Методичні поради

Проблема визначення предмета етносоціології, її специфіки є сьогодні дискусійною. При її вирішенні необхідно враховувати, що етносоціологія є одним із різновидів соціологічних теорій, що мають у центрі своєї уваги або різноманітні сфери життєдіяльності суспільства, або різноманітні його інститути, або суб'єктів соціальних відношень. Саме цей останній критерій і дозволяє виділити етносоціологію в самостійну галузь системи соціологічного знання. Водночас, етносоціологія як спеціальна теорія у своїй конкретній дослідницькій області повинна реалізувати характерне для соціології бачення суспільства як цілісності, у взаємозв'язку й взаємодії його основних сторін. Звідси випливає те уявлення про специфіку етносоціології, що існувало в нашій країні до недавнього часу, і яке було закладено в перших роботах, що з'явилися в СРСР у середині 60-х років. Основну мету етносоціології автори однієї з перших монографічних робіт [Арутюнян Ю.В., Дробижева Л.М., Сусоколов А.А. Этносоциология: цели, методы, некоторые результаты исследования. - Москва, 1984] визначали, як вивчення національного в соціальному і соціального в національному, а основну задачу бачили в аналізі детермінованості соціальних процесів національним чинником. Відповідно до цього предметною галуззю етносоціології стають практично всі параметри соціальної структури суспільства, його виробничо-економічна, політична, побутова, культурна тощо сфери, а об'єктом дослідження виступають люди тієї або іншої національності, тобто деяка множинність, що характеризується спільністю деяких ознак. У даному випадку - це національна приналежність. У такий спосіб мова йде про соціальні категорії, у кращому випадку - про типологічні групи, а не про реальні соціальні спільноти. Це призводить до того, що етносоціологія перетворюється лише в аспект аналізу соціальних процесів і явищ. Але будь-яка спеціальна соціологічна теорія не може абстрагуватися від аналізу національної специфіки досліджуваних нею процесів і явищ, хоча й приділяє цьому меншу увагу, ніж наука, що спеціально займається цією проблемою. Очевидно, етносоціологія дійсно повинна синтезувати у своїх предметних межах основну соціологічну проблематику, подану під кутом зору взаємозв'язку соціального та національного, детермінованості останнього соціально-економічними, політичними і духовними чинниками. Але основний предмет її досліджень може бути локалізований більш чітко. Це вивчення національних та етнічних спільностей як соціальних суб'єктів.

Безсумнівно, що таке завдання, яке не ставлять перед собою інші науки, що займаються проблемою національного, визначає більш чітко предметні рамки етносоціології та її співвідношення з іншими етнологічними науками.

Маючи загальний із багатьма з них об'єкт вивчення - нації й етнічні групи, етносоціологія зосереджує свою увагу на вивченні процесу і соціальних механізмів їхнього становлення, функціонування й розвитку як суб'єктів соціального життя. Це означає, що в центр уваги етносоціології повинні висунутися такі проблеми, як визначення природи й сутності різноманітних форм об'єднання людей на етнічній основі, процес надбання номінальними групами властивостей колективного суб'єкта, рівні його соціальної зрілості. Особливу важливість одержують проблеми розвитку національної свідомості й самосвідомості, національно-етнічної ідентифікації, мобілізації, консолідації етнонаціональних груп, якісні і кількісні зміни, що відбуваються в їхньому складі, життєдіяльності. Останнє означає, що традиційна для вітчизняної етносоціології проблематика зберігається, але одержує дещо інший ракурс. Ми можемо й повинні досліджувати соціальну структуру, трудову зайнятість, культурну діяльність, сімейно-побутову сферу і т.п., але з позицій збереження, розвитку, або деградації конкретних етнонаціональних груп. Безумовною залишається необхідність пильної уваги до проблем міжнаціональних стосунків, чинників їхнього розвитку.

Специфіка етносоціології як науки визначається не тільки тим, що вона вивчає, але й як вивчає. Відповідь на останнє питання випливає із загальної специфіки соціологічного підходу до вивчення суспільства і його підструктур. Окремі явища і процеси цікавлять соціологію з точки зору їхнього місця й ролі в системі суспільних відносин, у структурі єдиного функціонуючого організму. Тому й особистість, і окремі спільності розглядаються як елементи соціальної взаємодії, функціонування і розвиток яких детерміновано всією системою об'єктивних і суб'єктивних чинників, що впливають на ці процеси.

Характерна для соціології цілісність бачення досліджуваних проблем, яка виступає як найважливіший її методологічний принцип, що поширюється на вивчення життєдіяльності етнонаціональних спільностей, визначає місце етносоціології в ряду етнологічних наук. Вирішуючи питання про природу етнонаціональних утворень, їхню сутність, місце і роль у суспільстві, соціальні механізми функціонування і розвитку, етносоціологія тим самим виконує методологічну роль стосовно інших спеціальних етнологічних дисциплін. У той же час сама вона повинна враховувати результати етнографічних, етнополітичних, етнодемографічних, етнопсихологічних і т.д. досліджень і специфічно переломлювати їх у своїй області. Цим досягається характерна для етносоціології комплексність підходу до вивчення етнонаціональних явищ.