення до “чужого, “незвичного”, “нетрадиційного” (Пронкевич О.). Репрезентативний принцип повинен “увійти в методологічне ядро предмета..., будучи усвідомленим практикуючими філологами як норма... курс З.Л. значно більше, ніж будь-який курс національної літератури, розімкнутий у простір світової культури, і тому його завдання – не стільки конструювати низку першорядних імен у їхньому взаємозв’язку, скільки висвітлювати духовний і естетичний досвід (індивідуальноавторський, національний, культурно-історичний, який втілився в конкретному творі...” (Волощук Є.).Інтегративний принцип. 90% вивчається у перекладах. Структура і зміст шкільного курсу літератури викладенні в програмах. Аналіз програм. Виконання програм забезпечується підручниками та методичними посібниками.

Лекція 4.

ВИВЧЕННЯ ТЕОРІЇ ЛІТЕРАТУРИ НА УРОКАХ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ПЛАН.

1. Місце та роль теорії літератури в літературній освіті учнів.

2. Вивчення теоретичних понять у шкільному курсі.

3. Прийоми вивчення теорії літератури.

Література

• Методика преподавания литературы / Под редакцией З.Я.Рез. – Изд. доп. – М.,1985.

• Програми середньої загальноосвітньої школи з українською мовою навчання: Зарубіжна література. 5-11 класи // Зарубіжна література в навчальних закладах. – 1998. – №№ 6-8.

• Програми середньої загальноосвітньої школи з українською мовою навчання: Зарубіжна література. 5-11 класи// Зарубіжна література. – 2001.

• Програми середньої загальноосвітньої школи з українською мовою навчання: Зарубіжна література. 5-11 класи. К., 2005.

• Бандура А. М. Изучение теоретических понятий в школьном курсе. В кн.: Совершенствование изучения русской литературы. – К.: «Радянська школа», 1985;

• Альбеткова Р.И. Теория литературы в системе литературного образования / Проблемы преподавания литературы в средней школе. – М.: Просвещение, 1985.

Розділ теорії літератури у складі шкільного літературного курсу один з самих давніх. Це була виключно шкільна наука, яка мала назву “Риторика”. Т.Л. у сучасній школі не є самостійним навчальним предметом. Вона складова частина курсу зарубіжної літератури. Своєрідність з.л. як навчального предмету зумовлено тим, що об’єктом його вивчення є твори мистецтва, у той час як наука про літературу відіграє підлеглу роль, яка надзвичайно важлива: завдяки теоретичним знанням школярі навчаються повноцінному сприйнятю художніх творів.”Если ты хочешь наслаждаться искусством, то ты должен быть художественно образованным” (К.Маркс). Л. Тільки тоді виховує, коли читач насолоджується твором, коли краса мистецтва слова, потрясіння, очищення через страждання, сміх над негативним робить людину кращою. Допомагаючи учням зрозуміти основні закони мистецтва, Т.Л. робить доступними для них філософські, моральні ідеї творів, відкриває накопичений людством за тисячоліття досвід, без засвоєння якого не може бути розвинутої особистості, вільної людини-творця.

Про значення Т.Л. писали визначні методисти, відомі письменники. Питання про включення Т.Л. у шкільні програми у минулому мало різні трактування. В теперішній час вибраний найбільш раціональний шлях засвоєння учнями теоретико-літературних понять. Вони вивчаються у зв’язку з вивченням певних літературних творів, які дають найбільш відповідний конкретний матеріал для засвоєння того чи іншого теоретичного поняття.

Курс літератури містить поняття у двох головних формах. По-перше, вони входять до пояснень до кожної теми, зустрічаються у викладенні вчителя, у статтях підручників, але не відокремлюються для спеціального вивчення. По-друге, програма виділяє їх в окрему рубрику “Т.Л.”. Всі поняття і першої, і другої групи повинні працювати в процесі уроків літератури, поступово засвоюватись учнями як елемент наукового підходу до літератури і ставати головними орієнтирами у вивченні літератури.

У відповідності до вимог часу в програмах з літ. зростає значення Т.Л., яка допомагає сприйняттю художніх творів у їх специфіці, розвиває навички та вміння їх аналізу. Починаючи з 5 класу програма вимагає звертання до Т.Л. До 11 класу учні повинні засвоїти більш ніж 130 понять різного обсягу і складності, які введені у шкільний курс у відповідності до принципу доступності. Але вивчаються вони не в тій послідовності, в якій вони знаходяться у самій науці. Як відомо, Т.Л. складається з 4-х розділів: художня літ. Як форма суспільної свідомості; художній твір, літературні роди і види, літ. Процес. 2 з них мають підрозділи, які складаються з груп. В кожному класі вивчаються поняття, які належать до різних розділів, що призводить до певних проблем. Виникає протиріччя між необхідністю формувати в учнів систему знань з т.д. та несистемним викладанням матеріалу. Як це подолати? Складність полягає в том, щоб не порушуючи логіки та структури шкільного курсу літ., зберігаючи єдність теоретичного матеріалу з художнім та історико-літературним, винайти засіб відтворювати втрачені зв”язки між окремим теоретичними поняттями і порядок розміщення їх у пам”яті учнів. Це допомогає зробити системно-структурний спосіб, що передбачає 3 ступені засвоєння, зв”язування та систематизації теоретичних понять.

1 ст. систематизації понять розпочинається в процесі їх вивчення – шляхом встановлення внутрішніх зв”язків з іншими однорідними, вивченими раніше. Це дає можливість об”єднати ці поняття у групи. Н.: розкриваючи особливості кожного з тропів, які вивчаються у зв”язку з аналізом художніх творів у різних класах, обов”язково вказуємо на їх загальне використання в переносному значенні з метою виділення якої-небудь важливої риси або сторони зображуваного письменником предмета. Ця ступінь називається систематизацією в процесі вивчення понять. Вона є окремим моментом розкриття їх сутності.

У зв”язку з тим, що у кожному класі паралельно вивчаються поняття, які входять до різних грум, на другому етапі виникає необхідність встановлювати зв”язки між цими групами, об”єднуючи їх у великі блоки – підрозділи. Таку роботу можна назвати частковою систематизацією. На неї відводиться частина уроку.