Типові кореспонденції рахунків по обліку резерву сумнівних боргів

Зміст операції	Дебет	Кредит
1	2	3
Створено резерв сумнівних боргів при використані рахунків класу 9	944	38
Створено резерв сумнівних боргів при використані рахунків класу 8	845	38
Списана безнадійна дебіторська заборгованість за рахунок резерву сумнівних боргів	38	36
Списана інша безнадійна дебіторська заборгованість за рахунок резерву сумнівних боргів	38	36
Списано невикористаний резерв сумнівних боргів	38	719
Списано резерв сумнівних боргів щодо дебіторської заборгованості, яка була оплачена	38	716

Паралельно сума списаної дебіторської заборгованості зараховується ще на позабалансовий рахунок 071.

Синтетичний облік порахунку 38 здійснюють у Журналі 3.

Тема 9. Облік витрат виробництва та готової продукції План

1. Поняття, склад та класифікація витрат виробництва

2. Синтетичний та аналітичний облік витрат виробництва

3. Поняття, класифікація та облік браку виробництва

4. Поняття, склад та характеристика загальновиробничих витрат. Облік та порядок розподілу загальновиробничих витрат

5. Документальне оформлення та облік готової продукції

6. Методи калювання собівартості продукції та їх характеристика

Рекомендована література: 3-8, 15-17, 35-37, 45, 52-81, 82, 83, 86-87, 90-97, 99, 101-103, 105, 107, 109-110

1. Поняття, склад та класифікація витрат виробництва

Собівартість продукції – це грошова форма витрат на підготовку виробництва, виготовлення та збут продукції. Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь використання всіх ресурсів підприємства, а отже, і рівень техніки, технології та організації виробництва. Чим ліпше працює підприємство (інтенсивніше використовує виробничі ресурси, успішніше вдосконалює техніку, технологію та організацію виробництва), тим нижчою є собівартість продукції. Тому собівартість є одним із важливих показників ефективності виробництва. Собівартість продукції має тісний зв’язок з її ціною. Це виявляється в тім, що собівартість є базою ціни товару і водночас обмежником для виробництва (ніхто не випускатиме продукції, ринкова ціна якої є нижчою за її собівартість).

Основним нормативно-законодавчим актом, яким регламентують порядок відображення в обліку та фінансовій звітності інформації про витрати є П(С)БО 16 "Витрати". Відповідно до П(С)БО 16 під витратами розуміють це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, яке призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок вилучення внесків власників)

Витрати відображаються в обліку та звітності згідно з принципами нарахування та відповідності доходів і витрат. Принцип нарахування передбачає відображення результатів господарських операцій у тому звітному періоді, коли відбувається господарська операція, не враховуючи моменту отримання чи сплати грошових коштів, оскільки не завжди оплата грошових коштів збігається по звітних періодах з моментом здійснення господарської операції.

Не визнаються витратами надходження від інших осіб:

1) сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов’язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів;

2) сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим договором;

3) сума попередньої оплати продукції, товарів, робіт, послуг;

4) сума задатку під заставу або на погашення позики, якщо це передбачене відповідним договором;

5) надходження від первинного розміщення цінних паперів;

6) сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

7) інші надходження, що належать іншим особам.

Згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 “Витрати” собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

• прямі матеріальні витрати;

• прямі витрати на оплату праці;

• інші прямі витрати;

• змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюється підприємством.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які становлять вартість остаточно забракованої продукції (виробів, напівфабрикатів), та витрати на виправлення браку за врахуванням: остаточно забракованої продукції за справедливою вартістю; суми, що відшкодовується працівниками, які допустили брак; суми, що одержана від постачальників за неякісні матеріали і комплектуючі вироби тощо.

На підприємстві важливе місце займає калькулювання – обчислення собівартості окремих виробів. Калькулювання потрібне для вирішення низки економічних завдань: обґрунтування цін на вироби, обчислення рентабельності виробництва, аналізу витрат на виробництво однакових виробів на різних підприємствах, визначення економічної ефективності різних організаційно-технічних заходів тощо.

На підприємствах, як правило, складають (обчислюють) планові та фактичні калькуляції. Перші обчислюються за плановими нормами витрат, другі – за їхнім фактичним рівнем.

Об’єкт калькулювання – це та продукція чи роботи (послуги), собівартість яких обчислюється. До об’єктів калькулювання на підприємстві належать: основна, допоміжна продукція (інструмент, енергія, запчастини та ін.), послуги та роботи (ремонт, транспортування). Головний об’єкт калькулювання – готові вироби, які поставляються за межі підприємства, тобто на ринок.