Методичні поради

Однією з найбільш складних та дискусійних проблем етносоціології є уточнення її категоріального апарату. До основних категорій, якими оперує етносоціологія, як і інші науки етнологічного циклу, відносяться поняття "етнічність", "етнос" та "нація". Їхнє трактування зумовлює зміст усіх похідних від них термінів: етнічна/національна самосвідомість, етнічна/національна самоідентифікація тощо. Сьогодні ми маємо велике різноманіття дефініцій усіх понять, оскільки вони розробляються в межах різних парадигм, що представлені в сучасній науці.

Розібратись в різних методологічних підходах до інтерпретації феноменів "етнос" та "нація" можуть допомогти схеми ІІ-1 - ІІ-4. В них зроблено спробу класифікації найбільш розповсюджених сучасних теорій етнонаціонального розвитку. В її основу покладені різні відповіді на найбільш суттєві питання стосовно сутності етнонаціональних утворень.

Різноманіття методологічних шкіл, теорій, що представлені в сучасній науці, безумовно корисне, так як дозволяє звернути увагу на ті суттєві особливості етнонаціональних угруповань, процесів їх формування та розвитку, що можуть залишитись поза увагою при одномірному підході. Тим не менш, сьогодні все відчутнішою стає потреба у виробленні інтегративної теорії етнонаціональних утворень, яка б вбирала в себе досягнення окремих етнологічних шкіл. Таке стає можливим, якщо усвідомити, що відмінності між ними обумовлені головним чином акцентуванням уваги на різних етапах, механізмах формування та розвитку етносів та націй.

Це перш за все відноситься до полеміки між "примордіалістами" та "конструктивістами".

"Примордіалісти" звертаються перш за все до з'ясування коріння, витоків об'єднань людей на етнічній основі. Вони намагаються встановити, що лежить в основі етнічної солідарності. Згідно з даною концепцією, це елементи спільності, що існують первісно, а саме - спільність походження, території мешкання, мови, звичаїв тощо.

Конструктивізм має в центрі своєї уваги більш складні та структуровані соціальні утворення, якими є нації. Предметом аналізу є головним чином механізми мобілізації етнонаціональних груп на колективні дії в ім'я реалізації політичних, культурних тощо інтересів та цілей. Ця концепція добре "працює" при спробі зрозуміти такі явища в сучасному світі, як актуалізація та політизація етнічності, “етнічний ренесанс”, “національне відродження” тощо.

Як такі, що доповнюють один одного, вбачаються можливості об'єктивістського та суб'єктивістського підходів, а також різних уявлень щодо природи етнонаціональних феноменів. Адже, етнічні групи являють собою такий тип групування людей, в основі якого лежать і моменти спільності походження (на чому акцентують увагу соціобіологи), і спільність культури (визначальна риса етносу при культурологічному підході), і психологічна спільність. Отже, етнічні групи за своєю природою є об'єктивно-суб'єктивними утвореннями. Вони являють себе і через ознаки, що зовнішньо фіксуються, і через факти свідомості. Тому при їхньому дослідженні плідним може бути сполучення об'єктивістського та суб'єктивістського підходів. Перший дає нам можливість структурування суспільства, виокремлення в ньому різних етнічних груп. При цьому широкий перелік об'єктивних ознак етнічної приналежності сприяє тому, що в кожному окремому випадку визначальними можуть бути саме ті, що грають найбільш важливу роль в процесі визначення етнічної приналежності.

Суб'єктивістський підхід дозволяє зрозуміти, яким чином типологічні спільності, що виокремлюються на основі ідентичності ознак тих індивідів, яких ми об'єднуємо в таку групу, трансформуються в соціально-психологічну спільність, для якої характерні єдність інтересів та цілей, спроможність виступати як цілісність на макросоціальній арені. Саме суб'єктивістський підхід орієнтує дослідника на вивчення свідомості та самосвідомості етнонаціональних груп, визначення рівня їхньої соціальної зрілості.

Таким чином, кожна з розглянутих концепцій має високу пояснюючу спроможність при її застосуванні до аналізу конкретних етапів етнонаціонального розвитку і конкретних ситуацій. При всій поліпарадигмальності, що існує в сучасній етнологічній думці, на наш погляд, є досить реальні можливості розробки інтегративної теорії етносу.

Структурно-логічні схеми аналізу сутності етнонаціональних утворень

Схема II-1.