Тема VII. Етнонаціональний фактор у сучасному світі: його значимість. Теорії етнонаціонального розвитку

Співвідношення національного й інтернаціонального в сучасному світі. Прояв інтернаціоналістських тенденцій у сфері економіки, техніки і технології, способі життя, масовій культурі тощо. Вплив процесу глобалізації на розвиток етнонаціональних процесів. Взаємодія культур, форми її прояву, наслідки.

Феномен "етнічного відродження", його причини, характерні риси: прагнення до створення власної державності; переважання сепаратистських, автономістських, трейболістських тенденцій; конкуренція за ресурси життєзабезпечення; політизація національних рухів; зростання ролі національних еліт і ін.

Національна проблема та її вирішення в СРСР, причини його розпаду. Роль історичних особливостей, ідеологічної доктрини, національної політики, соціально-економічних, культурних, соціально-психологічних факторів тощо.

Теорія "центр - периферія" та її варіації: концепція "внутрішнього колоніалізму", "культурного поділу праці" як пояснювальні причини активізації національних рухів.

Теорія "плавильного казана" як структурно-функціоналістська ассиміляційна концепція: її суть, реалізація, причини кризи.

Багатокультурність ("культурна мозаїка") як наукова концепція і політична доктрина: її суть, практичне використання і результати.

Націоналізм: його різновиди, роль у сучасному світі. Історія виникнення і розвитку націоналізму. Основні види націоналізму.

Політичний націоналізм: класичний і новий, форми його прояву в різних конкретно-історичних умовах.

Етнічний націоналізм: його суть, форми прояву. Націоналізм і етноцентризм. Націоналізм і національна ідентичність. Націоналізм і патріотизм. Націоналізм і шовінізм.

Суперечлива роль націоналізму в суспільно-політичному житті.

Функції націоналізму: інтеграційна, стабілізуюча, формування етнічної ідентичності, етнічної мобілізації, захисту інтересів етносу.

Форми прояву націоналізму в країнах колишнього СРСР.

План семінарського заняття №5

“Націоналізм та його роль у сучасному світі”

1. Центральна доктрина ідеології націоналізму

2. Різновиди націоналізму, принципи класифікації.

3. Співвідношення націоналізму та патріотизму.

4. Український націоналізм: історія та сучасність.

Проблеми для обговорення

1. Ернест Гелнер, один із найбільш визнаних спеціалістів із проблеми націй та націоналізму, визначив епоху, що почалась з часу Великої французької революції кінця 18 сторіччя , “ерою пришестя націоналізму”.

Які підстави, на Ваш погляд, дозволяють саме так розглядати історичний розвиток людства за останні два сторіччя?

Яким чином пов'язане розповсюдження націоналізму з процесами модернізації?

2. Починаючи з кінця 19 сторіччя, коли феномен націоналізму став предметом наукових досліджень, визначились однозначно негативний, однозначно позитивний та дуалістичний підходи до цього явища.

Наскільки конструктивною, із Вашої точки зору, може бути використання ціннісних критеріїв при визначенні сутності націоналізму?

Який методологічний принцип може бути застосований при аналізі націоналізму як ідеології та політичної практики?

3. Як зазначив відомий російський мислитель Дмитро Лихачов: “незважаючи на всі уроки ХХ століття, ми не навчились по справжньому розрізняти патріотизм і націоналізм. Зло маскується під добро”. (Говоря откровенно. – М., 1989, с.96).

Що, на Вашу думку, зближує і що відокремлює ці відчуття? Чому саме Д.Лихачов вважає, що націоналізм маскується під патріотизм?

Чи можете Ви погодитись або не погодитись і чому саме з висловлюванням відомого російського письменника Віктора Распутіна: “Пишатись кожній людині приналежністю до свого народу зовсім не шкідливо. Вірмену – що він вірмен, естонцю – що він естонець, єврею – що він єврей, а буряту – що він бурят. Дозвольте вже і росіянину пришикуватись до цієї шеренги. Гордість за своє походження для будь-якого народу правомірна” (там же, с.146).

4. Чи можна погодитись з висновком американського дослідника Домінік Арель, яка на підставі аналізу етнонаціональної ситуації в Україні робить висновок, що українська держава прямує націоналістичним курсом, не змогла подолати “спокусу” націоналізації” (саме таку назву має її стаття // Див.: Сучасність, 1995, № 12).

Які аргументи та контраргументи Ви могли би навести, погоджуючись чи не погоджуючись із висновком цього автора?

Література

Основна: № 2 (с.40-52), 3 (с. 24-33), 24, 44, 53 (ч. ІІ).

Додаткова: № 16, 32, 34, 35, 41, 45, 48, 49, 51, 65, 69, 70, 72, 78, 80, 83, 85, 87, 88, 89, 93, 94.